
Про що ви дізнаєтесь:
- Чому в СРСР виділяли саме 6 соток землі
- Хто міг отримати більшу ділянку в СРСР
Для багатьох поколінь, чия молодість припала на радянські часи, термін "фазенда" або просто "дача на 6 соток" став символом цілої епохи. Це був не просто шматок землі — а стратегічний ресурс, місце сімейного відпочинку і, головне, стабільне джерело свіжих овочів.
Та чому держава виділяла саме 6 соток? Чому не 5, не 8 і не 20? Виявляється, за цим числом стояли чіткі наукові розрахунки та суворі ідеологічні обмеження радянської системи. Главред розповість більш детально.
Як почали виділяти земельні ділянки
Ідея масового виділення земельних ділянок з’явилася не одразу. Лише у 1949 році, через чотири роки після завершення Другої світової війни, Рада міністрів СРСР ухвалила постанову про розвиток колективного та індивідуального городництва.
Країна відновлювалася після розрухи, продовольча ситуація залишалася критичною, і влада вирішила дати міським жителям — насамперед робітникам промислових підприємств — можливість самостійно забезпечувати себе продуктами.
Під городи відводили:
- вільні землі міст і селищ;
- ділянки держземфонду;
- смуги вздовж залізниць і шосейних доріг.
Це рішення стало реальною підмогою для мільйонів родин і фактично убезпечило країну від масового голоду.
Чому саме 6 соток: науковий підхід
Розмір ділянки не був випадковим. В його основу лягли розрахунки відомого радянського вченого-овочівника Віталія Едельштейна.
Алгоритм виглядав так:
- Норма споживання. Для підтримання здоров’я одній людині потрібно близько 500 кг свіжих овочів на рік.
- Площа на одну особу. За середньої врожайності для цього необхідно приблизно 125 м² орної землі.
- Середній склад родини. Середньостатистична радянська сім’я налічувала 4,3 особи.125 м² × 4,3 = 537 м².
До цієї цифри додали площу під невеликий сарай або садовий будиночок — і результат округлили до зручної норми 600 м², тобто 6 соток.
Відео про те, чому саме 6 соток землі виділяли в СРСР можна переглянути тут:
Чому давали більше — але не всім
Норма не була однаковою для всього СРСР. У регіонах ризикованого землеробства — з посухами або малородючими ґрунтами — родинам могли виділяти 10–12 соток. Це дозволяло компенсувати низьку врожайність і все ж отримати ті самі 500 кг овочів на людину.
Проте перевищувати ці межі заборонялося категорично.
Ідеологічна причина заборони
Радянська влада остерігалася появи приватних власників. Надлишок урожаю міг призвести до його продажу, а це вже вважалося підприємницькою діяльністю — офіційно забороненою.
Дача мала:
- годувати родину,
- але не приносити прибуток.
Саме тому 6 соток стали компромісом між виживанням і контролем.
Як дачі змінили побут
З появою масових дачних кооперативів змінився і повсякденний побут радянських людей. У магазинах почали з’являтися:
- насіння та добрива;
- садово-городній інвентар;
- спеціалізована література для початківців.
Так 6 соток стали не просто землею — а частиною радянської культури та способу життя.
Вас може зацікавити:
- Міф про "одну мову": чому українська, польська та російська — це різні світи
- Малиновий піджак і кравчучка: символи українських 90-х
- Привласнена історія: які культові фільми СРСР насправді створили українці
Про джерело: YouTube-канал "Історик"
YouTube-канал "Історик" пропонує глядачам різноманітний контент, пов'язаний з історією та цікавими фактами з СРСР. Аудиторія каналу - понад 14 тисяч підписників.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред