Підпишіться 
Про що йдеться у матеріалі:
- Як будували "хрущовки"
- Скільки мали простояти "хрущовки"
"Хрущовки" давно стали невід’ємною частиною міського пейзажу в Україні та інших країнах колишнього СРСР. Попри тісні кухні, тонкі стіни й крихітні кімнати, саме ці будинки для мільйонів людей стали першим окремим житлом після років життя у комуналках. Про те, чому ці будинки, які були призначені на 25 років не зникли розповів в ефірі "Сніданку з 1+1" український історик, голова Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.
Главред з'ясував, чому в СРСР масово будували "хрущовки".
Чому з'явились "хрущовки"
За його словами, щоб зрозуміти, чому хрущовки взагалі з'явилися, треба уявити, як жив пересічний радянський городянин у 1950-х.
"Радянський робітник у місті мешкав переважно в комунальних квартирах. Коли колишні апартаменти, які складалися з трьох чи трьох шести, дев'яти кімнат, насправді перероблювали в масове житло для трьох чи трьох десяти сімей, які мешкали, користуючись однією кухнею, однією вбиральнею та, власне, спільними вхідними дверима", — розповідає Алфьоров.
У таких умовах неможливо було нормально відпочити, а отже — ефективно працювати. Саме це, а не турбота про людину, і непокоїло Микиту Хрущова найбільше, адже виснажений робітник погано виконував планові норми.
Дивіться відео про те, чому "хрущовки" стоять досі:
Чому "хрущовки" так називаються
Вихід знайшли радикальний — масове будівництво дешевого, але окремого житла. Принципово важливе слово тут — "тимчасового".
"Хрущов приймає рішення про будівництво тимчасового житла, яке буде розраховано на те, що робітник пожив в ньому 5-10 років, а потім буде будувати нові будинки", — пояснює Алфьоров.
Тобто від самого початку ніхто не планував, що ці будинки простоять до XXI століття. Це був компроміс — латка на гігантську соціальну рану.
Як будували хрущовки: економія на всьому
Історик зазначає, що технологію панельного будівництва запозичили в повоєнній Європі, але радянські інженери спростили її до межі можливого. Головним критерієм стали швидкість і дешевизна — і жодних "архітектурних надмірностей".
"Немає ліфту — економія 14-18%. Зменшення товщини стін — ще економія в кількість відсотків. Будівництво за рахунок блокової системи, коли будували по суті блоками складеними — або з цегли, або вилитими з бетону — пришвидшувало будівництво. Будинок можна було побудувати буквально за два тижні", — каже глава Інституту національної пам'яті.
Ще місяць — на внутрішнє оздоблення. І квартира готова. Простір у ній вираховували буквально до сантиметра.
"Тобі віддавалися 70 сантиметрів для туалету, віддавалися метр десять для того, щоби розправити руки і витертись рушником у ванні", — описує історик.
Ходить легенда, що планування Хрущов приміряв на собі особисто — і вирішив: якщо він уліз, то й інші вліються.
Кухні теж не залишили поза увагою, адже радянська реклама переконувала, що мати все "під рукою" — надзвичайно зручно. Те, що родина за цим столом не вміщалася фізично, якось замовчувалося.
Чому "хрущовки" були такими популярними
Алфьоров додає, що при всій своїй мізерності вони дали людям щось справді цінне — те, чого вони були позбавлені роками.
"Через хрущовки з'явився приватний простір у багатьох людей, що, в принципі, психологічно дещо стабілізувало атмосферу тих постійних чвар та сварок, які лунали в комунальних квартирах", — зазначає він.
Власні двері, власна кухня, власний санвузол — навіть мікроскопічний — для радянської людини це було справжнє щастя.
Чим мали замінити "хрущовки" - чому "хрущовки не зносять"
За його словами, людям пояснювали, що "хрущовки" це тимчасове рішення і просто потрібно потерпіти. Вже у 1970-х обіцяли нове, комфортне житло. Потім терміни постійно переносились.
"Ця обіцянка з 50-х років переросла в обіцянки 70-х років. І в 80-х роках, коли проголосили про те, що в 2000-х точно вже кожен громадянин Радянського Союзу отримає свою квартиру", — нагадує Алфьоров.
Вам також може бути цікаво:
- Чоловік випадково знайшов у лісі золотий скарб VI століття: що там було
- Набагато давніше за Київ: яке місто офіційно є найстарішим в Україні
- Таємні ложі Києва: один документ розкрив, хто реально керував містом
Про персону: Олександр Алфьоров
Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, Голова Інституту національної пам’яті України, майор запасу ЗСУ, передає Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
