
Про що йдеться у матеріалі:
- Іран ще не перекривав Ормузьку протоку
- Росіяни поширюють апокаліптичні прогнози щодо зростання цін на нафту
- Вирішальне значення будуть мати терміни операції США проти Ірану
Загострення конфлікту навколо Ірану знову підштовхнуло світові ринки до хвилі тривожних прогнозів щодо різкого стрибка цін на нафту. Однак, реальна ситуація з нафтовими поставками та безпекою транспортних маршрутів у Перській затоці поки що виглядає значно складнішою і менш однозначною. Про це в інтерв'ю Главреду розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар.
За його словами, зараз фактично відбувається змагання у прогнозах щодо найгірших сценаріїв розвитку подій. За його словами, щодня з’являються дедалі більш апокаліптичні прогнози, які поки що виглядають радше як спроби видати бажане за реальність, і за цим стоять інтереси кількох впливових гравців.
"Перш за все на цьому заробляє спільнота глобальних спекулянтів, які використовують будь-який кризовий привід для власної вигоди", - розповів він.
Водночас активно поширюються російські прогнози про зростання цін на нафту, оскільки для Москви вигідна тривала напруженість у Перській затоці з серйозними наслідками для ринку.
"Реалії дещо інші. Перш за все, Іран поки не перекрив Ормузьку протоку, хоча багато хто пише, що це вже сталося. Танкерні перевезення зупинилися, тому що судновласники заборонили танкерам вихід з портів, оскільки страховики відмовилися покривати страхові ризики, що виникають у зв'язку з бойовими діями. Таким чином, нафтовий трафік зупинений не Іраном – Іран тільки погрожує, причому робить це ефективно, майстерно і навіть вишукано", - додав експерт.
Гончар пояснив, що зараз учасники ринку оцінюють ризики: або намагатися пройти танкерами через протоку з вантажем нафти, ризикуючи потрапити під удар, або тимчасово призупинити перевезення. Водночас він вважає, що Іран не має достатньо безпілотників і ракет, щоб уразити кожен танкер, тим більше що за кілька днів бойових дій країна вже зазнала значних втрат.
Також, на його думку, є підстави очікувати, що США можуть знищити іранські засоби, здатні атакувати танкери та нафтову інфраструктуру, адже американська авіація контролює повітряний простір над Іраном і Перською затокою. Знищення систем протиповітряної оборони значно послаблює можливості Ірану, дозволяючи США та Ізраїлю ліквідовувати загрози для нафтового трафіку.
"Основне питання зараз – як довго триватиме ця операція проти Ірану, а, відповідно, як довго зацікавлені гравці нафтового ринку витримуватимуть паузу, тому що, звичайно, так ціни на нафту можна загнати до космічних висот. Але хто буде її купувати за божевільними цінами? Звичайно, нафту купуватимуть, але попит на неї істотно скоротиться", - стверджує він.
Експерт також зауважив, що різке зростання цін на нафту може мати зворотний ефект, коли попит зменшиться, а згодом ціни можуть обвалитися. Він нагадав, що подібна ситуація вже спостерігалася під час війни між Іраном та Іраком у 1980-х роках, коли атаки на танкери спричинили короткочасне зростання цін, але вже в середині 1985 року вони різко впали. На його думку, нині можливий подібний сценарій.
"Саме тому США зараз намагаються, по-перше, знищити в Ірані все, що стріляє, по-друге, ескортувати танкери в зоні Перської затоки, а, по-третє, можливо, будуть відкриті стратегічні нафтові резерви. Тому поки ситуація не виглядає такою, як подають ЗМІ", - резюмує він.

Як Росія може використати війну в Ірані - думка експерта
Як писав Главред, реальний ефект для Москви від війни в Ірані значною мірою залежатиме від того, наскільки довгим буде конфлікт і чи торкнеться він енергетичної інфраструктури регіону. Про це заявив керівник Центру досліджень Росії, дипломат і колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
За його словами, подібна ескалація на Близькому Сході фактично є давнім бажанням Кремля, однак масштаб вигоди для Росії визначатиметься тривалістю війни.
Експерт пояснив, що якщо операція завершиться протягом приблизно місяця, уже в березні, сценарії з різким і тривалим зростанням цін на нафту не справдяться. Водночас чим довше триватиме конфлікт і чим вищими будуть ціни, тим сильнішим може стати їхнє подальше падіння.
"Тому що Іран не в силах, з урахуванням тих втрат, які він вже поніс, завдати фатального удару по нафтовидобувній інфраструктурі сусідніх арабських країн. Добре, Іран вразив нафтову платформу, але таких платформ тільки в ОАЕ чотири сотні. Добре, Іран вразив НПЗ, але кілька шахідів не в змозі за одну атаку знищити завод, який переробляє 28 мільйонів тонн нафти", - вказав він.
Війна в Ірані - останні новини за темою
Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, Володимир Зеленський заявив, що Україна планує направити своїх військових експертів до країн Перської затоки, щоб підтримати регіон та поділитися досвідом у протидії загрозам з боку Ірану.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск виступив із жорсткою заявою щодо наслідків війни на Близькому Сході, підкресливши, що найбільшу вигоду від хаосу в регіоні отримує Росія.
Тим часом президент США Дональд Трамп чітко окреслив свою позицію щодо завершення американської військової операції проти Ірану. Він заявив журналістам, що не бачить підстав для переговорів із Тегераном і допускає сценарій, за якого конфлікт завершиться лише після повного знищення іранських військових структур та політичного керівництва, повідомляє The Guardian.
Інші новини:
- Загроза ядерного удару РФ по країнах НАТО: розкрито сценарій відповіді США
- Дизель невпинно дорожчає: експерт спрогнозував нові ціни на АЗС
- Росія хоче використати війну на Близькому Сході проти України: що задумали
Про персону: Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред