Війна у секторі Ґаза вийшла на новий виток. Бойовики палестинського терористичного угруповання ХАМАС вже декілька днів обстрілюють ізраїльські міста ракетами. У відповідь військово-політичний кабінет Ізраїлю офіційно оголосив війну терористам та обстрілює сектор Ґаза.
В інтервʼю Главреду доктор політичних наук, політичний експерт Максим Розумний розповів, чому завершення війни в України не буде повʼязане з війною в Ізраїлі, чому США та Китай уникатимуть участі у війні на Близькому Сході, та як Нетаньяху може "віддячити" Путіну за причетність РФ до війни.
Чому, на ваш погляд, не спрацювала ізраїльська модель безпеки – як так сталося, що ізраїльську армію, за якою вже давно закріпився статус однієї з найсильніших армій світу, застали зненацька?
Очевидно, що до армії, до війська справа дійшла тільки зараз. І, здається, там із цим все гаразд – відбулася мобілізація, розгортаються збройні сили, оголошений воєнний стан. Тобто оголошення війни як такого не було, але був оголошений стан війни. Питання, звичайно, в першу чергу до спецслужб та розвідки, тому що вони проґавили (принаймні так виглядає) цю підготовку. Хоча є дуже багато свідчень, точніше даних про те, що це якась дуже дивна історія. Тому що є інформація, що Єгипет, який зовсім поруч, має кордон із сектором Ґаза та Ізраїлем і найменше зацікавлений у дестабілізації цього регіону, попереджав щонайменше за 10 днів ізраїльський уряд та, власне, ізраїльський сектор безпеки про те, що готується напад. Може не дуже конкретно, але попереджав, що будуть якісь великі проблеми. Загалом, якщо подивитись на це вторгнення, то це було і розміщення сотень пускових установок, і підведення техніки до стіни, яка збудована на межі між сектором Ґаза і основною територією Ізраїлю. Це вторгнення – це не просто обстріли. Не побачити вторгнення численних диверсійних груп (хоч техніка у них і така собі) при тому, що в самому секторі Ґаза, очевидно, є дуже багато ізраїльської агентури, виглядає дуже дивно.
Дивіться відео інтервʼю Максима Розумного Главреду про війну в Ізраїлі:
Тобто або ізраїльтяни свідомо дозволили це зробити, або це справді дуже великий провал їхніх спецслужб.
А яка могла бути мета, якщо дійсно це дозволили зробити – для чого це було зроблено?
Це як в медицині – нарив набряк, і йому дали вийти. Сектор Ґаза – це постійний головний біль, там час від часу відбуваються обстріли, постійно гуртуються мілітаризовані фанатичні групи. І якщо й була мотивація дозволити, то для того, щоб цей нарив розрізати і, що називається, вичистити.
Втім, я не виключаю, що для цього в Ізраїлі могли бути і внутрішньополітичні причини. Тому що країна вже рік фактично перебуває в стані внутрішньополітичної кризи – є сильне протистояння, майже весь цей рік тривають протестні акції проти нинішньої правлячої коаліції, яка взяла курс на фундаменталізм і побудову чогось схожого на авторитарний режим. І вийти з цієї ситуації на хвилі патріотичної мобілізації могло здатися політикам привабливим варіантом.
Які варіанти є в Ізраїлю щодо цієї війни? Бо вони фактично оголосили офіційну війну терористам, не йдуть на перемовини, хоча ХАМАС каже, що готовий до перемовин та обміну заручниками, як вони робили неодноразово. Що тепер може бути, і що може чекати поточне керівництво Ізраїлю?
Це, до речі, найцікавіше. І те, що Ізраїль буде робити далі, дасть відповідь на питання: "Як так вийшло?". Тому що різні сценарії. Сценарій легший і багато разів вже повторений, бо, зокрема, подібні операції Ізраїль неодноразово проводив на західному березі річки Йордан – це точкова зачистка. Тобто ізраїльські спецпризначенці напевно зайдуть до якісь регіони після бомбардування зайдуть до певних регіонів сектору Ґаза, знищать якісь осередки, когось визволять, когось, навпаки, захоплять, когось знищать, і надалі все повернеться до того ж стану. Тобто та сама стіна. Ще якийсь час буде тривати блокада – там навіть, здається, водопостачання перекрили і електроенергію.
Тобто ще якийсь час оця жорстка політика умиротворення буде продовжуватися, а потім усе повернеться ніби до того ж стану, але вже ці терористичні угруповання будуть значно ослаблені. Цей варіант інерційний, очікуваний, і, в принципі, тоді це буде просто один з епізодів цієї безкінечної, млявої війни між арабами та ізраїльтянами на цій землі.
Якщо Ізраїль наважиться на щось більш серйозне, бо вже лунали заяви, що він просто знищить сектор Ґаза як автономне утворення та спонукає до еміграції з цього регіону значну частину населення, то це, звичайно, матиме далекосяжні наслідки. Це призведе до різкого посилення напруги в регіоні. Звичайно, арабські країни, які оточують Ізраїль, будуть цим дуже невдоволені – вони будуть роздмухувати скандал навколо цього.
І всі ті процеси, які почалися – налагодження стосунків, деескалація відносин з країнами Перської затоки (Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ), звичайно, відійде в минуле, бо почнеться дуже жорстка конфронтація. І очевидно, що це може спричинити появу інших гарячих точок у цьому ж регіоні.
А там буде уже інша історія, бо Іран та Саудівська Аравія ворогують, тож це буде принципово інша ситуація, яка вимагатиме від Сполучених Штатів займати якусь однозначну позицію. Словом якщо Ізраїль на це наважиться – ліквідувати сектор Ґаза – це буде подія півсторічної давнини. Як от обіцяв Біньямін Нетаньяху на 50 років вирішити проблему, але боюсь, що це буде створена проблема на наступні 50 років.
Для самого Нетаньяху це створює проблеми? Бо вже обговорюють те, що він має піти у відставку. Тобто чи створює ця ситуація внутрішньополітичні проблеми для його уряду?
На даний момент, звичайно, не створює. Тому що в умовах кризи та військової операції це ситуація, коли нація об'єднується, а основні політичні сили відкидають усі розбіжності, мають спільного ворога. До речі, Путін цим користується вже з 2014 року – якщо пам'ятаєте ще в 2014 році в Москві були останні судові засідання по "Болотній справі", а потім все забулося в Росії. І що найцікавіше – навіть терористичні акти чеченських екстремістів моментально припинилися. Звичайно, всі авторитарні лідери дивляться на цей приклад і думають, що це, мабуть, непоганий варіант, щоб таким чином забезпечити собі легітимність і підтримку. Але якщо і є такий розрахунок, то він дуже ризикований, тому що ізраїльське суспільство дуже вимогливе. Воно дуже добре розуміє ситуацію, і його просто так якимось гаслами не не обдуриш. І боюся, що якийсь найменший хибний крок може дуже дорого коштувати і Нетаньяху, і владній коаліції.
Чи є у цієї війни передумови, щоб вона згодом переросла у Третю світову, про яку вже зараз починають говорити?
Така ймовірність виникає тільки у тому випадку, якщо в цю ситуацію прямо втручається Іран. І не просто втручається, а якоюсь зброєю масового знищення бомбить Ізраїль – якимись ядерними зарядами чи чимось подібним. Але якщо повномасштабного включення Ірану в цю ситуацію не буде, то мені здається, що ця алегорія не зовсім спрацьовує. Якщо Третя світова не почалася після вторгнення військ США до Афганістану, Іраку і так далі, де зіткнення було набагато масштабніше і мало більш відвертий цивілізаційний характер, то ця локальна історія з сектором Ґаза, який вже давно всім муляє і є гарячою точкою, навряд чи щось кардинально змінює в геополітичних розкладах.
А самому Ірану потрібна участь у війні?
Я думаю, що Ірану, звичайно, це потрібно. Вся ця історія, можливо, потрібна активістам ХАМАСу для того, щоб підняти капіталізацію своєї організації, залучити додаткові кошти з Катару та з усіх інших таких провідних арабських країн. Таку мотивацію дуже легко передбачити, бо для ХАМАСу – це хороше капіталовкладення. Але для Ірану так само, тому що Іран сьогодні перебуває на роздоріжжі. Тобто з одного боку, у зв'язку з цією поведінкою Путіна і формуванням вісі Китай-Росія-Північна Корея Іран ніби вже не такий самотній в цьому світі, і має певний ідеологічний захист. Його вже навіть розглядають як кандидата в члени БРІКС, але на Близькому Сході його вплив потребує постійного підживлення. Звичайно, "Хезболла" – це набагато потужніша його проксі-сила, в Сирії він має міцні позиції, але якщо йому вдасться посилитися ще й південніше та поширити свій вплив на ХАМАС, то, звичайно, іранське керівництво від цього не відмовиться. І знов-таки з тих самих внутрішньополітичних причин вони можуть показати своїм прихильникам, мовляв, бачите, ми щось робимо, розвиваємося, наш вплив у світі зростає, тому тримайтеся далі.
Кому, окрім Ірану, і чим саме вигідна війна в Ізраїлі – які країни загалом вирішують свої питання цим протистоянням?
Перша, хто спадає на думку – це, звичайно, Росія, яка завжди мала дуже активну близькосхідну політику, завжди намагалася в цьому конфлікті між арабським населенням і єврейським населенням в Ізраїлі зловити свою рибку в мутній воді. Вона дуже активно цим займалася, тобто фактично вигодувала і саму палестинську автономію, і збройні формування, які забезпечували палестинський рух. Без Кремля тут справа не обійшлася, а те, що там десь знаходять західну зброю, яку нещодавно тільки поставляли Україні ще мають бути розслідування, але нізвідки, крім Росії така зброя не могла потрапити. Є й інші чинники – ті самі військові російські бази знаходяться зовсім неподалік на сирійському узбережжі. Враховуючи те, що країні, яка має найбільший вплив на цей регіон, Єгипту, цей конфлікт невигідний, то залишається припускати, що Росія є якщо не організатором, то принаймні замовником цієї кризи майже стовідсотково. Тому що політичному, медійному, інформаційному сенсі РФ це сьогодні дуже вигідно.
Тобто вона цим відволікає увагу від України в першу чергу, я правильно розумію?
Розумієте, чому напад Росії так гостро сприйнявся західними країнами? Тому що це був різкий сплеск насильства. Тобто в світі всі якось почали звикати до нормального співжиття, що питання якось вирішуються, і тут раптом – напад на мирну країну. Коли зло і насильство поширюються, стають побутовим явищем, то на цьому тлі, звичайно, вже губиться інтерес, гострота сприйняття ситуації в Україні. З іншого боку, є розрахунок на те, що Захід та Сполучені Штати будуть змушені реагувати, переключити свою увагу.
Уявіть собі, що, наприклад, в Росії відкрився якийсь другий фронт десь на Далекому Сході чи в Центральній Азії. Звичайно, що для нас би це стало великим полегшенням. Так само і для Росії переключення Сполучених Штатів і західного світу на інше вогнище конфлікту є вигідним.
Щодо ще одного можливого зацікавленого, Китаю – наскільки йому вигідна вся ця ситуація? Чи дійсно він також може якось втягнутися в цю війну?
Я думаю, що великої вигоди для Китаю тут не проглядається. Більше того, можливо, що якісь далекі розрахунки на побудову транспортних коридорів, на нормалізацію цього південного крила євразійського простору, на який Китай, схоже, почав переорієнтовувати свої і торгові, і геополітичні інтереси. І ця напруга, можливо, перешкоджає навіть певним довготерміновим інтересам Китаю. Але в кон'юнктурному плані Китай не буде надто протестувати, тому що це, знов-таки, відволікає від кризи у південно-східному регіоні – в Південному морі, навколо Тайваню тощо. І Китай може собі спокійно вибудовувати свої комунікації, формувати якісь свої стратегічні плани. Хоча перед тим загроза нападу на Тайвань розглядалася в світовій політиці як мало не найближча кризова ситуація, яка могла б порушити баланс.
Загалом Китай, звичайно, буде намагатися нормалізувати цю ситуацію. Він як, наприклад, споживач енергоресурсів не зацікавлений в різкому зростанні цін, яке неминуче буде в разі війни, яка зачепить Перську затоку. Тому Китай буде зацікавлений у врегулюванні цього конфлікту, але певна криза в міжнародних відносинах і в стані глобальної безпеки йому може тимчасово бути вигідною.
Як на це відповідатимуть США, оскільки багато інтересів перетинаються? Які можуть бути наслідки, якщо вони або напряму братимуть участь, або почнуть активно допомагати Ізраїлю за договором яким в них підписаний?
Те, що Сполучені Штати переміщують свою авіаносну групу до східного берега Середземного моря, свідчить про те, що там розглядають такий варіант. Я не думаю, що Ізраїлю потрібна військова допомога, щоб впоратися з сектором Ґаза. Звичайно, що це на випадок того, якщо почнеться велика війна, якщо відкрито втрутиться Іран. Тому Сполучені Штати, звичайно, в такому разі будуть змушені реагувати масштабно і жорстко. Але я не думаю, що це когось сьогодні у Вашингтоні сильно радує. Я думаю, що вони будуть намагатися уникнути такого варіанту розвитку подій. І, зокрема, вони будуть переконувати ізраїльський уряд не ліквідовувати сектор Ґаза як автономну частину, а обмежитись локальною операцією з зачистки якихось бойових груп, встановлення контролю над ситуацією. Я думаю, що США на даному етапі займуть приблизно таку позицію – тобто погасити пожежу якомога швидше.
А як ви гадаєте, як довго загалом може тривати ця фаза війни в Ізраїлі?
Якщо вона не переросте в щось більше, із залученням нових суб'єктів, то попередній досвід конфліктів на території Ізраїлю показує, що це не навряд чи може бути довга історія – це все займе до місяця часу, не більше. Тому що "ХАМАС" буде розгромлений найближчим часом, а якщо більше ніхто не втрутиться у цю ситуацію, то на цьому військова фаза може бути закінчена досить швидко. Ну і, власне, ніхто не дасть її довго розвивати – кажуть, що там створені великі фортифікаційні укріплення, і що це займе багато часу в ізраїльтян. Але я не думаю, що в них є цей час для тривалої військової присутності в секторі Ґаза. Тому або вони почнуть цю операцію з повної зачистки і витіснення арабського населення з цього сектору, що поки що виглядає фантастично, бо це 2 мільйони осіб, але якщо ні, то це будуть якісь точкові удари, які не мають забрати багато часу. Власне так звикли на Близькому Сході воювати, тому що це, окрім всього іншого, маленька територія.
Навіть за цей місяць, якщо військова операція триватиме саме стільки, як це вплине на війну в Україні? Ми вже бачимо, що фокус перемикається більше на Ізраїль, ніж на Україну?
В будь-якому разі фокус буде переключений, тому що навіть якщо бойові дії будуть нетривалими, то політичне врегулювання займе дуже багато часу, що є традицією для цього регіону. І ці нові переговори, і заяви Ліги арабських держав, і американська участь, і росіяни, очевидно, не будуть сидіти мовчки – все це займе тривалий час. І для нас це справді переключення уваги, яке, до речі, має суто медійно-технологічну природу. Пам'ятаєте, була ситуація з ковідом?Вона два роки тривала, і якось зійшла. Україна вже теж – два роки перебуває в фокусі, а далі з'являється щось нове. Така природа медійного середовища, де порядок денний має постійно змінюватися.
Якщо дійсно фокус з України почне і далі перемикатися, які наслідки це для нас матиме? Чи буде йтися в такому випадку про зменшення допомоги Україні від союзників, у першу чергу – від Штатів?
Я не думаю, що тут є прямий зв'язок. Ми пам'ятаємо, наприклад, ситуацію з Афганістаном, де не було такого розголосу взагалі – там щось відбувалося, світові медіа дуже скромно про це писали, але це не завадило американцям витрачати мільярди доларів на військову допомогу своїм союзникам на утримання цієї країни. Тому якщо ухвалнене якесь стратегічне рішення не дати перемогти Путіну, то жодне відволікання уваги на Ізраїль чи палестинську проблему не стане цьому перешкодою – все-таки є якісь більш серйозні підстави для такої американської політики.
Ви на початку говорили, що в цій війні в Ізраїлі одним з вигодонабувачів фактично є Росія. Як можуть змінитися тепер (і чи зміняться взагалі) відносини Ізраїля та Росії? Чи буде так само Нетаньяху загравати далі з Путіним після цього?
Це буде значною мірою залежати від результатів розслідування – звідки з'явилася ця зброя, хто тренував цих операторів дронів, які підбивали ізраїльську техніку. Якщо цей російський слід буде чітко ідентифікований, то Ізраїль Путіну цього не забуде. Навряд чи це стане якоюсь там гучною подією в публічній сфері, але Ізраїль має великий досвід, і, так би мовити, відносини зіпсуються. В тому числі – на користь України, хоча я не думаю, що ця допомога може посилитися в разі, якщо Ізраїль швидко вирішить свої безпекові питання. Я не думаю, що ця допомога буде публічною – більше того, вона буде секретною. Але те, що Ізраїль відповість Путіну в якийсь спосіб, я в цьому не сумніваюсь.
Якщо дійсно Ізраїль за місяць вирішить це питання, і Путіну не вдасться його план з переключення уваги на Близький Схід, як це допоможе і далі чи прискориться загалом перебіг війни в Україні на цьому фоні?
Я не думаю, що це буде вирішальним чинником для розвитку подій в Україні. Все-таки вирішальним чинником буде те, чи зможуть наші війська вийти до берега Азовського моря – це ключове питання, від якого буде залежати вже все інше. Все решта – похідне. Там своя логіка, а тут, в Україні, буде своя. І рішення Сполучених Штатів, чи поставляти певні зразки зброї, чи наполягати на початку переговорного процесу і заморозці бойових дій, (якщо там не почнеться велика війна) не залежатимуть від Ізраїлю. Це будуть два паралельні процеси, які будуть мало корелювати один з одним.
Хто такий Максим Розумний?
Максим розумний - український політолог, філософ, журналіст, поет. Доктор політичних наук. Народився 27 червня 1969 року у місті Києві. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1992 р.). Завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень (2005–2008); Радник Віце-прем’єр-міністра України (2008); Завідувач відділу гуманітарної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки (з 2009).
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред