Починаючи з жовтня, Росія регулярно завдає масованих ударів по українській критичній інфраструктурі. Внаслідок ракетних обстрілів найбільше постраждала саме енергетична галузь, через що всій Україні довелося жити у давно забутій реальності аварійних відключень електроенергії та пристосовуватися до життя при свічках та ліхтариках.
В інтервʼю Главреду президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики Михайло Гончар розповів про те, чи зможе Україна відновити критичну інфраструктуру, за яких умов українців чекатиме блекаут, а також що може змусити Кремль припинити ракетні удари по Україні.
Який запас міцності енергетики на 2023 рік - від чого він залежатиме і як скоро ми зможемо відновити зруйновані обʼєкти?
Не потрібно мати ілюзій стосовно того, що ми пройдемо зиму, настане весна, усе відновимо, і все буде так, як було до цього. Не буде. І питання не лише у виконанні велетенських обсягів робіт, ввезенні обладнання (якого ще немає), а й у тому, що російські атаки не завершені. Зрозуміло, що вони матимуть місце і протягом зимового періоду, тому нам по суті доведеться створювати нову конфігурацію енергосистеми. Бо традиційна конфігурація, яка, фактично, є пострадянським спадком, переважно знищена, і в умовах війни її не вдасться повністю відновити. Тим паче, що спроба усе відновити у таких умовах буде певною мірою марнотратством, тому що зберігатимуться ризики повторного знищення. Тобто наступного року нам доведеться перебиватися тимчасовими схемами з усіма наслідками. Тобто те, що ми бачимо зараз – менш чи більш довготривалі відключення – продовжуватимуться.
А скільки загалом потрібно часу на те, щоб відновити галузь до притомного стану?
Наші електрики творять чудеса. Але в цих чудес є зворотній бік медалі – ситуативні тимчасові схеми. Працюючи за такими схемами, енергосистема України не покращує свого становища. Відновити функціонування як зазвичай видається неможливим, бо потрібно важке обладнання - трансформатори високого вольтажу, яких немає де взяти попри розповіді про те, що вони звідусіль до нас їдуть. Так, вони їдуть, але це не те, що було знищено, бо ці трансформатори - це обладнання для того, щоб зробити тимчасові схеми. Але ці схеми містять у собі ризики, які повʼязані не тільки з ударами з боку Росії, але й з тим, що певні напрямки енергосистеми у такому режимі працюють із перевантаженнями. Тому обладнання може елементарно не витримувати і згорати. Тож цю зиму і весь наступний рік ми проходитимемо за допомогою технологій виживання.
Про відновлення, а точніше створення нової конфігурації обʼєднаної енергосистеми можна буде говорити у повоєнний період, коли буде ліквідована загроза ударів по енергосистемі, або коли ворог буде змушений припинити свої удари, оскільки ми діятимемо за принципом "підстанція за підстанцію".
Тобто якщо ми завдаватимемо Росії ударів у відповідь?
Так. Засоби ППО нас захищають, бо якщо б не вони, блекаут настав би значно раніше. Але попри широко рекламовані зараз Patriot, ми досі не маємо стовідсоткової гарантії того, що до нас більше нічого не прилетить і нічого не зруйнує. Тож у цьому контексті ворог сім разів подумає лише тоді, коли розумітиме, що йому теж прилетить. І лише тоді, коли розумітиме, що ці прильоти для нього будуть не менш вразливими, аніж для нас.
Ми поки що не маємо "довгої руки", яка б вражала російські енергосистеми до Уралу. Тому питання не лише в отриманні надійних засобів ППО, а й можливості завдавати ударів по інфраструктурі ворога. З військової точки зору, це теж має свою логіку, адже інакше вони використовують усі свої енергетичні можливості для агресії проти України, починаючи з постачання пального для угруповань збройних сил РФ і завершуючи усім іншим. Адже ми розуміємо, що це забезпечує роботу фабрик, заводів ВПК, де роблять нові ракети і снаряди, якими гатять по Україні. А завдаючи ударів по інфраструктурі, що живить агресію ворога, ми досягаємо і воєнного успіху. На жаль, наші західні друзі туго усвідомлюють, що нам потрібен не лише "щит". Бо щит, позбавлений меча, рано чи пізно буде зруйнований.
Пане Михайле, хотіла б уточнити - якщо ми ще певний час не отримаємо "меча", то як багато в нас може бути блекаутів?
