Військова операція США та Ізраїлю проти Ірану, поза всяким сумнівом, вплине на війну в Україні. Так, наприклад, президент Зеленський заявляв, що ми можемо зіткнутися з труднощами в отриманні ракет для захисту неба, оскільки Штатам і їх союзникам на Близькому Сході все це може знадобитися для самооборони, зокрема ті самі ракети для комплексів Patriot. Утім, Трамп запевняв, що запаси зброї США зараз на "найвищому рівні", хоча й не відповідають його очікуванням.
Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, льотчик-інструктор винищувальної авіації Роман Світан розповів Главреду, яких озброєнь може не вистачати Україні через війну на Близькому Сході, чи загрожує нам "ракетний голод", що Путін буде робити з українським фронтом і тилом, поки світ стежить за подіями навколо Ірану, як із настанням тепла Росія змінить цілі ракетних ударів, які "плюшки" отримає Росія від близькосхідної війни, навіщо Путін "злив" трьох своїх друзів, а також чому апокаліпсис в російській економіці не скасовується.
Як війна в Ірані може відбитися на поставках озброєнь Україні? Зокрема, наскільки відчутним для нас може стати дефіцит ракет для ППО в найближчі місяці?
У війну США та Ізраїлю проти Ірану можуть бути втягнуті інші країни, зокрема країни Європи та сама Україна. Це стало б серйозною проблемою для нас. Якщо ж бойові завдання виконуватимуть тільки Штати та Ізраїль, у нас хіба що можуть виникнути проблеми, пов'язані з нестачею ракет PAC-2 та PAC-3 для Patriot, та й то не відразу.
Ми не відчуємо нестачі ракет для ППО завтра-післязавтра. Адже поставки в Україну йдуть з європейських складів, потім європейці поповнюють свої запаси з американських складів. У війні проти Ірану американці та їхні союзники на даному етапі витрачають ракети для Patriot, що знаходяться на Близькому Сході, де є свої склади у саудівців та інших. Також там є американські бази, плюс підійшли американські авіаносці – всюди є Patriot. Тож поки що витрачаються ракети з місцевих баз і складів.
Однак, якщо операція проти Ірану затягнеться, все буде інакше. Іран може грати в довгу, незважаючи на те, що він буде наполовину зруйнований і спустошений. І ось така гра в довгу на Близькому Сході неминуче вдарить по Україні, зокрема, ми можемо зіткнутися з нестачею ракет для Patriot. Якщо ж у цю війну втягнуться європейські держави, а, тим більше, якщо туди втягнуть нас, нам не вистачить не те що озброєння, щоб протистояти Росії, а ще й людей (якщо частину особового складу відправлять на Близький Схід прикривати американців та ізраїльтян).
Загалом, ми зіткнемося з серйозними проблемами в разі затяжної війни проти Ірану. Тому нам важливо намагатися "відморозитися" від цієї теми. Це не наша війна: нам не вигідна ні наша участь у ній, ні втягування в її вир європейських країн.
Якщо американці вкладуться в ті часові рамки, про які говорив Трамп, коли прогнозував, що ця операція триватиме 4-5 тижнів, то "ракетний голод" Україні не загрожує?
Так, не загрожує. 4-5 тижнів – це "золотий місяць" для американців, тобто період, коли вони зможуть використовувати максимальну кількість засобів ураження. Необхідна кількість сил і засобів для ведення операції протягом місяця у американців вже є, і, відповідно, це нас ніяк не торкнеться.
Отже, якщо "війна" на Близькому Сході закінчиться до квітня, Україна нічого не відчує, і негативних наслідків для нас не буде. Якщо війна затягнеться, у нас почнуться проблеми.
Дивіться відео, в якому Роман Світан розповів про наслідки війни в Ірані для України та Росії, а також про зміну цілей російських ракетних ударів по Україні навесні-влітку:
Чи є загроза, що Росія спробує скористатися вікном можливостей, коли вся увага прикута до Ірану, щоб виснажити нашу ППО і запаси ракет? Чи може РФ збільшити інтенсивність ударів по нас, розуміючи, що зараз Україні особливо допомагати не будуть?
Виснаження наших запасів пов'язане в основному з використанням росіянами крилатих ракет. По Гераням ракетами ми намагаємося не працювати – по них працюють кулемети, зенітки, дрони-перехоплювачі, ПЗРК, ЗРК малої дальності, які нам передають здебільшого європейці. Якщо європейців втягнуть у близькосхідну війну, то ми всього цього не побачимо. Якщо не втягнуть, то ми як отримували ракети малої дальності, так і будемо отримувати.
Ракет проти російських крилатих ракет нам загалом вистачає. Адже ми вже отримали Mirage, на яких використовуються французькі ракети MICA. Також у нас є частина британських ракет. Зрештою, F-16 можуть навіть гарматами працювати – так, це незручно і небезпечно, але по крилатих ракетах можна працювати навіть так.
Проблемою для нас буде тільки російська балістика, оскільки протибалістичних ракет у нас мало, і багато їх не буде. Росії навіть немає особливого сенсу "висушувати" нашу протибалістичну систему, адже вона і так здатна дотягнутися балістикою вглиб нашої території щонайменше на 500 км.
Щоб зупинити російські удари балістичними ракетами по нашій території, нам потрібна своя балістика. Дзеркальними ударами ми б на раз-два зупинили запуски балістики росіянами: якщо у відповідь на будь-який удар балістикою по українській території на Москву піде десяток наших ракет, наступних ударів по Україні вже просто не буде, і росіяни дуже захочуть домовитися, щоб балістика не застосовувалася взагалі. Адже Москва – це "священна корова".
Поки що балістики у нас немає, тому вкрай важливо прискорити виробництво балістичних ракет середньої дальності (500 км), які будуть досягати Москви. Або ж ці ракети потрібно десь закупити. Один із варіантів – дочекатися виробництва британсько-німецької балістичної ракети. Ця ракета, в принципі, може до нас потрапити, вона для нас і створюється.
До речі, тут хотіла б уточнити один момент щодо російських ударів по Україні. Зеленський говорив, що навесні росіяни не збираються зменшувати кількість і цинізм ударів, та зосередяться на критичній інфраструктурі. За вашим прогнозом, як зміняться цілі російських ударів з настанням тепла і весни, на що зміститься акцент з енергетики?
На логістику: залізниці, автодороги, мости, тягові підстанції і на все інше, що пов'язано з пересуваннями. Саме навесні починаються активні пересування, на відміну від зими, коли немає можливості проводити масштабні наступальні операції. Тому Росія буде активніше завдавати ударів по логістиці.
Плюс РФ буде бити по водопостачанню та інфраструктурних об'єктах такого плану, щоб чинити тиск на українське суспільство. По енергетиці удари будуть, але їх буде менше, бо зараз, при плюсових температурах, починається зниження споживання електроенергії. Тому до осені росіяни будуть завдавати ударів по вищезазначених цілях.
Крім того, зараз на полі бою росіяни витрачають основні торішні ресурси (резерв), тому на деяких напрямках можливе зниження інтенсивності бойових дій. Але локаційно вони однозначно залишатимуть можливість здійснювати масовані удари на фронті, особливо ближче до 9 травня.
Зараз у Росії почнеться період накопичення, так званої оперативної паузи зі зниженням або зупинкою бойових дій. Вироблені в цей час засоби і боєприпаси, а також постановка в стрій особового складу будуть накопичуватися для використання в літню кампанію 2026 року, яка може стартувати на початку літа або ближче до осені, під тумани, як це було в 2025-му.
Тож на полі бою у росіян не буде жодних серйозних позитивних змін в найближчі місяці, зате вони будуть активно тиснути на наші тили, завдаючи ударів балістичними і крилатими ракетами.
Єдиний момент – за рахунок війни на Близькому Сході може зменшитися використання Росією Гераней по нас, оскільки частина Гераней зараз піде на Іран, а не полетить на наші голови. Мабуть, це єдиний профіт від війни на Близькому Сході для України.
Коли ви говорите про те, що тепер Росія зосередиться на ударах по логістиці, про що саме йдеться – буде вестися робота по прифронтових територіях або по всій території України? Умовно кажучи, чи під загрозою мости в Києві?
Мости завжди під загрозою, особливо стратегічного значення. Київські – тим більше. Дальності російських балістичних ракет вистачає, щоб бити по Києву в тому числі. Тож усі київські, дніпровські та запорізькі мости під загрозою.
Крім мостів такого рівня, є маса вузлів, залізничних і автомобільних розв'язок, мостів і шляхопроводів, які можна зруйнувати однією балістичною ракетою. Або, принаймні, зупинити логістичний рух ударом по них. Росіяни зацікавлені саме в цьому, наприклад, у вибиванні нашого тягового залізничного складу, тобто тепловозів і електровозів. Нам, до речі, це теж потрібно робити, тому що противник використовує все це для перекидання російської армії і техніки.
Загалом, руйнування нашої логістики буде основним завданням Росії навесні та влітку 2026 року. Для вирішення цього завдання в хід підуть балістичні, крилаті ракети та Герані.
Важливий момент – зараз зростає відсоток знищення нами російських Гераней. Тут ми в плюсі, тому що почали створювати серйозну фронтову ППО – не купольну, а бар'єрну. Це добре показав, наприклад, 3-й корпус Білецького.
Однак основним протидроновим механізмом залишаються ракети малої дальності. Цілком можливо, що дрони незабаром просто не зможуть до нас залітати – ми їх збиватимемо вже на лінії фронту. Тоді залишаться тільки ракети. По крилатих ракетах добре працюють зенітно-ракетні комплекси і наші винищувачі: дуже часто ми збиваємо їх усі, навіть якщо їх по нас запущено десятки.
Тому проблемою для нас залишається тільки російська балістика. Від неї прикриті хіба що Київ і Дніпро, але і до них РФ добирається балістикою. А інші міста, особливо прифронтові, навіть такого прикриття не мають. Тому у нас проблеми в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі, Харкові, Сумах і Чернігові. Проти балістики на даний момент оптимальний варіант – це тільки дзеркальні удари.
Чи може Росія почати надавати більш активну підтримку Ірану, не обмежуючись тільки Геранями, про які ви говорили? Якщо – так, то чи можемо ми розраховувати на деяке полегшення на фронті, пов'язане з тим, що Росія буде змушена розсіювати свою увагу і відволікатися на війну на Близькому Сході?
Все буде залежати від того, як довго триватиме війна проти Ірану. Якщо 4-5 тижнів, то ми не встигнемо нічого відчути – ні полегшення, ні додаткових проблем. Якщо буде гра в довгу, росіянам доведеться звертати увагу на Іран.
Але! Судячи з бездіяльності Путіна, найімовірніше, він домовився з Трампом про те, що Росія здасть Мадуро, тобто Венесуелу, і Хаменеї, тобто Іран, і Кубу. Тобто Путін пообіцяв здати своїх друзів в обмін на те, що Трамп здасть Україну. Тому Трамп і тисне на Україну, змушуючи погодитися на капітуляцію. Це робиться дуже явно. Однак усі ці аргументи на кшталт "у вас немає козирів", "ви менші за Росію", "у вас менше населення" виглядають дещо дивно на тлі тієї ж війни на Близькому Сході: якщо ми менші за Росію і тому повинні здатися, то нехай тоді віддадуть Ірану Ізраїль – він же теж менший. Логіка та сама. Іран, взагалі, більший за Ізраїль приблизно в 100 разів за площею і в 10 разів за населенням. У нас тоді співвідношення з Росією набагато вигідніше.
Раз Трамп підштовхує нас до капітуляції, швидше за все, є ця домовленість. А якщо є домовленість, то Росія не буде відкрито допомагати Ірану. І за заявами російської верхівки вже видно, що вони "морозяться" від війни проти Ірану.
Однак у прихованому режимі РФ допомагатиме Ірану, наприклад, допомагатиме у виконанні певних завдань, поставлятиме Герані тощо. Не виключаю, що в тій же Алабузі вони можуть збирати шахеди. Зазначу, Герань – це не іранський шахед, а російсько-китайський продукт. Ось зараз іранські інженери можуть приїхати в Алабугу і збирати там шахеди для Ірану. А там велике виробництво, де збирають кілька сотень одиниць на добу. Тобто певний потік може піти на Іран. Безумовно, це зменшить кількість російських Гераней, які будуть летіти по нас.
Погляньте, Росія вже почала використовувати всього до сотні Гераней на добу з моменту початку операції проти Ірану, тоді як раніше вона запускала 300-500 одиниць. Швидше за все, потік уже пішов до Ірану.
Стрілецьке озброєння, яке російські війська використовують на фронті в Україні, Росія точно не поставлятиме Ірану – навряд чи десь будуть наземні операції. У цьому моменті нам навряд чи допоможе близькосхідна війна і відволікання уваги РФ.
Іран також може потягнути якісь ракети з Росії. Швидше за все, забере Fateh і Zolfaghar, які іранці кілька років тому поклали в Росії. Але це "не по нашій голові": жодна іранська ракета до нас за весь цей час не прилетіла. Зате прилітали північнокорейські KN-23. За останні два роки по Україні не прилетів жоден іранський шахед, а за весь час повномасштабних дій – жодна іранська ракета. Причому іранський уряд, коли укладав договір з Росією, чітко прописав, що Крим – це Україна. Іранці діяли так, виходячи зі своїх власних інтересів: вони теж не хочуть бути розірваними. Тож, можливо, Іран забере ще свої ракети у Росії.
А так, все, як і раніше, буде по нас летіти.
Ще одним очевидним наслідком конфлікту в Перській затоці стало зростання цін на нафту, що збільшує доходи російського бюджету. Наскільки цей фінансовий бонус, який зараз отримує Росія, дозволить Кремлю зміцнитися і наповнити свій бюджет війни?
Путін "з панського плеча" віддав Трампу Венесуелу, Іран і Кубу, тому що розумів, що це призведе до зростання цін на нафту. Третина всього нафтового потоку проходить через Ормузьку протоку, а, оскільки через бойові дії цей потік скоротився, це, природно, призвело до зростання цін. І Росія зараз отримає щонайменше в півтора рази більше нафтодоларів, ніж до війни на Близькому Сході. Тому РФ – бенефіціар цієї війни.
Крім того, США знову дозволили Індії закуповувати нафту у Росії. А це великі гроші. Плюс Китай переключить на себе трафік російської та іранської нафти. Тому Росія точно отримає істотні економічні "плюшки" від усіх цих процесів.
Звісно, Москва зацікавлена в тому, щоб конфлікт на Близькому Сході ніколи не закінчувався, адже ціни на нафту зростають, а російська нафта знову стала затребуваною на ринку. А ще іранці, які накопичили валюту, купуватимуть у Росії озброєння.
На 2026 рік для російської економіки малювали досить апокаліптичні сценарії. Тепер, з урахуванням нових обставин, ці сценарії перекреслюються? Тобто російську економіку вдасться врятувати завдяки зростанню цін на нафту, чи це буде тимчасовий перепочинок?
Поки на Близькому Сході триває війна, російській економіці нічого не загрожує. Щойно війна припиниться, знову лічильник, що відраховує час до кінця економіки РФ, почне відлік. Тому нам дуже важливо зупинити війну на Близькому Сході. Чим раніше це станеться, тим швидше знову почне провисати ціна на нафту. Навряд чи, звичайно, ціна нафти впаде до 20 доларів за барель, як це було за часів СРСР, але собівартість видобутку нафти в Росії значно вища (40-45 доларів), ніж була в Радянському Союзі (14-15 доларів). Якщо ціна на російський Urals опуститься нижче 40 доларів, це буде початком кінця російської економіки. А кінець російської економіки – це початок кінця Російської Федерації як такої, тому що в цьому випадку вона неминуче повторить шлях Радянського Союзу.
