У межах благодійної ініціативи 1+1 media "Здійсни мрію" спільно з новинним порталом Главред команда ділиться історіями юних волонтерів, які з початком великої війни активно допомагають ЗСУ. Героїнею сьогоднішнього матеріалу стала Ірина Васильєва, 8-річна благодійниця з Рівного, підопічна БФ "Діти Героїв", тато якої з 2014 року захищав Україну в лавах ЗСУ.
Повномасштабне вторгнення спонукало дівчину почати волонтерську діяльність. Її тато, Олександр, загинув 27 березня 2022 року під час виконання службового завдання під Миколаєвом. Саме з цього моменту Іринка вирішила збирати кошти на підтримку ЗСУ, а саме бригаді, в якій служив її батько. Дівчинка вважає, що їй варто було продовжити справу тата.
"З самого народження Іринка була присутня на волонтерських заходах: коли ми з чоловіком допомагали військовим або їздили в дитячі будинки у Львові. З початком великої війни життя, звісно, перевернулося. Нині ми з Іринкою працюємо на допомогу та підтримку ЗСУ, а також чекаємо довгоочікувану Перемогу", — додає Вікторія, мама дівчини.
З шести років дівчинка волонтерить. Спершу вона вирішила пекти печиво, оскільки її любов до готування тягнеться з самого дитинства, проте згодом школярка перейшла до виготовлення прикрас, а саме патріотичних віночків.
"Я сама створюю ідеї. Мені важливо допомагати нашим Збройним силам України, тому що хочу, щоб наступила Перемога. І всі захисники, захисниці повернулися додому з війни", — зазначає Іринка.
В першу чергу допомога та кошти з продажу прикрас направляються 14-й окремій механізованій бригаді, в якій служив тато дівчинки. За період великої війни їй вдалося акумулювати понад 1 млн грн, виготовляючи та продаючи віночки в соціальних мережах. За зароблені кошти родина придбала обладнання для захисників і захисниць, а саме 6 автомобілів, 5 тепловізорів і дрони. Найбільший збір для родини був на автомобілі для кількох військових підрозділів. Окрім продажу в соціальних мережах, кожного разу Іринка долучається до місцевих ярмарків.
"Збирати кошти дійсно важко. Хлопцям і дівчатам постійно потрібні дрони, наприклад. Потреба присутня завжди. І поки ми збираємо на кілька, розуміємо, що за цей період треба ще в рази більше", — розповідає Вікторія.
Останнього разу Ірина разом із мамою відвідали Німеччину, де у співпраці з товариством гуманітарної допомоги Україні "Deutsch Ukrainische Freundschaft Essen", їм вдалося організувати передачу медичної допомоги 14-й ОМБР.Спершу це мала б бути поїздка для відпочинку, проте навіть за кордоном дівчинка виконала свою найголовнішу місію:
"Іринка насправді не хотіла їхати за кордон, тому що їй важливо було не припиняти волонтерити, навіть на короткий період. Зараз намагаюся більше давати їй відпочинку, наскільки це можливо. Адже дитинство — воно коротке".
Часто школярка зустрічається і з військовими, а також колекціонує шеврони, які вони їй дарують. Один із таких — з її іменем. Побратими тата Ірини створили та подарували дівчинці справжню військову форму, на якій вишито шеврон зі словами "Найкращий командир". Також військові присвоїли їй позивний — "Янгол", адже маленька волонтерка справді стала янголом-помічником і талісманом для бригади:
"Мені її зробили хлопці 14-ї бригади. Це для мене дуже важливо, тому що як тут зазначено, я — їхній командир".
Крім цього, дівчинка стала лауреаткою премії, що вручають дітям-рятувальникам, які всіма способами наближають омріяну Перемогу. Під час нагородження юній волонтерці вдалося особисто зустрітися з Президентом України, під час розмови з яким вона поспілкувалася про купівлю "Джавелінів":
"Іра завжди йде до своєї мети. Дізнавшись про те, що її запросили в Міністерство оборони України, одразу мені сказала: "Я тепер знаю, як Борису Джонсону передати лист!".
Під час зустрічі їй вдалося познайомитися і з Дмитром Кулебою, Міністром закордонних справ України, а також зробити спільне селфі для колишнього Міністра закордонних справ Британії. До того ж Іринка має чималу кількість подяк і нагород за власну волонтерську діяльність, зокрема від Олексія Резнікова, колишнього Міністра оборони. Від Валерія Залужного, ексголовнокомандувача ЗСУ, дівчина ще й отримала прапор України.
"Іноді вона каже, що: "Це нагорода всіх нас. Не тільки моя". Насправді вона дуже хотіла познайомитися з Валерієм Залужним та мріяла отримати цей прапор", — зазначає мама школярки.
Нагороди та волонтерство для родини — дійсно тяжка праця, що вимагає великої кількості часу та залученості, адже спад волонтерства суттєво помітний серед суспільства:
"Збирати справді зараз дуже важко. Якщо ви боїтесь передавати кошти фондам чи організаціям — допомагайте своїм знайомим. Ви дійсно можете назбирати гроші та купити автомобіль, передавши напряму його військовим, наприклад".
Нині Іринка поєднує волонтерство зі школою, а також власним хобі — малюванням, встигаючи і навчатися, і виготовляти віночки. До того ж дівчинка мріє стати ветеринаром, адже дуже любить тварин. Нині її мотивує лише одна мрія — якнайшвидша Перемога та завершення війни:
"Мені надає сил розуміння того, що волонтерство — це шлях до найшвидшої Перемоги".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