Тотальний блекаут – це тоді, коли споживачі не отримують електроенергію протягом тижнів. Це означає, що система не здатна відновити функціонування в силу того, що відбулися переривання сполучення генерації і споживачів, які неможливо відновити протягом тривалого часу. Ситуація може виглядати так, що генерація ніби і є, є чим виробити електроенергію, але не буде можливості ї передати. Одним словом, буде неможливо витримати баланс між виробництвом і споживанням електроенергії. Відтак, виробництво електроенергії може стати недоступним через руйнування чи то теплоелектростанції (ТЕС), чи то периферійного обладнання, як і її передача через руйнування підстанцій та ліній електропередач. Але якщо лінії електропередач можна достатньо швидко відновити, то коли виводиться з ладу трансформатор високої напруги, то його немає де взяти (а якщо і є, потрібні місяці для його доставки та монтажу), відновлення проходить значно важче. Ворог знає куди бити, ми теж знаємо, але не маємо чим.
Якщо продовжуватиметься ця "гра в одні ворота", то як скоро Захід може надати нам цю зброю?
Зважаючи на ті заяви, що звучали під час візиту президента України до Вашингтону, то західні партнери готові передавати нам системи ППО, але поки що не готові нам надати зброю, яка не те, що не дістає до Уралу, а й навіть комплекси, які бʼють на нещасних 300 кілометрів. І навіть якщо буде покінчено із недалекоглядним підходом про те, щоб не допускати ескалації, не провокувати Росію, то ми вже зазнали великих втрат (і продовжуємо їх зазнавати), а для доставки систем та навчання персоналу у разі ухваленого рішення теж потрібен час. Це – ті питання, які мали б бути вирішеними ще влітку чи на початку ранньої осені. Якби це сталося, і ЗСУ рознесли б у російському прикордонні кілька серйозних підстанцій, то й у Москві б добряче подумали, перш ніж гатити по нашій енергосистемі.
Який ваш прогноз на найближчі місяці - що нас чекає до весни?
Усе те, що ми спостерігали і до того. Росія, ймовірно, розраховує на те, що їй вдасться вмовити режим аятол та очікує на надходження балістичних ракет з Ірану. Не факт, що системи Patriot зʼявляться у нас протягом двох-трьох місяців. Зараз ситуація виглядає так, що три чверті з тих засобів, що запускає Росія на територію України, збивається на підльоті, але щонайменше чверть долітає і робить свою чорну справу. Тож є сумніви, що навіть із покращеними засобами ППО нам вдасться покінчити з ракетним терором енергетичної інфраструктури. Крім того, ми бачимо, що ворог починає цілитись і по обʼєктах газової інфраструктури, особливо на Сході. Тож якщо Москва вирішить припинити транзит російського газу до Європи через Україну, це означатиме, що вона готова перейти до ударів по обʼєктах ГТС України. Мета РФ простежується дуже чітко і полягає у тому, що зменшити наші можливості у забезпеченні ТЕЦ, які постачають тепло у домівки громадян. Адже зараз наша теплова енергетика значною мірою тримається на газу. І там, де така інфраструктура перебуває у зоні досяжності артилерійських снарядів та реактивних систем залпового вогню, росіяни завдають ударів (як, наприклад, на Харківщині, яка забезпечує до половини газовидобутку України). Тут росіяни діють поетапно – коли вони зрозуміли, що бліцкриг провалився, то спочатку стали бити по обʼєктах паливної інфраструктури і практично знищили усі нафтобази. Потім розрахунок був на переривання електропостачання, а згодом, у другій половині зими, особливо у лютому, коли і в Європі запаси газу вичерпуються, вони планують завдати ударів по газовій інфраструктурі. Зараз Росія, продовжуючи мізерний транзит, ще намагається показати Європі "добру волю", натякаючи їй, щоб та одумалася. Але, зрозуміло, що це - фальшиві слова, за якими стоїть тільки одне – покарати Європу фінансово (адже за допомогою зменшення транзиту газу ціна на нього у ЄС піде вгору), а Україну – військовим шляхом і створити передумови для "холодомору". Бо попри проблеми з електропостачанням, у містах зберігається теплопостачання. І саме роботу останнього Росія намагається підірвати. Бо без світла ще можна якось прожити за допомогою різних систем живлення, а от інша справа – відсутність тепла в умовах низьких температур. Але Росії цього не вдасться, бо українська ГТС є інтерконнективною, тобто якщо щось і буде виведено з ладу, є й інші маршрути. Але це не означає, що ворог припинить завдавати по нам ударів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
