Лукашенко тягне білоруського кота за хвіст

У Мінську почали працювати Всебілоруські народні збори - орган з неясними повноваженнями, однак метою його створення стала очевидна спроба збільшити легітимність влади, яка істотно похитнулася. Самі по собі збори в силу неясного статусу і відсутності робочих органів були покликані лише "освятити" вже прийняті рішення, які і були озвучені.

В цілому рішення одне: в цьому році буде написана нова білоруська конституція, в наступному очікується її прийняття на референдумі. Знову ж сенс цього заходу не зовсім зрозумілий, так як не вирішено ключове питання держбудівництва — чи буде створюватися союзна держава чи ні. Логічно було б спочатку вирішити це питання, а потім в залежності від того, як саме воно буде вирішено, і вибудовувати інші.

Правда, немає ніяких особливих сумнівів в тому, що основний привід для трансформації державної структури — політичний глухий кут, в який зайшов режим Лукашенка. Зараз, по суті, вирішується більш нагальне питання - питання з відходом самого Лукашенка. Або трансформацією його статусу. "Трансферт", простіше кажучи. І Лукашенко вперше за весь час заговорив саме про відхід, причому висунув (поки неясно на чию адресу) дві умови.

читайте такожЛукашенко готує собі запасний аеродромОлександр Лукашенко повідомив Всебілоруські народних зборів, при дотриманні яких умов він піде з посади. Головною вимогою президента стало встановлення миру і порядку в країні, відсутність протестів і висловлення своєї думки в рамках закону. "Це головна умова. Друга умова: якщо складеться так, що до влади прийдуть не ті і у них будуть інші погляди, другим пунктом ми запишемо, що жодна волосина з прихильників нинішнього президента — впасти не може".

По суті, починається торг за гарантії. Хто дасть Лукашенку такі гарантії - за домовленістю, з тим він і буде йти зі своєї посади. Адресата, зрозуміло, два - Росія і захід. Однак позиції Лукашенка не надто міцні ні в одну, ні в іншу сторону.

У разі перемоги опозиції (а вона буде оформлена новими виборами, причому швидше за все, в цьому випадку контроль за ними буде набагато жорсткіший, а значить — повторення "аномальних" результатів, як у серпні 2020 року, швидше за все, не буде) — загалом, у разі передачі влади в руки нинішніх опозиціонерів-західників будь-які гарантії Лукашенка будуть багато в чому обнулені. Причина зрозуміла - спадок новому режиму дістанеться не найкращий.

"Стабільність", яка насправді є стагнацією, вже привела білоруську економіку у вкрай складне становище. Прозахідна опозиція очевидно вирішуватиме проблему через масовану приватизацію (а точніше — продаж білоруських підприємств), причому покупцями виступатимуть саме західні структури. І в цьому випадку відбудеться масштабний переділ власності з відстороненням сьогоднішніх власників і керуючих.

Якщо ж відбудеться сценарій Союзної держави, то в цілому все буде рівно так само, тільки грабувати Білорусію будуть вже дружки російського президента. З тим же самим переділом власності, тільки на їх користь. Гарантії Лукашенка в цьому випадку теж будуть коштувати недорого.

читайте такожЛукашенко розуміє, що його час добігає кінцяТому він і тягне буквально до останнього, розраховуючи, що може з'явитися якийсь новий фактор, здатний посилити його позиції в цьому торзі. Який фактор - неясно. Цілком можливо, що його і не буде. Тоді нескінченне маневрування - це всього лише спроба затриматися при владі якомога довше.

Це, до речі, цілком класична проблема всіх, хто в силу тих чи інших маніпуляцій "пересиджує" при владі. Нескінченне правління завжди супроводжується зачисткою політичного поля. У диктаторів просто немає рівних їм опонентів. Що на короткій дистанції грає їм в плюс, а на довгій раптом виникає проблема — ні з ким домовлятися.

Лукашенко, викосивши політичну галявину в Білорусії, став перед цією проблемою в повний зріст. Зовнішні партнери "поза всякими сумнівами його кинуть, а внутрішніх він сам зачистив до білої кістки. Ті, хто є, самі по собі нічого з себе не являють і є чужими маріонетками. З ними розмовляти сенсу немає - простіше одразу з господарями.

У Путіна, до речі, та ж проблема. Ніякі зовнішні гарантії ні за яких обставин не можуть розглядатися як залізні (досить згадати долю Мілошевича, а за Путіним числиться більше). Внутрішніх гарантій йому не може дати ніхто, так як на дошці немає фігур. Останньою фігурою, рівною Путіну за впливом на номенклатуру, був Примаков, але його вже немає. Решту Путін точно так само зняв з дошки, залишивши або подільників, або лизоблюдів. Гарантії від них коштують ще менше: здадуть не моргнувши.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред