Третя світова почнеться в Європі, Україна найближча до її початку - Кочетков

Російський диктатор Володимир Путін вперше з моменту видачі ордера на його арешт від Міжнародного кримінального суду здійснив дводенний закордонний візит до Китаю. Протягом візиту Путін мав особисту зустріч із китайським лідером Сі Цзіньпінем, де політики зосередилися на обговоренні ізраїльської та української війни.

В інтервʼю Главреду політичний аналітик Олександр Кочетков розповів, чому Путін поїхав на поклон до Сі Цзіньпіна, чи вдалося йому домовитися про зброю для росіян та як влучання у лікарню в Ґазі повʼязані з візитом Байдена до Ізраїля.

За даними Reuters, основна тема розмови Путіна і Сі - війна Ізраїлю та ХАМАС. Як їхні перемовини можуть вплинути на хід цієї війни?

Я б не називав те, що відбувається в Китаї серйозними переговорами. Це, фактично, васальна зустріч, коли суверен, великий Китай та товариш Сі закликали всіх, хто від нього залежить, аби вони продемонстрували свою лояльність під приводом "Шовкового шляху" Тобто там не планується якихось серйозних перемовин, результатів чи декларацій. Звісно, повз такі серйозні події, як загострення на Близькому Сході, вони пройти не можуть. І те, що вони збираються це обговорювати, однозначно вказує на те, що Росія і Кремль є чи не єдиним ініціатором цієї кризи. Тому що Росії дуже потрібно якимось чином відволікти світ від того, що відбувається в Україні – створити нову точку напруги, яка приверне увагу до себе. І, на жаль, їм це вдається. А якщо буде нова точка напруги, можуть виникнути складнощі з постачанням зброї Україні.

Тобто тут проглядається абсолютно логічний ланцюг причин того, навіщо це Росії. І, відповідно, лідер Китаю буде не те що обговорювати, а висловлювати власну думку, з якою не можна не погодитися Путіну, стосовно того, що треба робити далі. Тому що є інформація, що і "Вагнер" брав певну участь (принаймні, у навчаннях). Я, як фахівець, бачив, як вони скидають боєприпаси на ізраїльські танки, і тут точно не обійшлося без інструкторів з російсько-українського фронту, бо дії ХАМАС дуже тотожні до тих, що відбуваються у нас на фронті. А для цього треба мати практичний досвід, і зрозуміло, що наших військових не може там бути.
Дивіться відео інтервʼю Олександра Кочеткова Главреду:

Росія має вплив на ХАМАС – його лідери приїжджають до РФ з офіційними візитами. Ще з часів Радянського Союзу вони щось постійно там вирішують. Росії допомагає їм грошима, зброєю, певними політичними впливами, коли вони в неї були. Тому зараз, мабуть, товариш Сі буде пропонувати, щоб ескалація там не зростала (бо це не на користь Китаю), але була контрольованою, щоб Китай міг торгуватися зі Сполученими Штатами щодо взаємних поступоу – врегулювання власних економічних проблем в обмін на послаблення ситуації на Близькому Сході. Це цілком можливо, тому там не буде перемовин, а буде м'яка вказівка.

Чи можна вважати інцидент у лікарні в Ґазі та подальші заворушення після цього елементом підвищення ставок у цій війні та сигналом для Байдена?

Безумовно, так воно і є. Як цинічно це не звучить, але геополітика – вона така. Не має значення, що там насправді відбулося, бо я рівноцінно вважаю, що ця трагедія могла статися як з вини збройних сил Ізраїлю (це може бути і авіація, боєприпас може схибити – нічого абсолютного на війні не буває), так і з вини ХАМАС, який міг запускати напівкустарні ракети куди завгодно і вразити будь-яку ціль. Зокрема, і на власній території. Тобто не має значення, хто насправді винний в руйнуванні цього закладу. Якщо бути повністю об'єктивним, то Ізраїль попередив мирних громадян смуги Ґаза про бомбардування і про те, що задля безпеки треба залишити цю територію. Ну, а ті, хто не евакуювався, сам обрав власну долю – що тут поробиш?! Але мусульманський світ на боці Палестини і однозначно вважає Ізраїль винним, закликає людей виходити на демонстрації та до знищення Ізраїлю. І Сполучені Штати опиняються у досить важкій ситуації, бо ескалація може наростати таким чином, що їм доведеться втручатися саме військовою силою. Невипадково вони направили туди два авіаз’єднання з авіаносцями, щоб бути присутніми там, і якщо буде потреба, швидко втрутитися.

І це не дуже добре для України. Тому що різні пропагандистські заклики впливають тільки частково, але якщо Сполучені Штати будуть змушені вести бойові дії на Близькому Сході, тоді аргумент "самим потрібні зброя і ракети", на жаль, буде достатньо дієвим.

А загалом ця війна на Близькому Сході може стати поштовхом до розгортання третьої світової як такої, з участю США, Британії та інших учасників?

