Після проведення Росією псевдореферендумів на окупованих територіях України, українські військові почали активно відвойовувати у неї населені пункти в захоплених областях.
В інтерв'ю Главреду політичний аналітик Олександр Кочетков розповів про те, чи прискорять військові перемоги ЗСУ відхід Путіна від влади, чи може початися громадянська війна в РФ, у якому стані знаходиться російське ядерне озброєння і коли можна очікувати на завершення війни.
Як успіхи ЗСУ за останній тиждень можуть вплинути на внутрішню ситуацію в РФ? Чи може це стати причиною для відсторонення Путіна найближчим часом і чи можлива в Росії громадянська війна?
"Мечты, мечты, где ваша сладость". Непогано б, щоб у них різко все розвалилося, а ми з жовто-синім прапором прийшли і пройшли переможним маршем. Насправді, разом із нашими партнерами готувалася наступальна операція під Харковом і під Херсоном. Під цю операцію США вигребли зі своїх складських запасів не все, але досить багато для того, щоб забезпечити її ресурсно. І коли ми почали наступати, зашкварчало у відомих місцях у Кремля - вони почали метушитися, проводити "референдуми" в надії, що фейкова інституціоналізація певним чином стримає наш наступальний порив. Але ми як вважали ці території своїми (включно з Кримом), так і вважаємо - для нас абсолютно нічого не змінилося. Я, чесно кажучи, не впевнений, що наші військовослужбовці взагалі звернули увагу на ці подробиці - скільки б в Держдумі РФ не приймали рішень, вони точно знають, що Херсон - це українське місто і ніякого окремого "Херсонського", "Запорізького народу", як говориться в указі Путіна, не існує, це повна маячня.
Те, що успішний наступ України викликає серйозне внутрішнє напруження в РФ - це факт. І тут включається головна російська тема - пошук винного. Росіяни перекидають розпечену сковороду один одному і останній, у кого вона виявиться в руках, той і підгорить.
Але в суспільстві значно більший напряг викликає мобілізація, яка, через свою масовість, торкнеться кожної російської сім'ї - через родичів, знайомих і т. д. тобто кожен із 300-500 тисяч, яких мобілізують в РФ. І щоб це пройшло повз, неможливо. Тому що одна справа, коли є контракт і сім'я знає, що росіянин пішов на війну, його можуть вбити, він гроші заробляє і у нього таке "покликання". І зовсім інше, коли той, хто не дуже хоче потрапити на фронт, частково, в різних пакетах, повертається додому. Ось коли повертаються таким чином, потрапивши на війну не за власним бажанням, починається роздратування і соціальна напруженість і вона триває до тих пір, поки це не призведе до серйозних наслідків. Це - хвороба, у якої є інкубаційний період, але прищами і фурункулами вона полізе назовні. Швидше за все, ці речі в РФ будуть відбуватися ближче до Нового року, якщо Росії раніше не вдасться через шантаж примусити нас до переговорів за своїм сценарієм - вони цього дуже хочуть.
Путіна не приберуть, але процес транзиту влади там вже почався. Він плавно відходить і тоді група Патрушева, яка зараз у фаворі, перебирає на себе Держраду тощо у будь-якому випадку, нова влада після Путіна буде продовжувати його лінію. Тільки через цикл є шанс на якусь більш-менш конструктивну взаємодію.
Ось ці соціальні вибухи, які, як ви сказали, можуть статися до Нового року - у якому форматі вони можуть бути? Чого варто очікувати?
Бунт. Хотілося сказати російських бунтів, але їх, в основному, будуть влаштовувати національні меншини. Дагестан це продемонстрував-жінки на чолі, розповіді про те, що в мусульманській релігії жінка безправна. Так, вони, може, і безправні в питаннях політики та економіки, але в питаннях захисту сім'ї роль жінки в шаріатському світі досить значима. І ось вихлюпування саме жіночого обурення в різних формах можливо, особливо в етнічних республіках (Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Комі, Тува). Тобто там, де мобілізованих "гребуть" в першу чергу. Другий центр напруги - Москва. Точніше, навколишні її міста-супутники, які незадоволені Москвою, що зажерлася, яку майже не мобілізують, а їх "гребуть". Вони і будуть наїжджати в Москву. Свого часу фахівці МВС розповідали мені, що якщо їхній "майдан" проживе добу, то все, тоді його вже не втримають. Тому що тоді під'їдуть люди з усіх найближчих міст і почнуть громити магазини, московські бандити дістануть зброю і почнуть захищати свої "точки годування" і почнеться громадянська війна прямо посеред Москви. І цей сценарій, коли незадоволені міста-супутники приїдуть зводити рахунки з Москвою, цілком можливий.
Ну і третій, головний, на мій погляд, центр напруги - Чечня на чолі з Кадировим. Схід - справа тонка і Кадиров не упустить можливості увіткнути ножа в спину московському режиму, який він насправді глибоко ненавидить і зневажає. І всього того, чого вчив його батько, він не забув - він по-східному перефарбувався, замаскувався і вичікує. Чечня буде на чолі дезінтеграційних процесів в Росії.
Тобто внутрішні процеси, які відбуваються в Кремлі, зараз не головні і вони не можуть запустити процес турбулентності у російському суспільстві, я правильно розумію?
Турбулентності - ні. Вони оформлять усе досить прозоро і красиво. Відхід Путіна буде плавним, мотивований станом здоров'я. Тут нічого не змінюється - одразу аналогії зі смертю Сталіна, після якого був уряд на чолі з нікчемним Малєнковим, який нічого собою не уявляв, а через деяку паузу - Хрущов із розвінчуванням культу особи Сталіна. Приблизно такий самий сценарій потрібно розглядати і зараз, тому одразу після відходу Путіна в Росії буде нікчемний уряд, а далі до влади можуть прийти люди, яких ми у цій ролі абсолютно не розглядаємо. Вони і будуть займатися розвінчуванням культу особи Путіна і спробою утримати під контролем хоча б частину своєї території. Оскільки усі регіональні вожді, ще трохи озброївшись на тлі "могилізаціі" і створивши щось на зразок загонів, тут же перетворяться на повітових баронів і обов'язково будуть спалахувати протистояння (в тому числі - і озброєні).
На скільки частин, по-вашому, може розпастися Росія на тлі причин, які ви раніше озвучили?
Два-три десятки - це найбільш стійка конструкція. У числі перших відлетить Калінінград і Далекий Схід - Камчатка, Курили, Сахалін, Республіка Саха в Якутії, оскільки у них все дуже добре з природними ресурсами. Алмази знаходяться там, але податки чомусь платять в Москві, а фінансові операції проводяться через знахідку на Далекому Сході. Тобто фінансово-організаційна схема давно готова до розпаду. Сибірські регіони - Новосибірська, Томська, Кемеровська області - можуть створити агломерат. Але і кавказькі регіони та кожен з їхніх керівників миттєво організовує собі по незалежній державі. Так що нам не треба загадувати - нам своє робити. Тобто звільняти потихеньку, акуратно, не поспішаючи, щоб мати якомога менше втрат.
Кожен кілометр звільнених територій - це камінь на чашу терезів підвищення нестабільності, яка призведе до розпаду Росії.
Ви сказали, що той уряд, який буде після Путіна, деякий час буде продовжувати політику Путіна. Як це відіб'ється на військових діях - чи може це привести до закінчення війни або до якогось її затихання?
Зі зміною влади в РФ будуть зроблені спроби наступу - мовляв, прибрали Путіна і зараз ми продемонструємо. У них вийде облом і потім нова влада, умовні прагматики, яких зараз пов'язують з угрупованням Патрушева, постарається вийти на переговори через Туреччину, Штати, європейців, але з куди більш прийнятними пропозиціями, ніж те, що звучить зараз. Зараз звучить абсурд-Україна повинна погодитися з анексією територій, а це несерйозна база для проведення переговорів. А ось за зміни влади після перших невдач, які неминучі, тому що чим більше щось змінюється, тим гірше воює армія. Так все влаштовано-це перевірялося і під час Першої, і під час Другої світової війни. Тоді росіяни вийдуть на якийсь конструктив (хоча я не впевнений, що Україна на нього погодиться). Поживемо - побачимо.
А якого роду це може бути конструктив? Чого він може стосуватися-Криму, Донбасу?
З точки зору Кремля, максимум, до якого вони відступатимуть - Крим російський, а все інше (на різних умовах) - українське. Тобто Донбас вони готові нам віддати, але на якихось федеративних умовах. Усі ці застереження для нас абсолютно неприйнятні. Єдине, що можна розглядати - не миттєве повернення Криму, а якусь процедуру за участю міжнародного співтовариства, розтягнуту в часі.
На ті самі 10-15 років, про які раніше говорили в ОПУ?
Прапори в Криму будуть українськими, а процедура звільнення від Росії відбуватиметься поступово. Тому що залізла РФ туди досить давно і виколупувати її звідти теж треба певний час. І не просто виколупувати, а чимось замінювати, а для цього дійсно потрібно якесь співтовариство за участю чорноморських країн. Тобто тут відкрите поле для дипломатичних варіантів.
Повертаючись до ситуації на фронті, які варіанти залишаються у Путіна на тлі невдач - чи може він виконати свою погрозу про ядерний удар?
На даний момент в Кремлі (у всякому разі Путін, який керує більшістю дій і йому доповідають про все, що відбувається) переконані, що за рахунок "могилізаціі" вони здатні перемогти конвенціональним зброєю. Тобто закидати нас "гарматним м'ясом", взяти числом, старими танками і артилерією, забезпечити наступ заградзагонами. Тобто знову "взяти Київ за три дні", знову "пройтися парадом Хрещатиком", Харків - "за добу". Тобто росіяни повертаються до цієї концепції - наступу з боку Білорусі, де вони мають намір зосередити 120-200 тисяч військовослужбовців Збройних сил. Але якщо спочатку, за ефекту раптовості і мінімальної підтримки Заходу, ця затія обламалася, то зараз, коли у нас вже відчули "смак ворожої крові" і у нас є ресурси, то це станеться знову. І ось тоді виникає питання застосування ядерної зброї (а вони її обговорюють мало не щодня), тобто чогось настільки шантажного, що дозволить наблизити капітуляцію України і посадити її на своїх умовах за стіл переговорів. Чесно кажучи, ядерна зброя не вирішує жодної з проблем, які є у Росії в Україні. Стратегічна ядерна зброя відрізняється від тактичної чисто потужністю, усе інше - носії, система запуску в дію - абсолютно аналогічне. Для стратегічного вище 1 кілотонни взагалі немає цілей, тому що наслідки застосування торкнуться і Росії, і України, і Білорусі, і Криму, і Польщі. Тобто це буде ударом по своїх, ним нічого не досягнуть, а удар у відповідь стає, м'яко кажучи, практично гарантованим. Для тактичної ядерної зброї немає таких цілей, які потрібно руйнувати ядерною зброєю. На жаль, усе, що їх цікавить - енергетичну та іншу інфраструктуру - вони можуть знищити звичайною зброєю. Ракети у них поки що залишилися. Тобто лякати ядерною зброєю - так, можуть, але застосовувати її абсолютно безглуздо. І ця безглуздість настільки очевидна, що є фактом навіть для кремлівського маніяка.
Як тоді можна пояснити публікації в західних ЗМІ про те, що Путін нібито розпорядився відправити "ядерний поїзд" до лінії фронту. Що це було - ще один факт залякування?
