Росія спробує почати війну проти НАТО після виборів у США - Горбач

За останній час низка країн-партнерів України стала частіше говорити про збільшення військової допомоги. Окрім Великої Британії, яка уклала з Україною безпекову угоду на 10 років, Німеччина також повідомила про подвійне посилення підтримки.

В інтервʼю Главреду політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач розповів, чи готовий Захід погодитися на удари по Росії та яка країна може стати наступною мішенню країни-агресора.

З чим пов'язана риторика Німеччини про збільшення допомоги Україні? Особливо на тлі того, як важко просуваються перемовини щодо надання "Таурусів".

Канцлер Німеччини Шольц має непогані відносини як із Джозефом Байденом, так і з американськими демократами загалом. Тому всі ці заяви лунають після консультації чи переговорів з Білим домом, оскільки ми розуміємо, що внутрішньополітична ситуація в США дуже складна, і це серйозно впливає на спроможності адміністрації Байдена щодо допомоги Україні. Загальна стратегія полягає у тому, щоб спробувати якимось чином компенсувати недодану американську допомогу допомогою від союзників Сполучених Штатів. У цьому сенсі найбільш спроможними економікою та військово-промисловим комплексом у Європі є саме німецькі. Власне кажучи, зараз Німеччина підстраховує Сполучені Штати.

Наскільки співмірна заміна зі США на Німеччину в даному випадку?

За великим рахунком, допомогу Сполучених Штатів повністю компенсувати не може ніхто, лише частково. Бо їхня військово-безпекова допомога у грошовому вираженні перебільшує суму допомоги всіх інших держав-учасниць того ж Рамштайну. Але якщо дивитися на суми, то Німеччина цього року може стати реальним лідером у постачанні Україні зброї, боєприпасів та військової техніки. Нещодавно ми читали про так званий безпековий договір України з Великою Британією, де фігурувала сума у 2,5 мільярди фунтів стерлінгів (приблизно 3 мільярди доларів та 3 мільярди євро відповідно). Саме на таку суму допомоги у 2024 році береться постачати Велика Британія, тоді як Німеччина одразу анонсує 7. Поки що навіть добровільно і за власної ініціативи, без підписання якогось зобов'язуючого договору. І це не передача коштів, а саме військового майна на таку суму. Тобто щось із запасів Бундесверу, можливо, якісь замовлення на виробництво та навіть закупівля коштом німецького бюджету в інших іноземних виробників (можливо, навіть американських) для України.

Найбільш критичні для нас – це, звичайно, засоби протиракетної оборони. Навіть не стільки установки, а саме ракети для Patriot, які є у Німеччини, а також ракети для інших саме німецьких засобів ППО та ПРО.

Ви згадали про угоду з Великою Британією. Зважаючи на те, що відбувається в Штатах, наскільки заяви великих держав з великими економіками взаємопов'язані з цими подіями? Чи можна їхню допомогу вважати суттєвою?

Це якраз та критична допомога, яка дозволить нам вистояти цей рік без значних, принаймні територіальних втрат. Допомога, яка буде надаватися Україні цього року, буде, перш за все, військово-безпековою. І пріоритет буде у союзників Сполучених Штатів - партнерів України, які цього року візьмуть на себе більше зобов'язань і відповідальності, розуміючи всю складність ситуації передвиборчого року у Сполучених Штатах.

Повертаючись до Німеччини, на яку саме допомогу ми можемо розраховувати у разі збільшення витрат? Чи потраплять до цього пакету "Тауруси"?

У цьому питанні ситуація піджимає канцлера Шольца, і я сподіваюся, що цього року він наважиться ухвалити дане рішення.

Важливо розуміти, що крім самих ракет нам будуть потрібні ще й літаки, з яких ці ракети запускаються. Тому я думаю, що рішення щодо ракет буде ухвалене ближче до моменту передачі Україні винищувачів F-16. Або інших винищувачів з європейською платформою.

Звісно, не будемо забігати наперед, але зважаючи на те, як змінюється номенклатура поставок, то цього року ми можемо очікувати на будь-які сюрпризи.

Про що, до речі, це свідчить – Європа та Штати нарешті почали реально оцінювати ситуацію в Україні, і спрямовувати це розуміння у допомогу?