Звісно, якщо є якісь конфлікти, то вірогідність розростання існує. Але в даному випадку вона мінімальна. Це як з вулканічною діяльністю – є вулкан, який потихеньку димить, потім виверження, далі знову вщухає і димить. Але цей процес не припиняється повністю, і час від часу має якісь серйозні наслідки, як виверження Везувію. Але арабо-ізраїльський конфлікт на Близькому Сході має тисячолітню історію і тенденцію до продовження ще принаймні сотню років. Бо релігійні протиріччя вкрай важко прибрати, але й ресурсів для ведення потужної війни там особливо немає. Тобто цей конфлікт, внутрішній для Близького Сходу, навряд чи втягне до себе ту саму Європу. Так Сполучені Штати можуть втрутитися, але теж локально, і це не буде розповсюджене на інші частини планети. Тобто загострення може бути, але воно локалізується саме на Близькому Сході. Можливо, зачепить ближні країни – ОАЕ, Саудівську Аравію, які хочуть процвітати і торгувати, але не хочуть воювати. Тож окрім мусульманських фанатиків та Ізраїлю, які вимушений захищатися, воювати ніхто не хоче. Тому це розростання напруженості, але не привід для третьої світової. На жаль, третя світова якщо і почнеться, то у Європі.

Рекомендуємо:

Приїзд Путіна до Китаю: зустріч з Сі та нові приниження Орбана

З України?

Ми найближчі з усіх до цього.

Повертаючись до візиту Путіна, чи є політичний підтекст особисто для Путіна? Чи можна цей візит вважати певною легітимацією диктатора на міжнародній арені?

Так. Він не дуже добре себе почуває – вік, напруга і все інше. Двійники – це окрема тема, але ми бачили, що в нього тремор. Тож зі здоровʼям у нього не дуже, він побоюється замахів на себе, але й поїхав до Китаю з певним ризиком, бо для нього це вкрай важливо. Це, фактично, перший його візит високого рівня з початку повномасштабної війни проти України. І так, це легітимація, але для Росії. Для світу – ні, бо всі все розуміють. Північна Корея, Росія, Іран та частково Китай – це вісь, якщо не зла, то темного світу. Але для внутрішнього виборця (бо напередодні у РФ вибори, хоч я і не знаю як назвати тих, що начебто голосують за Путіна). Виборцями їх назвати важко, якщо наперед відомі результати. Але для умовного електорату важливо, що Путін нібито такий поважний, Китай з ним зустрічається і обговорює проблеми світу. Тобто, мовляв, без нас нічого не вирішується, і світ без нас жити не може. Тому він, власне, туди і поїхав, незважаючи на проблеми зі здоров'ям.

А про що це свідчить – у нього в Росії вже настільки похитнулися позиції, і він хоче закріпитися по максимуму?

Вони відбувають ритуал. Вибори – це ритуал, як і демонстрація впливу. Тобто наповнення у їхніх виборах абсолютно немає. Пєсков вже відверто каже, що немає і не може бути альтернативи. Які вибори, якщо прессекретар офіційно це визнає?! Але ритуали потрібні для внутрішнього вжитку – щоб показати, що них все гаразд, економіка працює, є дипломатія, і членство в Радбезі ООН з правом вето. І візит до Китаю, як переговори на найвищому рівні для РФ теж важливі. Задля внутрішнього відчуття, що все йде за планом.

Відповідно, не можна після цього візиту вважати, що Путіна, як багато з росіян говорить, знімуть до 2024 року чи з ним щось станеться? Умовно кажучи, якщо він там "засвітився", то це вже не факт, я правильно розумію?

В Росії може бути все, але зараз сил, можливостей, потужностей і спроможності, і особливо – бажання його змінювати немає. Поки що ситуація з війною в Україні остаточно не вирішена, і навіть ті, хто мають певні можливості для усунення Путіна від його посади чи впливу чекають, допоки ситуація з Україною стане більш-менш вирішеною, щоб списати все на Путіна. Всі ж розуміють, що це жах і біда для Росії в першу чергу, і все це хочу списати на нього. Тобто Путіна будуть тримати до того, як на нього можна буде списати по максимуму. Або він просто помре – це може статися будь-якої хвилини. Бо вік і напруження впливає, і це може статися раптово відбутися раптово. А от умовно демократичним шляхом його ніхто прибирати не буде. Він як символ та портрет на стіні усіх влаштовує.

Також з'являлася інформація про передачу Росії зброї від КНДР для застосування в Україні. Чи міг Путін напряму з Сі Цзіньпіном обговорювати українське питання і постачання зброї від Китаю?

З тим розкладом, який існує, абсолютно точно Північна Корея не буде постачати зброю у будь-якій помітній кількості без дозволу Китаю. Бо Китай, фактично, економічно тримає Північну Корею і її лідера на власних – без нього вони не проживуть, лише кілька місяців і все. Тому Китай дає згоду і те, що відбувалося, була пробна партія. 20 000 контейнерів за обсягом – це те, чого вистачить на 2-3 місяці ведення боїв у поточній інтенсивності. Це боєприпаси, ракети для РСЗВ. Тобто зараз росіяни використовують 7-10 тисяч снарядів на добу, а минулого літа використовували 60 тисяч. Ця середня інтенсивність, до речі, дорівнює нашій інтенсивності (хоч ми можемо навіть трохи більше випускати снарядів).

Тож зараз Північна Корея забезпечує боєприпасами ведення артилерійських боїв на 2-3 місяці, і Путін, безумовно буде прохати, щоб це продовжувалося. Але від нього будуть вимагати повної підтримки лінії Китаю щодо України. Китай хоче договорів про примирення, замороження ситуації, бо він хоче виторгувати у Сполучених Штатів певні економічні умови взаємодії в обмін на поступове погашення конфлікту на Близькому Сході. Адже швидко його загасити там не можна.

Які для нас це створює ризики найближчим часом, якщо Китай дійсно гнутиме цю лінію?

По-перше, світ втомився не те що від України, а від української влади, яка його не зовсім влаштовує. Бо, як світу здається, нею не дуже вирішуються ті питання, які повинні вирішувати – щодо корупції, демократичних процесів тощо. По-друге, події, в які можуть бути втягнуті безпосередньо Сполучені Штати, з великими жертвами, перехоплює увагу світу від України. І так республіканці-трампісти, які зараз борються за те, щоб очолити Конгрес США, можуть отримати аргумент стосовно того, що кошти потрібно спрямувати не тільки на допомогу Україні, а на припинення незаконної міграції з боку Мексики. Адже у США головна проблема – не війна на Близькому Сході, не в Україні, а припинення міграції з Мексики. Ці аргументи – це не добре, і нам треба більш активно впливати на цю ситуацію, більше активно щось пропонувати, шукати аргументи, щоб пояснювати, навіщо Україна потрібна світу, та як ми бачимо світ і Україну в майбутньому. Тобто потрібна прозора позиція окрім вже не дуже працюючих гасел про те, що Україна захищає світ. Треба шукати дещо інші варіанти, щоб впливати на цю ситуацію. Наразі ситуація складається так, що нам треба бути активними і на фронті, і в дипломатії також, бо про нас ризикують забути.

Зважаючи на те, що на форумі в Китаї був присутній прем'єр Угорщини Орбан, чия позиція щодо України давно відома, до чого варто нам готуватися саме в Європі?

Для європейських вигнанців, частково Словаччини і Угорщина одна справа – заклики на виборах. І зовсім інша – коли ти приходиш до влади і починаєш розбиратися в реальній ситуації. Зокрема, в реальній залежності Словаччини від Європейського Союзу, його грошей, промисловості тощо. Угорщина ображена не тільки на Україну, а на всіх, і на цій позиції "Баба Яга проти" хоче щось спробувати виторгувати від того ж самого Європейського Союзу. Вони будуть згодні, якщо їм, умовно кажучи, запропонують більше грошей. Якщо ж ні – вони будуть робити те саме з Китаєм. Бо вони невелика країна з невеликими потужностями, які мало що собою являють для ЄС. Тому вони пробують грати на протиріччях. Угорщина може заблокувати певні рішення, але вони дограються до того, що їх або зовсім приберуть з ЄС, або обмежать їхні можливості зміною процедур так, щоб одна країна не могла накласти вето на важливі рішення європейської спільноти.

Ви сказали, що на 2-3 місяці точно Росії ще будуть постачати зброю. Якщо Путіну вдасться домовитися і надалі продовжити "допомогу", як це вплине на хід нашої війни?

Зараз ситуація така, що наступальні можливості обох сторін практично вичерпуються. Ми зберігаємо певні потенціали, продовжуємо наступ, Росія робить спроби наступу в напрямку Куп'янська або контрнаступу в районі Авдіївки і Бахмута, але це в найближчий місяць буде вичерпано. Тому війна переходить до позиційного характеру, а це означає, що на нас будуть ще менше звертати уваги. І це робить певні перемовини з агресором більш вірогідними. Тобто до того вони були менш вірогідними або були на наших умовах за умови більш успішного наступу. Тому зараз будуть пробувати заморожувати війну – китайці це підтримають, зараз усе йде до цього. Але гра не закінчена – у будь-який момент може пролетіти "чорний лебідь". Ми ж не очікували того, що буде відбуватися на Близькому Сході. Можуть відбутися події й іншого характеру. Бо триває екзистенційний конфлікт України та Росії, тобто на знищення, коли повинен залишитися тільки один. І тут може відбутися все, що завгодно. Але найбільш вірогідний сценарій – певне замороження, Мінськ-3 чи Анкара-1.

Відповідно, ця війна може розтягнутися у часі на доволі тривалий термін?

Так. Якщо виникне пауза, постане питання – хто краще нею скористається, щоб збільшити власні можливості для наступу. Ця війна повинна буде виграватися саме наступом – просто обороною цю війну на знищення виграти не можна. Тому будь-якій зі сторін, в першу чергу – Україні, треба буде звільняти власні території. А для цього потрібні можливості. І щоб не залежати від партнерів, треба підіймати власну промисловість і створювати можливості для наступу за власний рахунок.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред