Україна, Львів, початок 90-х. Юний кучерявий хлопець на прізвисько "Кузьма"(Іван Бліндар) разом із друзями грає в гурті (на гітарі типу "Урал" і синтезаторі типу "Іоніка") і хвацько залицяється до сонцеволосого дива на ім'я Барбара (Марія Стопник). Заради неї, загалом, він і купує за 200 позичених баксів іржавий автомобіль "Побєда". На носі перший сольний концерт у районному ДК, але тут його хитромудрий приятель на прізвисько "Бард" (Володимир Гева) пропонує свій хитрий план - мотнутися в Німеччину з вантажем радянських манекенів і заразом поміняти "Побєду" на "Мерседес" у одного божевільного німця. "Кузьма", який мріє про "фірмову" гітару "Фендер Стратокастер", недовго думаючи, погоджується.
Давно і з іншого приводу співалося - "Єдиний спосіб сподобатися всім - це взяти померти". І цю суперечливу фразу можна з повним правом застосувати до того, як зараз сприймається постать Андрія "Кузьми Скрябіна" Кузьменка, який загинув 2015 року в ДТП. Постаті, чого гріха таїти, складної і суперечливої. Музиканта талановитого і культового, але в пам'яті українців він залишився радше шоуменом-телеведучим, який інколи співає всякі пісеньки - частіше розвеселі, рідше ліричні.
Власне, в такому ключі й вирішено екранізацію його автобіографічної повісті середини нульових - і реальні події в цьому кіно максимально белетризовані.
І епоха початку 90-х відтворена не прискіпливо, а фантазійно-відчайдушно (чого вартий хоча б держномер "Побєди" зразка президентства Ющенка). Хоча дивним чином це не дратує - через обрану несерйозну інтонацію, яка всій цій історії пасує чудово.
Режисерка Ольга Ряшина до цього зняла кілька років тому комедію "Секс і нічого особистого" з Сергієм Притулою та Романом Луцьким, яку треба було похвалити як мінімум за картинку. Тут за візуалом приблизно те саме плюс бюджет дозволив хоча б мінімальні зйомки на німецькій натурі, що, звісно ж, фільму помітно в плюс зіграло.
Крім того, кіно озвучено кавер-версіями хітів "Скрябіна" - щоправда, зі зрозумілих причин, з нульових (з 90-х звучать хіба що "То моє море" і "Танець пінгвіна"), які зроблено акуратно й точно, у сучасному дусі, без особливих музичних вишукувань - що зірками, що "молодою шпаною".
На окрему похвалу заслуговує артист Бліндар, який доволі переконливо трусить кучерями в кадрі та зображає чарівно-талановитого роздовбая. Плюс у нього вийшов доволі переконливий дует із Гевою - що, звісно, дуже важливо для такого бадді-роуд-муві, яким намагалися зробити цей фільм його творці.
Підсумовуючи - "Я, "Побєда" і "Берлін" вийшов легким і розважальним фільмом, який не претендує на нові висоти в жанрі (або на достовірну історію молодості "Кузьми") або на увагу фанатів ранньої творчості гурту "Скрябін", але звичайним відвідувачам мультиплексів він має точно сподобатися.
Дивіться на відео трейлер фільму "Я, "Побєда" і Берлін":
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- Кішки, які гуляють самі по собі: рецензія на фільм "Елла і чорний ягуар"
- Висока кухня і осінь кулінара: рецензія на фільм "Смак пристрасті"
- "Мадам, Вам мало в Нью-Йорку просторів": рецензія на фільм "Мадам Павутина"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