Певна переоцінка ситуації відбувається постійно – зʼявляються нові фактори, ламаються стереотипи. На початку повномасштабного вторгнення Росії Захід все-таки не думав про те, що ця війна може становити якусь загрозу безпосередньо йому, а потім покладався на економічні санкції та інші способи вгамувати російську агресію. Не протидіяти, не покарати, а вгамувати, тобто якось заморозити чи зупинити. А зараз приходить розуміння, що це були ілюзії, і потрібно готуватися до прямого зіткнення. Точніше, демонструвати готовність до власної оборони, причому не лише України, але і обороноздатності саме європейських держав. Тому вони переорієнтовують свою політику на безпекові пріоритети, які стають набагато важливішими, ніж рік чи два тому. Відповідно, більше коштів буде вкладатися в оборону – у виробництво зброї, техніки, боєприпасів тощо. Також є розуміння на стратегічному рівні, що для того, щоб війна не перейшла на території інших країн Європи, Україна має бути досить обороноздатною, щоб стримувати російські війська на своєму фронті. Тобто щоб у росіян не було резервів для прямого нападу на іншу європейську державу.

Рекомендуємо:

Кулеба пояснив, як уникнути прямої війни між НАТО й Росією

А як ви гадаєте, що саме стало поштовхом до такої зміни розуміння в Європі?

Це не та ситуація, коли одна певна подія радикально вплинула на її переоцінку. Це стратегічна оцінка, тобто відповідні служби аналізують хід подій, і роблять свої висновки. В тому числі, і роботу над власними помилками – тим, що свого часу не було зроблено або зроблено невчасно, або не в тому обсязі, який був необхідним. На підставі цього роблять стратегічну оцінку того, що може бути далі та як запобігти подальшому розгортанню цих загроз. Одним словом, це – не ефект медійної події, коли щось сталося, і всі одразу встали на диби. Це, перш за все, аналіз дій на полі бою, внутрішніх трансформацій всередині самої Російської Федерації як щодо політичного режиму, так і щодо зміни моделі роботи військово-промислового комплексу РФ, оцінки їхніх потужностей. Тобто того, що вони виробляють, закуповують, використовують, з якої інтенсивністю триває війна тощо.

Буквально днями була заява Путіна з фактичною погрозою війною країнам Балтії. Як ви гадаєте, чи дійсно Європа розглядає такий сценарій, і чи може ця зміна риторики корелюватися саме з можливою війною в цих країнах?

Фактично країни Балтії цього чекають і готуються до такого сценарію. Там очікують, що вони можуть бути наступними, але, так би мовити, після падіння України. Хоча це не є обов'язковою умовою – ми пам'ятаємо, що ця війна починалася з ультиматуму росіян НАТО і США, але Путін чомусь напав на Україну. Тим не менше, у своїй уяві РФ воює з колективним Заходом і НАТО. Тому свою стратегічну перемогу вони вбачають у руйнуванні НАТО як оборонного альянсу. Точніше, у руйнуванні уявлення про те, що цей Альянс непереможний і на нього ще ніхто не нападав.

Метою російських дій є руйнація стереотипу (передусім серед союзників по НАТО) про те, що у разі нападу Росії їх ніхто не захистить. І в них для цього є певний стратегічний резерв – звичайно, збройних сил у РФ зараз не вистачатиме, бо вони або перебувають, або принаймні задіяні на фронтах в Україні. Тобто на другий фронт Росія не має сил, засобів, і, перш за все, живої сили і техніки, звичайних озброєнь. Але стратегічними резервами Росії є ядерна зброя, і погрожуючи її застосуванням проти якоїсь з країн-членів НАТО, росіяни можуть спричинити певну внутрішню кризу всередині цієї організації. Найкритичніший момент для цього – цьогорічний перехід влади від однієї адміністрації президента США до іншої. Тобто це період, починаючи від дня голосування 5 листопада до інавгурації нового президента наприкінці січня. Якщо внутрішньополітична криза в США буде поглиблюватись – наприклад, якщо Трамп або виграє, або не визнаватиме своєї поразки – у цей момент Росія може випробувати Альянс на міцність десь у вигідній для себе точці – наприклад, у Естонії, Литві, Латвії чи Фінляндії, яка тепер стала ще однією сусідньою країною НАТО, яка має довгий кордон з РФ. Тому цей рік буде випробуванням для всіх – не тільки для України, а й для наших партнерів на Заході.

А як Росія може чинити? Це буде певна гібридна операція, схожа на події на Донбасі у 2014 році?

Спочатку має бути гібридна операція, а потім – ультиматум завдання ядерного удару. І тут може бути використана проксі сила – наприклад, Білорусь Лукашенка, в якій начебто вже офіційно розміщена російська ядерна зброя. Білорусь запроваджує це у своє законодавство та повертає свій ядерний статус. Відтак, Росія може грати руками Лукашенка і фактично використовувати підконтрольну їй Білорусь так само, як Іран хуситів, щоб не підставляти себе під удар у відповідь.

Наскільки зараз НАТО готовий відповідати на дії Росії? І чи здатні в Альянсі, якщо почнеться така гібридна операція, чи захищатися?

На цей момент ми констатуємо, що Росія справді готує інформаційне поле для проведення гібридних операцій у Європі.

Вони вже починають скаржитись на депортацію громадян Росії з країн Балтії, чи, наприклад, на закриття кордону з Фінляндією для доступу російських громадян на її територію. Наскільки НАТО буде готовим відповідати і в який спосіб – ніхто не знає. Думаю, все буде розвиватися поступово, і, можливо, цей процес досягне певної кульмінації, яка взагалі розрядить всю цю напруженість, яку Росія вносить у міжнародні відносини. Можливо, такий ядерний виклик консолідує західний світ, але це можна буде перевірити тільки емпірично.

У Франції заявили про візит Макрона в Україну, під час якого він може оголосити про передачу нам ракет. Чому Франція наразі починає активно включатися у процес? Адже раніше її навіть звинувачували у тому, що вона надає ледь не найменше допомоги.

Президент Макрон перебуває у кращій внутрішньополітичній позиції, ніж багато його партнерів у Європі, Великій Британії чи Сполучених Штатах. Він вже на другій каденції президента і не зможе більше балотуватися. Єдине, що його чекає цього року – це вибори його партії до Європарламенту. Тому Макрону практично немає чого боятися і можна бути дуже сміливим.

Ми знаємо, що напередодні Київ відвідував новий прем'єр-міністр Франції, з якого, мабуть, хочуть робити наступника Макрона в майбутньому. Це було підготовкою до візиту Макрона до Києва, де він точно підпише певний безпековий договір, схожий на британський, і там теж будуть зафіксовані зобов'язання Французької Республіки постачати Україні озброєння, боєприпаси та техніку.

Озвучене повідомлення про передачу 40 ракет SCALP, причому акцент у ньому зроблено на те, що ці ракети далекобійні. Я не військовий експерт і мені невідомо, наскільки відрізняються ці ракети Хотілося б думати, що ці ракети більш далекобійні, але цифра в 40 ракет, відверто кажучи, не дуже сильно вражає. Бо якщо вони навіть далекобійні, то для того, щоб ними, наприклад, знищити Керченський міст, треба використовувати не менше 10-ти (а, може, і більше). Якщо це ті самі ракети, що використовуються зараз, то це, ймовірно, буде поповнення тих, які ми вже витратили. Але навіть якщо вони більш далекобійні, то для початку це добре, але це ще не гарантує нашої переваги в повітрі.

Чи можна, зважаючи на публічні заяви країн Заходу, говорити при зміну позиції щодо завдання ударів по Росії саме їхньою зброєю?

Якщо ми побачимо, що ці ракети долітають до російської території, це означатиме, що заборону на їхнє застосування по РФ буде знято.

В принципі, в авангарді цього питання можуть бути Велика Британія або Франція – це дві ядерні держави, які можуть не боятися відповіді з боку Росії, оскільки мають "ядерний щит". Проте цього може боятися Німеччина, і начебто саме такі пояснення лунали щодо того, чому Шольц боїться надавати "Тауруси". Але це певного роду спекуляція, яка не пояснює справжніх причин. Тому що інша німецька смертоносна зброя вже постачається Україні та успішно застосовується, і Німеччина від цього не стає мішенню для російського ядерного удару.

За великим рахунком, заборона на застосування зброї по російській території якимось чином перестане бути актуальною в ході її застосування і спостереження за реакцією Росії.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред