В Макарові почули "подих" ворога майже з самого початку російського вторгнення – ще у перші дні почали кружляти літаки, а місцеві жителі під звуки вибухів від авіаснарядів ховалися у погребах. Евакуацію на той момент ще не оголошували, а багато жителів селища не хотіли тікати і сподівалися на краще. Тому більшість часу проводили у погребах. Про це розповіла журналістам Главреду місцева жителька Олена Федорівна, якій довелося з донькою і маленьким онуком близько двох тижнів виживати під бомбардуваннями та обстрілами російських "асвабадітєлєй".
"Сиділи вдома, бігали в погріб – з погреба. А з дитиною так довго не посидиш, бо там сиро, холодно – найдовше він витримував півтори години. А інші люди так цілими днями сиділи. Ми брали теплі речі, і постійно носили з собою цю валізу – туди і назад. Бо раптом бахне", – згадує Олена Федорівна.
"Вночі окупанти скинули бомби на дитсадок за 300-400 метрів від нас. Було дуже страшно"
відео дня
З кожним днем "бахкати" ставало сильніше. Потім зникло світло, не стало води. Палили свічки, набирати воду бігали неподалік до сусідів. Після цього зник ще й зв'язок – щоб передзвонити рідним і розповісти, як вони, доньці Віті доводилося бігти десь за кілометр від дому в чи не єдине місце, де можна було зловити мережу.
"А потім різко стали бомбити сильніше… Десь 3-4 березня летіли вночі два літаки і скинули бомби на садочок, куди ходив наш малий. Це від нас по прямій метрів може 300-400. Так страшно було, як падали бомби. А потім вони розбомбили і школу", – розповідає місцева жителька.
Люди після цього зрозуміли, що вороття назад немає – багато хто почав евакуйовуватися з селища.
"БК бомбили двічі. Другий раз "бахнули" після того, як на нього почепили прапор України"
Спочатку автобус забирав людей з центру Макарова, проте одного разу окупанти скинули бомбу якраз у те місце, де збиралися люди. Дивом ніхто не загинув. За словами Олени Федорівни, була інформація, що це зробили за наведенням. Але чи точно це так, місцеві жителі не знають.
"У Макарові центру немає – весь розбомбили. Спочатку були садочок і школа, потім – Будинок культури, хлібний магазин, хлібозавод, цегляний завод… Будинок культури бомбили двічі. Після першого разу наші почепили на напівзруйновану будівлю прапор України – і загарбники "бахнули" туди ще раз", – каже Олена Федорівна.
Після знищення інфраструктури окупанти взялися за житлові будинки. Їхніми першими цілями стали п’ятиповерхівки і приватний сектор на Проектній вулиці.
"Потім одна бабуся казала, що тільки її будинок лишився на Проектній, і ще один будинок. І то – показували нещодавно по інтернету, що п’ятиповерхівка стоїть, а жодного вікна немає", – розповідає жінка.
"Ми збиралися нашвидкуруч. Взяли те, що встигли схопити за 10 хвилин"
Хто хотів евакуюватися, записувалися у списки до волонтерів. Олена Федорівна з сім’єю тягнули до останнього – не хотіли їхати. Жінка навіть вмовляла доньку, щоб та їхала сама з онуком – але та навідріз відмовилася. А потім уже зник зв'язок і зателефонувати волонтерам не було можливості. Ініціативу у свої руки перейняла подруга жінки – сама записала сім’ю на евакуацію і поставила їх перед фактом.
Олена Федорівна з донькою й онуком евакуювалися практично останні у їхній частині селища. Лишився лише сусід. Так як у нього був генератор, перед самим від’їздом жінки занесли до нього свої розряджені телефони, щоб хоч трішки підзарядити. Коли за сім’єю прийшли волонтери, то сказали, що виїжджати потрібно терміново. А сусіда, як на зло, в той момент не виявилося вдома – вийшов кудись у справах. Часу на роздуми не було – так і поїхали жінки без своїх телефонів.
"Ми збиралися нашвидкуруч. Хвилин за 10 що встигли схопити – те і взяли. Багато потрібних речей лишилося вдома. Коли виїжджали з Макарова, то чули по дорозі вибухи", – розповідає жінка.
За словами Олени Федорівни, у першу ніч в безпечному місці для них було дивно те, наскільки навколо тихо. Адже в Макарові звуки вибухів та обстрілів були практично кожні 10 хвилин, а кожен ранок вони прокидалися під звуки ворожої авіації.
Довідково. У селищі Макарів, що за 50 кілометрів від Києва, під російську окупацію потрапили лише два мікрорайони. Проте усі інші частини селища загарбники бомбили з авіації, обстрілювали з артилерії та Градів. В окупованій частині люди опинилися в блокаді і змушені були жити в підвалах без води та їжі.
Окупантів вдалося повністю вибити з Макарова 21 березня. Після цього там відкрилася жахлива картина руйнувань, яку залишили по собі загарбники – зруйновано понад 40% селища. Та найбільше постраждали довколишні села – у них практично не лишилося вцілілих будинків.
Крім цього, в селищі знайшли тіла 133 розстріляних цивільних мешканців.
Зараз Макарів потрохи оговтується після страшних днів "русского мира", зокрема, там проводять розмінування, відновлюють водопостачання та електрику.
Читайте також:
- "Щодня молила Бога дожити до ранку": мешканка Маріуполя розповіла про 2 тижні у блокадному місті
- "Хлопцю відірвало ноги, везли тачкою, щоб врятувати": як пережило місяць окупації село під Білоруссю
- "Діти три тижні думали, що ми мертві": історія втечі з розбомбленої Бородянки
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
