Олександр Лукашенко заявив про "посилення" кордонів з Україною. На перший погляд, можна вирішити, що у ставленні до України застосована більш м'яка міра, так як кордон з цією країною не закривається, а "всього лише" посилюється. Але можна подивитися на ситуацію і інакше. Литва і Польща – члени НАТО і "посилення" кордону на цьому напрямку може виглядати як демонстрація збільшення військової присутності країн - членів ОДКБ. А Україну можна і полякати таким збільшенням - тим більше на тлі військових навчань Росії та Білорусі.
Це "посилення" кордону вельми показово виглядає на тлі багаторічної впевненості українських політиків, що саме Лукашенко є гарантом безпеки їхньої країни і ненападу на неї з боку Росії. Ця впевненість стала питанням національної безпеки після того, як Росія і справді напала на Україну в 2014 році. Лукашенко тоді зустрічався з виконуючим обов'язки президента України Олександром Турчиновим, з яким Кремль відмовлявся підтримувати будь-які офіційні контакти, надав Мінськ в якості майданчика для переговорів щодо врегулювання на Донбасі, потім проводив переговори як з новим українським президентом Петром Порошенком, так і з його наступником Володимиром Зеленським.
читайте такожЯкі наслідки для Лукашенка матиме резолюція ЄвропарламентуНа авторитарний характер лукашенківського режиму в Києві воліли закривати очі. Я б сказав-воліли завжди.
Для Леоніда Кучми і Віктора Януковича Лукашенко був партнером по загальному курсу інтеграції з Росією. Для Віктора Ющенка - колегою, який надав йому можливість стати "адвокатом Білорусі" в Європі. Ну а для Порошенка і Зеленського він вже "гарант ненападу". Людина, з якою важливо підтримувати найдобріші відносини і на авторитарний характер режиму якого потрібно закривати очі.
Заради ненападу, зрозуміло.
Ніякого "гаранта ненападу" ніколи не існувало
І раптом виявилося, що ці гарантії - міф чистої води, а Лукашенко разом з Путіним захищає союзну державу від агресії ззовні. Причому серед країн, які брали участь у підготовці повалення його режиму, білоруський правитель впевнено називає і Україну. І це незважаючи на те, що на початку десятиліття, яке Лукашенко відвів Заходу для підготовки цього плану, українським президентом був Віктор Янукович – явно не ворог свого білоруського колеги. Та й Порошенко з Зеленським ворожості не виявляли. Але Лукашенко до цього ніякої справи немає. Для нього головне - зацікавити Путіна байкою про західну (і українську, звичайно ж) загрозу і домогтися беззастережної підтримки.
А українська безпека, "гарантом" якої Лукашенко нібито був всі ці роки, виявилася просто розмінною монетою в цій непривабливій грі. Це, звичайно, ще не означає, що Росія завтра нападе на Україну з боку Білорусі. Але означає інше - ніякого "гаранта ненападу" ніколи не існувало. Лукашенко зображував цього гаранта до того самого дня, поки йому це було вигідно в торгах з Путіним. Але якщо завтра йому буде вигідно для збереження влади взяти участь у нападі на Україну - він і це зробить не вагаючись.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
