Польські перевізники вже більше тижня блокують три пункти пропуску на кордоні з Польщею, де за даними Держприкордонслужби скупчилися близько 2800 вантажівок. Перевізники вимагають повернути систему дозволів для українських перевізників на діяльність у країнах ЄС, як це було до початку повномасштабного вторгнення. Поки що польські протестувальники не йдуть на переговори, і ситуація ускладнюється тим, що до протестів погрожують приєднатися і словацькі перевізники.
В інтерв'ю Главреду експерт громадської кампанії "Євро-патруль" В'ячеслав Коновалов розповів, чи має Росія відношення до протестів, чому Словаччина та Угорщина можуть приєднатися до протестів, а також як блокада позначиться на українцях.
У чому основна причина цієї блокади, і наскільки вона для нас критична?
Основна причина - у поверненні дозволів українських перевізників на діяльність у країнах Європейського Союзу. Раніше діяла система, при якій країни Європи обмінювалися один з одним певними квотами на перевезення. Умовно кажучи, Польща отримувала 100 тисяч дозволів, Україна – 100-120, ця кількість залежала від міжурядових угод.
Потім ці дозволи почали видавати за принципом "відкритого неба", коли всі країни могли лібералізувати свої перевезення і їздити стільки, скільки потрібно, але так, щоб, як то кажуть, клієнт був задоволений. Цю систему впровадили, як змогли, підігнали її під норми Євросоюзу, СОТ та інших міжнародних організацій, щоб це виглядало гідно.
Однак у цій системі все одно був певний протекціонізм. Наприклад, Європа видавала дозволи ЄКМТ (Європейська Конференція міністрів транспорту. – Главред). Це такі дозволи, які діяли за принципом "мультипас" в аеропортах, коли перевізник мав можливість пріоритетного перетину кордону за умови дотримання певних умов – наприклад, за наявності нового рухомого складу, підготовлених водіїв, відсутності порушень і претензій з боку поліції. Поляки захотіли отримати такий же "мультипас" щодо України, а коли почалася повномасштабна війна, і всі порти закрилися, перевізники вантажів переорієнтувалися на залізницю і автомобільні перевезення.
Україна, зі свого боку, зробила певні кроки з підтримки національного виробника – якщо раніше співвідношення було 50 на 50 або 60 на 40 на користь України, то у зв'язку з війною співвідношення на користь України було близько 80 відсотків. Адже хто дасть перевозити військові вантажі іншій державі?! Поляки на це дивилися, але не сильно обурювалися, оскільки там, в основному, були державні контракти, і їм там робити було нічого. Але від цього страждали дрібні перевізники, частина з яких останнім часом, особливо напередодні виборів, стала сильно обурюватися через те, що їх не підтримував польський уряд.
Ще один фактор, який зіграв на користь дрібних перевізників – закриття в'їзду до Європи для перевізників з Білорусі та Росії, у яких був значний парк рухомого складу. Цей автопарк треба було кудись прилаштувати, тому дрібним польським компаніям почали пропонувати автомобілі за смішні гроші. Крім того, росіяни ще дали грошей на ці страйки, в результаті дрібні компанії перекрили три основних прикордонні переходи для вантажних потоків – Яготин, Рава-Руська і Краковець.
Примітно, що у протестувальників навіть не вистачило активістів, щоб перекрити всі пункти пропуску (а на кордоні з Польщею їх близько десятка), але ж якщо Україні хотіли б створити проблему, та ще й таку, яку б потім вирішували, вони повинні були розраховувати, що через кілька днів на це звернули б увагу. А тут пройшов вже тиждень, перекриті тільки три прикордонні переходи, і нічого поки не вирішується.
Є і ще один фактор – ще в 2000-х, коли країни Східного блоку вступали до Шенгенської зони, їх завалювали грошима ЄС для облаштування кордонів. У випадку з Україною ще тоді було проведено дослідження, згідно з яким Україні на випадок лібералізації не вистачало 9 прикордонних переходів, і нам були готові дати півмільярда євро на їх облаштування. В результаті за останні 20 років через саботаж окремих чиновників з минулих урядів, які грали на користь росіян, було побудовано цілих 2 прикордонні переходи на польському кордоні, а решта були трохи розширені. І тепер, як тільки починається будь-який страйк на кордоні, у нас відразу з'являється шалений дефіцит пропускної здатності.
Крім Польщі, тепер до протесту намагається підключитися ще й Словаччина, проте там, на відміну від Польщі, до протесту збираються приєднатися серйозні структури.
Наскільки серйозної шкоди Україні завдає перекриття трьох пунктів пропуску на кордоні з Польщею?
Поки це катастрофічно не впливає на економіку. Тому що, як я вже сказав, частина перевізників відразу ж переорієнтувалася на залізницю. Крім того, кількома місяцями раніше була запущена процедура контрейлерних перевезень, коли фуру заганяють на спеціальну залізничну платформу, завдяки чому частину маршруту вона долає по залізничних коліях, скорочуючи для вантажоперевізників простої на кордоні і в пробках на автодорогах. Проте, ця блокада позначилася на підвищенні цін і тарифів в деяких випадках до 10-15 відсотків. Зокрема, подорожчання автогазу-це також один з наслідків блокади пунктів пропуску на польському кордоні через дефіцит. Але парадоксально, що при цьому обсяги перетину кордону збільшилися. Адже якщо раніше це були 65-70 тисяч осіб на добу, то зараз ця цифра становить 80-85 тисяч.
Так чи інакше, блокада боляче б'є по українських дрібних перевізниках. Але поки нас рятує те, що час блокади збігся з відносно низьким сезоном, коли обсяги перевезень традиційно знижуються. Тому далі все буде вирішуватися з середини січня.
А які тоді можуть бути наслідки? Адже протестувальники вже кажуть, що збираються блокувати кордон до кінця року.
Тут питання і в політичній частині, оскільки досі проводяться переговори з урядом Польщі - за останній місяць було проведено мінімум десяток раундів. Обговорювалося, щоб пріоритетний пропуск надали гуманітарним і військовим вантажам, і про це начебто домовилися. Україна, зі свого боку, погодилася надати дозволи на перевезення для всієї території України, проте Польща, згідно з інформацією Мінінфраструктури, вимагає повернення дозволів тільки для прикордонного руху, і, в кращому випадку, для Києва та Одеси. Тобто поляки відкрито говорять, що їх цікавить тільки високоприбуткова складова ринку перевезень, але Україна зайняла досить жорстку позицію. Поки наявні черги в кілька сотень машин на пунктах пропуску не такі катастрофічні – фактично, час проїзду кордону для них збільшився від 15 хвилин до пари годин. Але тут важливо інше-кожну добу простою для однієї фури, в залежності від вантажопідйомності, тарифу самого вантажу і його страховки, обходяться перевізнику в кілька сотень євро. Не кажучи вже про те, що для українців стануть проблематичними поставки споживчих товарів, внаслідок чого будь-який одяг та електроніка з Європи може подорожчати на 5-20 відсотків вже до Нового року.
Чого чекати від протестів, якщо до Польщі приєднається і Словаччина? І взагалі яка причина їхньої участі - конкуренція або в їхньому випадку можлива причетність Росії?
Сумніваюся, що їх підкуповували росіяни – там, швидше за все, питання виключно в конкуренції. Адже обсяги перевезень в Європі зараз зростають, хоча через війну в Україні там спостерігається підвищення цін і зниження споживання. Тому цілком ймовірно, що згодом на цьому тлі до протестів на кордоні можуть приєднатися ще й угорці. І якщо після Нового року угорці знайдуть ще й російське фінансування для посилення тиску, тоді у нас можуть виникнути серйозні проблеми.
Який, на вашу думку, найбільш песимістичний сценарій, якщо буде перекрито більшість пунктів пропуску?
Як мінімум, максимально збільшаться черги на кордонах. Оскільки тоді в України буде єдиний варіант - створити альтернативу, тобто переключити потоки перевезень на Румунію і Молдову, а також змусити Росію розблокувати морські порти за допомогою тиску на Євросоюз. Адже лібералізація була вимогою ЄС, і з претензіями варто звертатися до Брюсселя.
Хто такий В'ячеслав Коновалов
В'ячеслав Коновалов - український журналіст, експерт громадської кампанії "Євро-патруль". Раніше працював на телеканалах UBC, Перший діловий, НТН, СТБ, а також у ряді ділових видань та інформаційних агентств. Займається висвітленням проблем транспорту.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред