Поганий знак: про що Путін говоритиме з Макроном і Меркель без Зеленського

​Факт того, що перемовини між Росією, Францією і Німеччиною будуть відбуватися без участі України – недобрий знак.

Але це може бути зумовлено саме тим, що обговорюватимуться питання, пов’язані не тільки з Україною – скоріше за все, мова йтиме про Північний потік-2 і додаткові санкції, які запровадили США і вимагають від ЄС. Крім того, останнім часом від РФ лунає агресивна риторика у бік США та ЄС як структури. І, звісна річ, що Росія шукатиме будь-які шляхи, щоб вбити клин між Німеччиною, Францією та США. Ці стосунки і так ніколи не були простими, тим паче зараз, на фоні протиріч навколо ПП-2 вони так само залишаються у напівкризовому стані.

Що стосується долі України, то, на жаль, вибита фраза "перемовини про Україну без України" стає все більш актуальною. Це свідчить про неефективність і слабку позицію української переговорної групи – у першу чергу, президента, який відповідає за міжнародний напрямок та МЗС. Іншого пояснення я не бачу.

читайте такожУ Кремлі оголосили про перемовини щодо Донбасу без участі УкраїниАналізуючи поточну позицію РФ, я поки що не бачу з її боку прагнення проводити найближчим часом перемовини за участі чотирьох учасників Нормандського формату. Ця позиція незмінна протягом, щонайменше, останніх 6 місяців. Вона досить чітка – вони заявляють, що до того моменту, поки Україна не надасть звіту про виконання начебто взятих на себе зобов’язань у рамках Мінської переговорної групи та попередньої зустрічі у Нормандському форматі (а мова йде про імплементації формули Штайнмаєра в українське законодавство), Росія не бажає проводити подальші перемовини, бо не вбачає у них жодного сенсу.

Можлива зустріч Путіна, Меркель та Макрона викликає побоювання, бо під час неї лідери країн можуть вибудувати консолідовану позицію по відношенню до України і замість підтримки з боку Німеччини та Франції ми можемо отримати додатковий тиск з боку цих країн, зокрема, щодо імплементації формули Штайнмайєра. Виконати це не в змозі жодна влада (незалежно від прізвища президента) і нас цим можуть шантажувати. У першу чергу, цей шантаж буде відчутним у дипломатичному діалозі Україна-Франція та Україна-Німеччина. Спочатку він відбуватиметься не у публічній площині, але якщо українська влада зволікатиме з виконанням, то з дипломатичного рівня шантаж перейде на рівень публічної риторики. І тоді це буде далеко не на користь українських позицій в цілому.

Георгій Тука, екс-заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, колишній голова Луганської ВГА, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред