"Мюнхенська змова" в ключі "зради" чи "перемоги" не має сенсу, бо насправді серйозна проблема виникла ще восени - Мюнхен лише став черговою ланкою, яке продовжило цю ланцюжок.
Нам нас був важливий покроковий план з виконання Мінських угод - припинення війни на Донбасі, реінтеграція територій і т. д. Цей план був обумовлений, а головне - узгоджений на засіданні Нормандської четвірки в Берліні 20 жовтня 2016 року. І тоді з цим планом погодився навіть Путін. Але потім цей план повинні були доопрацювати у всіх деталях, винести його на остаточне затвердження, напрацювати детальні виконавчі функції для виконання і передати їх в Мінськ. Але тут надихнувся Путін і після цього на противагу була запропонована так звана формула Штайнмайера.
Восени минулого року ми повинні були представити якусь свою позицію - коли Зеленський виступав в ООН, коли велася підготовка до основного засідання ТКГ в Мінську. Всі чекали на повернення якщо не всього покрокового плану, але хоча б до позиції про те, що світ може настати лише внаслідок залучення на Донбас миротворців ООН. З цим загалом Путін також погодився, хоч і намагався знизити їх функції. Залишалося лише зрозуміти, як скоро це станеться.
читайте такожУкраїна програє по всіх фронтахАле після президентських виборів ця тема абсолютно зникла і "зрадой" можна вважати саме відмову від перспективної теми миротворців і перехід до спільного набору фраз і "формулі Штайнмайера", що дозволяє проводити вибори без чіткого акценту на українському законодавстві.
Поява пропозиції з 12 пунктів по суті - пропозиція капітуляції. Як мінімум тому, що там є пункт що Україна не сама, а за участю сусідніх держав визначає питання своєї ідентичності. За всю світову історію до такого вдавалися лише двічі - після програшу Німеччини часів Кайзера в Першій світовій війні і поразки гітлерівської Німеччини у Другій світовій. Навіть після капітуляції Франції часів Наполеона їй ніхто не ставив подібних умов.
Проблема в тому, що, незважаючи на український протест, пропозиція знову з'явилася на сайті мюнхенського форуму як офіційний документ.
Його не написала б жодна українська влада, адже згідно з ним Україна повинна припинити повну правосуб'єктність, Росію повинні повністю вивести за дужки як сторону конфлікту. Там немає жодного пункту про припинення вогню, ні зобов'язань з роззброєння незаконних збройних формувань. За великим рахунком, цей документ абсолютно диаметрален Мінськими угодами.
Сама по собі поява такого документа не має ніякого серйозного значення, допоки Україна не дасть на нього згоду . Але якщо Україна не скаже свого твердого "ні" і хоча б натякне на можливий початок дискусії, з ним станеться те ж саме, що і з формулою Штайнмаєра - він поступово почне наближатися до легітимізації та імплементації в інші українські документи. А оскільки Росія хитра, то грати з нею в такі ігри - собі дорожче.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
