Судячи з динаміки знищення Силами оборони України російських окупантів, уже найближчими днями втрати Російської Федерації у війні проти України становитимуть півмільйона вбитими. Такі дані подає Генштаб ЗСУ. Ця цифра давно перевершила втрати Росії в Чеченських війнах і Союзу в Афганістані. Така ціна амбіцій російського диктатора Путіна і сумнівного успіху російських окупантів на полі бою.
Проте така кількість перемелюваних у м'ясорубці війни громадян РФ ні Кремль не зупиняє, ні самих росіян не змушує повстати проти війни в Україні, і вони покірно йдуть на забій, а їхні жінки покірно отримують з українських фронтів "вантажі 200".
В інтерв'ю Главреду соціолог, публіцист, автор книжок Ігор Ейдман розповів, скільки росіян Путін готовий покласти у війні з Україною, яка кількість знищених російських військовослужбовців змусить російський народ чинити опір цій бійні, а також чому слова про необмежений людський ресурс РФ – це міф.
Скільки ще мільйонів росіян Путін може покласти в Україні без наслідків для себе? Де та цифра, яка змусить росіян повстати і сказати, що ціна для Росії занадто велика в цій війні?
Такої цифри не існує. Основна маса росіян контролюється владою через пропаганду і насильство. І поки у влади в руках ці інструменти, що б не відбувалося, ця маса не вийде з покори.
Тому загине в Україні 500 тисяч людей чи мільйон, чи два, нічого не зміниться. Якби в демократичній країні з незалежною громадською думкою і з населенням, яке раціонально мислить (а не підконтрольне, як стадо, владі), загинула сотня людей, владу б знесли. Але Росія – це, на жаль, не той випадок.
Тому не треба сподіватися на те, що від певної кількості жертв росіяни прозріють. Це може статися тільки в разі ослаблення федерального центру, інструментів насильства, пропаганди і централізації, як це було за часів путчу Пригожина і всієї цієї двіжухи, яку той розгорнув. Тоді інструменти насильства були децентралізовані: тільки частина їх була в руках Кремля, а частина – в руках Пригожина. І ось тоді громадська думка почала розгойдуватися і йти в бік ледь не підтримки путчистів.
Зараз такого немає. Зараз усе монополізовано, усе в руках Кремля.
А як же жіночі протести – матерів і дружин? Невже жінки в Росії зможуть нескінченно терпіти похоронки?
Більшість матерів і дружин бояться виступати з протестом. Протестують одиниці. Поки інструменти жорсткого тотального насильства в руках держави, і вона їх контролює, очікувати якихось бурхливих демонстрацій і протестів не варто.
Антивоєнні рухи розгортаються завжди в демократичних країнах, наприклад, у США під час війни у В'єтнамі. Так, були якісь репресії проти активістів, але більшість людей, які виступали проти війни у В'єтнамі, ніяк не постраждали. Вони не думали про те, що їх моментально посадять.
У Росії ситуація інша: там антивоєнних активістів моментально саджають до в'язниці.
Дивлячись на "м'ясні штурми" російських військ, які ми часто спостерігаємо на українському фронті, який висновок можна зробити про те, наскільки російська держава і військово-політичне керівництво РФ цінує життя російського громадянина, у цьому випадку – свого військовослужбовця?
Абсолютно не цінує. Це не тільки аморально, а ще й контрпродуктивно, з точки зору економічної політики. Тому що зараз російська держава купує за дорого контрактників, а витрачає їх так, ніби вони нічого не варті.
До речі, я думаю, одна з причин, чому замість Шойгу призначили Бєлоусова, економіста, полягає саме в тому, що Кремль вирішив економніше підходити до практики вбивства людей і краще рахувати гроші під час війни, зокрема, краще рахувати ті гроші, які витрачаються на контрактників, які швидко перетворюються на купу м'яса.
Необмежений людський ресурс Російської Федерації, мобілізаційний ресурс – це об'єктивна реальність чи міф? Так, мобресурс Росії, безумовно, більший, ніж в України, але чи дійсно він необмежений?
Це абсолютний міф. Ми бачимо, що російська влада не хоче йти на мобілізацію і намагається купувати контрактників. І контрактники у Кремля швидко витрачаються. Вони вже закінчуються. На нову хвилю мобілізації російська влада йти не хоче, тому що це фруструє суспільство, і населення починає тікати з країни. Звісно, до масових протестів це не призведе, але 2022 року ми бачили, як російське населення масово втекло з країни, що вдарило і по економіці, і по ситуації в суспільстві. Самому путінському режиму було досить неприємно тоді, тому на наступну хвилю він іти не хоче.
Тож людські ресурси Росії, принаймні, поки немає нової хвилі мобілізації, дуже обмежені. І обмежені вони контрактниками.
З 1 листопада 2024 року в РФ запрацює реєстр військового обліку. І, наскільки я розумію, після вручення повістки запроваджуватиметься заборона для військовозобов'язаного на виїзд із Росії. Як ви вважаєте, таке майбутнє нововведення спонукатиме російських чоловіків призовного віку активніше виїжджати з країни найближчими місяцями, поки це можливо, щоб не поповнити статистику загиблих в Україні російських окупантів?
Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься. Зараз у Росії є деяке відчуття нормалізації ситуації, і там не уявляють, що все може радикально змінитися в будь-який момент. Тому до початку нової хвилі мобілізації ніякої масової втечі з Росії не буде. Хтось поїде, але не масово.
Заради чого в Україні загинуло півмільйона росіян?
Даремно. Ба більше, перед загибеллю вони ще й замазали себе невинною кров'ю українського народу, який вони люблять називати "братнім". Вони вчинили огидну зраду і злочин проти України, після чого безславно закінчили свої дні.
Упевнений, що в Росії не буде ніякого культу героїв. Це буде презирлива війна. Ті, хто її розв'язав, будуть прокляті, зокрема і в самій Росії. А ті, хто в ній брав участь, не отримають навіть найменшого авторитету і поваги.
Путін же хоче з цих людей створити нову російську еліту...
Це чергова маячня, тому що для цієї війни Росія набирає найбільший шлак, людей із соціального дна, кримінальників із таборів та інших. Такі не те що елітою не стають, вони, повернувшись у Росію з війни, починають скоювати нові криваві й насильницькі злочини. Потім вони знову вирушають воювати, після чого, якщо пощастить, знову повертаються і вбивають у Росії. Так Путін створює кругообіг убивств.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) – соціолог, один із найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної та політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го до 2005-го року Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним із підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман у 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?"
Ігор Ейдман – автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він докладно розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русскій мір".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