Так. Ніяких ядерних поїздів, зникаючих підводних човнів, підводних дронів "Посейдон", які викликають 500-метрове цунамі, немає. Давайте ще вірити в звіроящура в центрі Землі.
Я це називаю килимовим пропагандистським бомбардуванням, коли викидається різна інформація, в тому числі і в західні ЗМІ, яка абсолютно далека від реального стану речей. Я весь час кажу, що ядерна зброя - це не обріз, з яким можна прийти в Усть-Ілімську до військкомату, дістати з-під поли і почати палити їм усіх, то тобі не сподобався. Застосування ядерної зброї-складна організаційна і технічна процедура, про яку все відомо заздалегідь і її неможливо заховати. Ядерна зброя не зберігається пристикованою до ракет - вона знаходиться в сховищах. Витягаєш боєголовку зі сховища, вона "фонить", усе це видно з супутника. Усі маршрути пересування і всі сховища теж відомі ще з часів, коли вони будувалися при Радянському Союзі.
Все абсолютно відомо-якщо ти на п'ять метрів витягнув зі сховища витягнув цю боєголовку, не попередив ядерні країни, що везеш цю боєголовку за певним маршрутом, і зверху цього не бачать, то це розцінять як ядерну загрозу і залишають за собою право або знищити таку боєголовку неядерною зброєю (ядерного вибуху при цьому не відбудеться), або почекати, що вона кудись полетить і знищити всі окупаційні війська Росії в Україні. І якщо Кремль вірить, що він нас переможе числом, то для нього запустити ядерну боєголовку означатиме те, що цим він позбудеться всієї армії і запустить некеровані процеси. Можливо Путіну, який однією ногою вже в Кремлівській стіні, це і потрібно, але всім іншим - ні. І чим ближче його рука до "червоної кнопки" (а після цього ще шість етапів має пройти), тим ближча рука його оточення до чарівної табакерки. Так це влаштовано. Ядерні потяги та інша маячня - це саме залякування і українців, і європейців, щоб якимось чином натиснути на нас і посадити за стіл переговорів. Навіть Ілон Маск побачив цей тренд і почав щось віщати з цього приводу.
До речі, чи можуть ці висловлювання Маска бути таким собі промацуванням ґрунту з боку Штатів? Чи це його особиста ініціатива, яка не має до уряду США жодного відношення?
Ні найменшого відношення. По-перше, Ілон Маск, технократ, тобто він сприймає всерйоз те, що можна висловити кількісно. Він подивився, то Росія за чисельністю в три з гаком рази більше, і по економіці в чотири рази більше. Раз в цифрах зрозуміло, то значить вони і зобов'язані перемогти. Такі речі, які кількістю не визначаються-сила духу, самопожертва, самоорганізація - у такій сакральній війні, як в Україні, мають вирішальне значення. А оскільки він визначити це в цифрах не може, то він не орієнтується і гранично від цього далекий. По-друге, Маск намагається стати контрсистемним американським політиком, тобто він хоче одночасно дистанціюватися і від Демократичної, і від Республіканської партій. А оскільки вони обидві так чи інакше підтримують Україну, то, щоб виділитися на цьому тлі і розмірковуючи як політтехнолог, вирішив сказати щось їм поперек. Далі все - отримуємо якийсь хайп (а він отримав його навіть більше, ніж розраховував). На цьому тлі ніхто не обговорює того, що Тесла продала менше машин, ніж планувала - усі обговорюють, що Ілон Маск сказав про Крим. Жодним чином до промацування його слова не мають стосунку - Маск не та фігура для цього. У Білого дому досить прозора, послідовна, не надто радує нас через свою стриманість позиція. Але вона є, вона відома, і ніхто не буде її змінювати - вони роблять те, що вважають правильним, максимально допомагаючи Україні, але не загострюючи ситуацію.
США намагаються керуватися принципом про те, що з психом треба поводитися спокійно, не злити його. Але це неправильна позиція - психа потрібно знерухомлювати, загортати в гамівну сорочку і відвозити до належного місця.
Повертаючись до ядерної зброї, хотіла уточнити - в якому стані знаходяться ядерні ресурси Росії? Вони в тому стані, з якого умовно можна вистрілити або все-таки за ними не стежили точно так само, як і за російськими танками?
На це питання хотів би отримати відповідь особисто Путін, Шойгу, Патрушев - вони самі мріють почути відповідь на це питання. Ніхто не знає стану ядерної зброї сил Росії достеменно. Випробування (єдиний критерій) не проводяться з 1996 року. Щодо матеріалів, з яких складається термоядерна боєголовка, то вони природним чином старіють. Конструкція ядерної боєголовки не складна - її винайшли в середині минулого століття і відтоді вона не змінювалася. Але матеріали там застосовуються досить складні, тож "пливуть" характеристики тих елементів ядерної боєголовки, які запускають реакцію. Спочатку має відбутися атомна ланцюгова реакція, тобто поділ ядер урану - вона є запалом для реакції термоядерного синтезу ізотопів водню. Одне без іншого не працює і для того, щоб атомна бомба вибухнула, потрібне джерело швидких нейтронів, які потрібно уповільнити. І це джерело старіє, з часом видає менше нейтронів і може не запуститися. Корпус дуже міцний (застосовуються берилій та інші матеріали для того, щоб створити тиск температур, близький до того, що виникає на Сонці), але, якщо тиск змінився, він розлетиться раніше, ніж потрібно і не будуть забезпечені необхідні тиск і температура, а також не запуститься термоядерна реакція в тих характеристиках, в яких повинна. Тобто існує маса фізичних застережень. Умови зберігання термоядерної зброї в сховищах від +5 до +15 градусів плюс-мінус 3 градуси, більше не можна.
Що там відбувалося в середині 90-х, коли бюджети не виділялися і пилялися в період Єльцина і раннього Путіна - ніхто не знає, тоді ніхто з них воювати не хотів. Чому я і кажу, що з розумної точки зору кремлівського маніяка потрібно було порушити угоду і провести повітряно-ядерні випробування десь над безлюдною територією або Світового океану, або Північного Льодовитого. Ось тоді це відповість на низку питань і про це можна буде міркувати більш-менш серьезно. Зараз немає ні найменших гарантій того, що у РФ є працездатна термоядерна зброя. У Штатів вона є, тому що її тупо замінюють - там виробляють нову і нею замінюють. Що діється в Росії з їхнім бардаком, який ми бачимо - невідомо. Адже якщо подивитися на ту ж "могилізацію", де дають людям зброю 40-річної давності, то якщо хтось думає, що з ядерними сховищами інакше, то він помиляється. Це - Росія, іншого не дано.
З урахуванням того, що для України зараз виникла ядерна загроза, чи є у нас шанс і які-небудь можливості для того, щоб отримати ядерну зброю для самозахисту? За яких умов це можливо?
Це безглузда тема, самозахист полягає в іншому. Ядерна зброя - це зброя "Судного дня", "останній аргумент", тобто на випадок, коли вже все пущено, програно і зовсім біда. І коли все програно, то зброя стримування не допоможе. Якби було розуміння у нашого політичного керівництва, ми б і зараз могли виготовити зброю відплати. У всякому разі - за 8 років проектів і пропозицій по зброї стримування було цілком достатньо. Зараз, у 21 столітті, є маса варіантів, які вирішують це питання - ефективно, надійно, високоекономічно, але поки що немає політичного розуміння, що це необхідно. Чомусь останнім поколінням нашої влади значно простіше не зробити самим, а попросити у дорослих дядьків з Вашингтона, Брюсселя. Поки концепція така, що "ядерна парасолька" буде розкрита над Україною у зв'язку зі вступом до НАТО - це і буде "зброєю відплати". Але з точки зору професіоналів зрозуміло, що вступати в НАТО - це само собою, але треба мати і свою зброю, яку ми можемо гарантовано використовувати так, як вважатимемо за потрібне. Тобто ми повинні бути такими сильними, щоб нападати на нас не хотілося нікому. Ну а створити це можна досить швидко.
Ви неодноразово говорили про мобілізацію і про те, що вона проходить у Росії через пень-колоду. Як на подальший перебіг подій на фронті може вплинути масове залучення мобілізованих?
Швидше за все, фронт стабілізується в більшості напрямків чисто за рахунок масовості. Втрати зростуть кратно і буде якийсь період "перемелювання" поповнення і наростання жаху в Росії з приводу валу похоронок. Тобто ті сили, які вони підтягують і те, чим вони озброєні і як підготовлені, не дає їм шансу переломити ситуацію на свою користь. Цей шанс був у період вторгнення-раптовість, "кращі війська", які два місяці вздовж українських кордонів готувалися, проводили маневри і бойове злагодження. Це дійсно були найбільш боєздатні російські війська і те, що вони зараз підтягують до нас, жодним чином не зрівняється з тим, що у нас було і чого вже практично зусиллями ЗСУ не залишилося.
Тобто з боку РФ будуть робитися спроби контрнаступу і на якийсь час може збільшитися кількість жертв - все залежатиме від того, скільки далекобійної зброї ми будемо мати на той час (оскільки це мінімізує жертви, не доводячи до безпосередніх зіткнень). Ну а після цього почнеться масовий і нестримний український контрнаступ - ми отримаємо повторення початку війни, але в більш масштабному і більш стислому варіанті.
Як надовго, по-вашому, може розтягнутися процес "перемелювання", про який ви сказали? Місяць, два, три?
До Нового року абсолютно всі тенденції будуть зрозумілі - ми можемо говорити про те, що всі сценарії будуть лежати на столі.
Я так розумію, що до Нового року можлива якась кульмінація…
Кульмінація-в середині і в кінці листопада, а до Нового року - повне прояснення.
А коли тоді можна розраховувати на закінчення війни - як довго після цього вона може тривати?
Оптимістичний сценарій - до середини року, песимістичні сценарії - все розтягується на роки. Найбільш реальний - до середини наступного року вийти на більш-менш прийнятні домовленості і позиції. Песимістичний - буде тягнутися позиційна війна. А за принципом Мінська-2 вона може тягнутися нескінченно.
Але Зеленський офіційно заявив, що ніяких переговорів, у всякому разі з Путіним, він вести не збирається. Якщо, припустимо, Росія виходить зі своїми пропозиціями, у нас є свої і зрозуміло, що немає принципових моментів, в яких ми можемо домовитися. Як тоді - усе вирішуватиметься на фронті?
У Зеленського дуже чітко сформульовано (і це, напевно, правильно), що не буде ніяких переговорів з Путіним. Але ніхто не заперечує переговорів з тим, хто буде замість Путіна або з тим, хто поруч з Путіним. Тобто ніхто не заперечує, що з сумовитим Лавровим або РНБО РФ можна вести переговори. У Росії є і уряд. Підписати прийнятний документ, схожий на капітуляцію Росії комусь доведеться. Всі ці дрібниці точно нікого не цікавлять. Важлива суть - переговори на українських умовах або на російських, а ця позиція визначається на фронтах. На сьогодні ситуація сприятлива для того, щоб переговори були на наших Умовах, на російських умовах ніхто розмовляти не хоче. Все абсолютно просто і прагматично.
Як, на вашу думку, найближчим часом може розвиватися ситуація на фронті? Цей вал невеликих перемог, який зараз відбувається, продовжиться - за яких умов це можливо?