До речі, це наше стратегічне завдання, тому що тільки так – через розвал, або саморозпуск РФ, через крах російської економіки, через знищення російської нафтогазової галузі і зниження потоку нафтодоларів в російську скарбницю – ми прийдемо до миру. У нас іншого варіанту немає. Перемогти Росію ми можемо, тільки розваливши її зсередини і розпустивши її, як СРСР.
Наскільки послаблює Росію планомірне усунення її партнерів і друзів? Ми вже згадували Венесуелу та Іран, плюс, як ви кажете, Куба на підході. Втрачаючи партнерів, Росії стане складніше воювати?
Навпаки, Росії легше. Це для неї був тягар, який зараз вона скидає. Ви думаєте, Куба щось давала Росії? Та Куба була гемороєм для Радянського Союзу і є для Росії! Венесуела та іранський режим – такий самий геморой. РФ була змушена цим гемороєм займатися, тому що іранський режим аятол мав певний вплив на Близькому Сході. Однак зникнення цього механізму покращує економічні позиції РФ, оскільки не потрібно витрачатися на всю цю нісенітницю.
Росії вигідніше бути "присоскою" у Китаю. Китай терпить росіян, для нього це зараз витратні матеріали. Але він при цьому не в мінусі, адже він дешевше купує російські енергоносії, продає свої товари на російському ринку тощо. Але, в принципі, Росія для Китаю – це такий самий геморой.
Загалом, зараз Росія позбавляється трьох серйозних проблем для своєї економіки: Венесуели, Ірану і в перспективі – Куби. Тому Путін і розміняв ці три геморойні теми на отримання профіту по Україні.
До речі, як ви думаєте, для Путіна щось змінила доля Хаменеї і Мадуро? Це підштовхне його переглянути протокол власної безпеки і в чомусь змінити поведінку? Чи боїться Путін, що з ним і його оточенням в якийсь момент Штати можуть вчинити так само?
До Трампа при владі був Байден, і тоді Путін готувався до будь-яких варіантів. Після приходу Трампа страх Путіна зменшився, адже він розуміє, що нинішній американський президент навряд чи вчинить проти нього такі самі дії, як проти Мадуро або Хаменеї. Все-таки Росія – ядерна держава: не можна просто так взяти і відмінувати лідера ядерної держави, оскільки це може спровокувати ядерну відповідь. На такий випадок передбачені протоколи відплати. Так, наприклад, у відповідь на усунення Путіна можна буде отримати кілька ударів по Білому дому, від яких відбитися не вдасться.
Путін все це прекрасно розуміє, тому навряд чи після того, що сталося з Мадуро і Хаменеї, він переглядає свій протокол безпеки. Швидше, цей протокол був змінений раніше – коли Путін побачив, як закінчив життя лідер Лівії. Хіба що в цей протокол можуть бути внесені корективи у зв'язку зі збільшеними можливостями американців і їх сателітів, але не більше того. Нічого глобального для Путіна не сталося. Тим більше, здаючи ці три режими, Путін прекрасно розумів, чим все може закінчитися для їх лідерів.
По суті, Путін благословив Трампа на всі ці дії щодо російських друзів.
Стовідсотково. Без цього Трамп, найімовірніше, не ухвалив би рішення про знищення Хаменеї або захоплення Мадуро. Путін точно брав у цьому участь: все це робилося або з його реальної згоди, або з його мовчазної згоди.
Про особу: Роман Світан
Світан Роман (4 січня 1964, м. Макіївка Донецької області) – український військовий льотчик-інструктор, полковник запасу, який пройшов через полон у 2014 році, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним з провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
