Збройні сили України практично звільнили Харківську область та покращили своє положення для наступу на Донбасі. Контрнаступ триває, українські війська поступово звільняють території у Донецькій та Луганській областях.
Росія після поразки на Харківщині обстрілює об'єкти критичної інфраструктури та перекинула частину військ на Донбас. Там окупанти намагаються просунутися у Бахмутському напрямку та продовжують атаки.
В інтерв'ю Главреду колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації, ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука розповів про три напрямки, на яких ЗСУ можуть завдати удару по РФ, ризики просування Росії на Донбасі, загрози наступу з Білорусі, можливі плани Москви щодо загальної мобілізації, небезпеку оточення Херсона, можливі удари російських військ по критичній інфраструктурі в опалювальний період та сценарії розпаду Росії.
Блискавична операція ЗСУ у Харківській області призвела до переполоху серед пропагандистів Росії. Як ви вважаєте, чи похитнулися позиції Путіна в Кремлі?
У Росії дійсно стався переполох. Періодично моніторю російські засоби пропаганди – там щонайменше 3-4 дні панували розгубленість і неприховане розчарування. Щодо ситуації в Кремлі, за даними нашої та американської розвідок, там є певні негативні тенденції для росіян і позитивні процеси для нас.
Низку генералів відсторонено, можливо, деякі справи передадуть до воєнного трибуналу. Не хотів би вдаватися до конспірології, але величезна кількість джерел інформації вказує на майбутню відставку міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Є свідчення, що Шойгу терміново продав будинок вартістю 18 млн доларів, про який свого часу робили розслідування у фонді Навального.
Подейкують, що найближчим часом Путін може оголосити повномасштабну мобілізацію, звинувативши саме Шойгу у провалах проведення "спецоперації".
У Пентагоні зазначили, що частину російських військ було перекинуто з Харківської області на Донецький напрямок. Як ви вважаєте, чи є у окупантів шанси посилити наступ в районі Бахмута?
Частину військ було передислоковано на території Донеччини та Луганщини, також їх відвели до Росії. У російській державі опинилися підрозділи, які зазнали найбільших втрат. Деякі з них фактично припинили своє існування – фізично не залишилося ані особового складу, ані техніки. У зв'язку з перекиданням військ можна очікувати підвищення тиску РФ на Донбасі.
Але слід зазначити, що наша розвідка та партнери пильно стежать за тим, щоб збройні формування Росії, які відійшли з Харківщини, не були перекинуті на північ. На території Білорусі вони, можливо, могли б об'єднатися з 15 тисячами учасників чергових російсько-білоруських навчань і спробувати нанести удар з північного напрямку. Маю на увазі загрозу Рівненщині, Житомирщині, Чернігівщині і Києву. Сценарії не можна виключати. Проте я впевнений, розвідки дуже уважно стежать за логістикою Росії.
Аналітики Інституту вивчення війни відзначили, що ЗСУ можуть оточити війська Росії в Лимані і відкрити для себе шлях до Сєвєродонецька та Лисичанська. Чи можливий взагалі такий сценарій? Як це могло б вплинути на подальше звільнення Донбасу?
Сценарій є можливим. Російські загарбники, теоретично, можуть опинитися у оперативному оточенні у декількох місцях. Як у Донецькій та Луганській областях, так і на Херсонщині. Загалом це, як мінімум, три точки.
Декілька днів тому сталася цікава ситуація – окупанти очікували наступу ЗСУ і залишили Кремінну та Сватове на Луганщині. Про це мені розповіли місцеві жителі, а згодом інформацію підтвердило Головне управління розвідки. Але українські війська не готові були до сценарію термінового та негайного наступу з метою заволодіння залишеними територіями. І вже за день росіяни повернулися до Сватового.
Але пізніше з'явилася чудова новина – Збройними силами України була знищена автостанція у Сватовому, з якої росіяни зробили казарму. На той світ пішли від 150 до 200 загарбників.
У Росії заговорили про так звану самомобілізацію. Що ми можемо під цим розуміти – проміжний етап перед масштабною мобілізацією або це регіони намагаються перехопити у Кремля ініціативу щодо війни з Україною? Чи може це якийсь початок умовної "битви за Кремль" між центром та регіонами?
"Самомобілізацію" розпочав горезвісний Кадиров декілька днів тому. Він оголосив, що Чечня самомобілізується. З'явилися пропагандистські відео, як кадирівці урочисто, з прапорами та бубнами, рушають, мовляв, наводити свій лад в Україні.
Після цього про нібито самомобілізацію заговорили у інших регіонах Росії. Йдеться про формування так званих добровольчих батальйонів під егідою місцевих адміністрацій.
Ми бачимо погіршення ситуації з безпекою в Бєлгородській області. Повідомляється про"хлопки", росіяни укріплюють кордон. Як ви вважаєте, чи може війна проти України перенестися на територію РФ?
Непросте питання. Надавати такі коментарі – справа військових. Якщо казати з військової точки зору, технічно це може бути реалізовано. На кордоні між Україною та Росією немає жодних перешкод для просування збройних сил обох країн.
Українське військо спроможне здійснити подібній рейд, проте це залежить від рішення найвищого політичного керівництва нашої країни.
Сьогодні навіть натяків на таке рішення я не бачу. Для мене і досі є загадкою, чому ми не наносимо масових ударів по воєнних об'єктах, які розташовані на території Російської Федерації та республіки Білорусь.
А чи може Росія до весни зібрати певну кількість людей, організувати, навчання і відправити їх на поле бою? Чи стане сценарій проблемою для України?
Це реальний сценарій. В нашому суспільстві домінує точка зору, згідно з якою військові дії взимку здебільшого вщухають і починається окопна війна. Але так відбувається не завжди. Взимку проводяться повномасштабні військові операції, про що свідчать події у Дебальцевому, які відбувалися у січні-лютому 2015 року.
Ми не повинні недооцінювати ворога. Ми за це заплатили занадто велику ціну на першому етапі повномасштабної війни у лютому-квітні 2022 року. У нас обмежені сили.
Росія дійсно може використати зимову паузу для накопичення сил. Мова йде не лише про підтягування нової живої сили задля поповнення знищених та знекровлених формувань.
Москва, на жаль, за цей період може отримати нові зразки озброєнь. За короткий проміжок часу росіяни отримали безпілотники від Ірану. Наші військові та американські експерті вже кажуть, що ці дрони, хоча і без технологічних особливостей, є небезпечними для наших військ.
Це дрони-камікадзе. Безпілотники літають на низьких висотах, що дуже обмежує використання засобів ППО для ураження таких ворожих цілей. Вони вже дошкуляють нашим військам – знищують артилерійські підрозділи, важку бронетехніку. Влучно працюють проти наших хлопців та завдають немало клопоту.
Росія може витратити 3-4 місяця для того, щоб провести перемовини, відшукати якісь нові озброєння, отримати їх і навчити працювати з ними своїх солдатів.
Під час нашої розмови ви згадували про Херсонщину. На вашу думку, як Росія у такій складній ситуації з логістикою може утримувати окупований регіон?
Я дуже сподіваюсь, що дії Збройних сил України будуть ефективними і нам вдасться уникнути прямого штурму Херсона.
Немає жодної таємниці – російське угрупування у Херсоні, в умовах знищених шляхів інфраструктури та забезпечення – під загрозою оточення. Росіяни це розуміють, і ми розраховуємо, що вони ухвалять рішення щодо негайної евакуації особового складу.
За такого сценарію нам вдасться уникнути повномасштабного штурму такого великого міста, як Херсон. Мені, як українцю, дуже не хотілося б визнавати, що наші війська вимушені йти на великий штурм.
Дуже сподіваюсь, що ми зможемо вичавити ворога обхідними військовими маневрами.
Поразка РФ у Харківській області стала тактичною перемогою України. Як Москва може на це відповісти? Ми згадували про мобілізацію, бачили удари по критичній інфраструктурі. Що ще може зробити Росія – намагатиметься бити по центрах ухвалення рішень або в неї можуть бути якісь інші плани?
Росія може спробувати нанести удари по тих об'єктах, які вони називають "центрами ухвалення рішень". Попри те, що інформація нам відома з перших днів війни, іноді росіянам вдавалося реалізувати свої наміри. Мова йде не про будівлі вищого керівництва держави, а оперативні штаби та пункти керування військами. На жаль, випадки були.
Вважаю, що Росія напередодні опалювального зимового періоду закцентує увагу на спробах знищення критичної інфраструктури, що забезпечує міста-мільонники електроенергією, водопостачанням та газопостачанням. У цьому я вбачаю величезну небезпеку.
Переважна більшість людей, які вже повернулися до мого рідного Києва, не усвідомлюють рівня загрози. Закликаю всіх на хвилинку заплющити очі і уявити своє існування в багатоповерхівці, яка залишилася без світла, води та газу. Не працюють ліфти. Магазини зачинені. У таких великих містах, як Київ, Дніпро, Одеса та ін. може з'явитися дуже багато проблем.
Підступність росіян може проявитися у зимовій період та стати найбільшою загрозою.
Як могли б змінитися сценарії завершення війни після звільнення ЗСУ Харківської області? Розуміємо, що війна буде тривалою, але може є надія на більш швидкий розвиток подій?
Я не є прихильником ідеї, що українська армія, мовляв, має переносити військові дії на територію Росії. Мені це не імпонує, тому що я чітко усвідомлюю з першого дня 2014 року, що будь-яка війна спричиняє втрати. Ми хотіли б, щоб на війні знищували тільки ворога, але, на жаль, гинуть і наші хлопці. Мені б цього дуже не хотілося.
На мою думку, треба шукати інший шлях – більш активно взаємодіяти в напрямку міжнародного співробітництва. В першу чергу, маю на увазі Сполучені Штати та Британію.
Мене дуже приємно здивували події, які відбулися протягом останніх двох тижнів. Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес, підкреслюю, двічі закликав Вашингтон бути готовим до початку процесів, пов'язаних з розпадом Росії.
Коли я у 2016 року повернувся з Луганської області до Києва, мав змогу спілкуватися, в тому числі, з нашими американськими партнерами. Переважно це люди, які або працювали у військовій сфері або мають певне відношення до спеціальних служб. Тезу про запуск процесів дезінтеграції Росії я постійно намагався донести до американців та британців.
Проблема полягає у тому, що Росію на початку 1990-х років від розпаду врятувала лише позиція Заходу. Світова спільнота побоювалася, що за подібного сценарію буде втрачено контроль над зброєю масового ураження.
Сучасне покоління вважає тези про розвал Росії якоюсь фантастикою, тому що не знає подій, що відбувалися 30 років тому. Вибачте, але можна подивитися документальні фільми тих часів, навіть російські.
Тоді працювало адекватне НТВ. Канал показував, як на Уралі губернатор Россель надрукував власні гроші, демонстрував оголошення про утворення Далекосхідної народної республіки і закриття Татарстаном та Башкортостаном власного повітряного простору для прольоту літаків Аерофлоту. У ті часи, згідно з опитуваннями, більше 80% жителів Калінінградської області виступали за інтеграцію з Євросоюзом.
Все це я чудово пам’ятаю – відомості є у відкритому доступі у засобах масової інформації.
Проте світова спільнота, на чолі з США, панічно боялася втратити контроль над озброєнням і тому підтримувала навіти єдність СРСР. Американський президент Джордж Буш-старший, коли виступав в Києві на засіданні Верховної Ради, закликав Україну не виходити зі складу Радянського Союзу.
Потім американці підтримали територіальну цілісність Росії у тому форматі, у якому вона залишала СРСР. Водночас вантажні літаки привозили доларову готівку до Росії. Два літаки сідали у Москві, один – у Санкт-Петербурзі. Штати врятували Росію від реального голоду та нагодували імперію зла "ніжками Буша", над якими росіяни наразі глузують. Але тоді вони споживали їх тисячами тонн, тому що в країні існувала загроза реального голоду.
На мою думку, ця дискусія щодо розпаду Росії має перспективу. Відверто та щиро радію, що, можливо, і я зробив певний невеличкий внесок, коли протягом 5 років постійно дискутував з нашими партнерами, що потрібно змінити погляд на проблему. Треба не утримувати РФ заради контролю над зброєю масового ураження, а розробляти нові механізми контролю. Водночас треба розуміти, що процес розпаду Росії за діючих умов і обставин є незворотним.
Про це каже і генерал Бен Ходжес. На мою думку, це не погляд однієї людини, а нова тема для США. Вона, сподіваюсь, призведе до запровадження нового тренду та дискусії в американському політичному істеблішменті. Розвиток тези, згідно з якою розвал Росії неминучий і треба сприяти цьому процесу, щоб навіки позбутися такого сусіда, як Російська Федерація, має призвести до результату. Ми повинні досягти своєї мети політичним та економічним шляхом, але не вторгненням ЗСУ на російську територію.
Виходить, ми можемо очікувати на розпад Росії в результаті внутрішнього розколу або зовнішнього тиску?
Так. Не є великої таємницею, що, по-перше, всередині самого так званого Садового кільця існує величезна кількість внутрішніх протиріч. Аналогічні відношення між федеральним центром і суб'єктами федерації. Крім того, дуже великі протиріччя у мовній, релігійній, культурній та економічній сферах. Переважна більшість мешканців Сибіру не ототожнюють себе з Москвою.
Розпад Росії – реальний сценарій, і до такого варіанту розвитку подій слід бути готовими.
Тривалість війни України з Росією залежить від темпів розпаду РФ?
Я в цьому абсолютно переконаний. Генерал США у відставці Бен Ходжес у своєму виступі слушно зазначив – якщо зараз якісь войовничі чеченці запустять рух опору на окупованій Ічкерії, у Путіна не буде жодних сил та можливостей боронити територіальну цілісність РФ.
Якби не ті зрадники чеченського народу, яких наразі утримує режим Кадирова, у Росії зовні не було б ресурсів для ведення активних воєнних дій.
Коли це може статися?
Розпад Росії не буде миттєвим, на це може піти певний час. На мій погляд, треба спостерігати за двома моментами.
Перший – послаблення федерального центру. Наразі це вже відбувається.
Другий – стрімке падіння рівня життя, що має підсилювати процеси дезінтеграції держави.
Росії поки що вдається підтримувати певний рівень життя власного населення, пересічні росіяни не дуже переймаються санкціями щодо РФ.
Українські та американські аналітики відверто стверджують – США, коли впроваджували санкції проти Росії, не очікували, що російська економіка може так довго протриматися. Але тут Вашингтон діє за тактикою удава (поступово затискає свою жертву), а не кобри (яка наносить миттєвий удар).
Негативні наслідки для економіки Росії, як прогнозують експерти, неминучий сценарій. Якщо раніше йшла мова про жовтень-листопад цього року, наразі називають березень-квітень 2023 року.
Один з негативних трендів для економіки – зменшення обсягів експорту нафтопродуктів Росії, що суттєво позначиться на показниках бюджету країни.
Критичних показників досягне і обсяг експорту озброєння. Після невдач Росії в Україні в цілому, а також під час Харківської операції, росіяни зазнають втрат на цьому ринку. Це суттєвий удар для Москви, яка нещодавно посідала друге місце в світі на цьому ринку.
Удар по вуглеводнях та зброї – два генеральних чинники майбутнього економічного занепаду Російської Федерації.
Чи може бути Росія позбавлена ядерної зброї?
Як громадянин України, я б дуже хотів, щоб Росія була позбавлена ядерної зброї. Жодних заперечень немає. Але це можливо виключно за сценарію розпаду РФ на суб'єкти федерації або інші державні утворення.
У нас в Україні переважна більшість людей волають про те, що, мовляв, дайте нам атомну бомбу. Проте вони не розуміють, що експлуатація та утримання ядерної зброї – це величезні витрати з державного бюджету. Щодня треба працювати над тим, щоб утримувати зброю у безпеці.
До речі, західний світ може скористатися фактором утримання ядерної зброї у тому випадку, якщо відносно певних суб'єктів РФ застосовуватиметься статус країн, які не мають права мати ядерне озброєння.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