Тижнів зо два у нас ще є. Справа в тому, що не можна наступати нескінченно, тому що станеться загальновідома історія у військовій справі - відриваючись від тилів, вимотуються передові частини, а тому виникає неможливість для підтягування резервів і оновлення. І тоді наступ не просто зупиняється - воно може захлинутися і початися контрнаступ. Тому ЗСУ треба просуватися приблизно на відстань далекобійної артилерії (в нашому випадку - 70-80 км, як діє HIMARS), обкопуватися, підтягувати тили, резерви і потім робити наступний кидок. Те ж саме сталося під Харковом - ми пройшли 70 км, зупинилися, підтягнули і продовжили наступ. Я вважаю, що щось подібне станеться під Херсоном - ми просунемося на 60-70 км, потім, очевидно, встанемо і будемо робити оперативну паузу і дивитися, що станеться з того боку по резервах. Якщо сильно підтягнуться або буде можливість знищувати їх на підході (а це принципово важливо), то наступ продовжиться. Якщо не буде такої можливості - будуть позиційні бої з перемелюванням свіжого необстріляного поповнення. Його перемелювати буде швидше, ніж професіоналів, але все одно на це знадобиться час.
За цей час, поки будуть розвиватися події на фронті, чи може Росія посилити ракетний терор і закидати нас ракетами?
Безсумнівно. Це розглядається і РФ розглядає цілі у вигляді об'єктів критичної інфраструктури України. Природно, це зроблять. Так, ми можемо збивати ці ракети-зараз ми збиваємо приблизно 60-70% крилатих та інших ракет, що за світовими мірками вважається фантастичним, оскільки ми працюємо, в основному, на старому радянському обладнанні. Починає надходити нове-зенітні, протилітакові і протиракетні системи NASAMS, IRIS-T, які дають 85%. Це дуже багато, але Україна може вичавити з них навіть більше, якщо вже з Радянського вичавлюють навіть більше, ніж за паспортом. Але все одно 10-15% ракет будуть пролітати. У Росії, на жаль, достатньо ракет не стільки для знищення точкових цілей, а для знищення інфраструктурних об'єктів. Та ж ТЕЦ - це величезна споруда і такі речі не прикрити і не захистити. Тому масовий залп, на жаль, призведе до їх знищення. Дай бог обійдеться, але розглядати холодну зиму як щось небувале - неправильно, це цілком може бути. До речі, руйнування нашої комунальної інфраструктури практично не впливає на боєздатність ЗСУ - вони від цього тільки злішими стають. Вони і так живуть поза зручностей, так що на них це практично не впливає.
Чому тоді Росія зараз робить упор саме на іранські дрони? Вони обстрілювали ними Одесу, Білу Церкву. Про що це говорить - вони для чогось бережуть ракети або все-таки ракет у них може бути менше, ніж ми думаємо?
Обстріл критичної енергетичної інфраструктури України відбуватиметься тоді, коли буде холодно. Адже якщо зробити це зараз, ми встигнемо полагодити. Ракети вони, відповідно, накопичують і бережуть, оскільки прорив нашої протиракетної оборони можливий саме за рахунок масовості. Тобто коли багато ракет летить і якісь все-таки просочуються. А дронами вони намагаються кошмарити мирне населення. Росіяни брали їх в безглуздій надії, що вони стануть вбивцями HIMARS, тобто вони будуть довголітаючими, їх будуть заводити за нашу лінію фронту, шукати наші системи РСЗВ і знищувати їх. Як з'ясувалося, в цьому сенсі дрони не працюють - HIMARS вони не знаходять. Більш того, якщо вони намагаються подолати лінію фронту, то їх, як правило, починають збивати наші польові зенітні установки, включаючи артилерію і переносні ЗРК. Тому, щоб якось використовувати дрони, вони починають кошмарити мирні міста. Оскільки це не фронт і там немає такої кількості зенітних комплексів, як і тієї кількості людей, які здатні візуально побачити цей дрон і знести його кількома залпами, міста захистити набагато складніше.
Не знаю, чи зуміють росіяни налагодити виробництво, але з тих, що вони вже закупили, дві третини вже використані і приблизно близько третини дронів у них залишилося.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
