Криза в Білорусі закінчиться міжнародним договорняком

Трохи міжнародного контексту і роздумів про Білорусь, щоб розбавити наш тріумфальний мейнстрім.

У ці дні навколо Білорусі повинен сформуватися зовнішньополітичний фон, контури майбутнього міжнародного договорняка, без якого неможливо врегулювання кризи.

Сьогодні у Відні в палаці Niederosterreich почався другий раунд переговорів між США і РФ з приводу стратегічної безпеки і стабільності за участю величезних делегацій з двох сторін.

Головним питанням на порядку стоїть підписання нової стратегічної угоди СНО-3 про скорочення ядерного арсеналу обох країн, а також про продовження або переформатування угоди START, підписаної ще в 2011 році між Медведєвим і Обамою, термін якого закінчується в 2021 році.

Однак цікаво те, що дані переговори можуть побічно торкнутися Білорусь, про що натякали обидві сторони ще до початку переговорів.

Протести, які спалахнули після виборів, кинули тінь на легітимність Лукашенка, і послабили його владу таким чином, що він став заручником зовнішньополітичного міжнародного консенсусу, якого всі і чекають.

читайте такожПіррова перемога Лукашенка: що буде з Білоруссю, якщо батька залишиться Загалом, така залежність за рахунок подальшої ерозії суверенітету і розбалансування внутрішніх соціальних взаємин між владою і суспільством в Білорусі - це, на мій погляд, і була першою метою тієї ж РФ ще напередодні виборів, з якою вони успішно впоралися.

А ось стосовно зовнішніх сил - поки не густо.

Позиція США, як відомо, все ще до кінця не визначена. Заява держсекретаря М. Помпео чітко показала бажання адміністрації діяти за принципом "Realpolitik": насильство засуджуємо, вибори викликають питання, але в цілому, продовжуємо обережно співпрацювати, щоб не розвалити досягнення останніх півтора років.

Такі ж проблеми з позицією ЄС. Спільна заява міністрів закордонних справ ЄС щодо Білорусі була заблокована Грецією через розбіжності з Німеччиною з приводу суперечки з Туреччиною в Середземномор'ї (так, широкий контекст буває заграє найнесподіванішими фарбами).

Можливо, у ЄС з'явиться шанс вирватися з глухого кута на позачерговому засіданні Європейської ради в середу 19 серпня, але це, звичайно, інший рівень, ніж рада глав МЗС.

Китай позначив свою позицію чітко і зрозуміло ще в перші дні протестів - на користь Лукашенка. Втім, головна інтрига стосується загальної проблеми китайців - чи готові вони втручатися, глибоко і безпосередньо для захисту своїх інвестицій і політичних позицій в Білорусі? Відповіді, судячи з усього, поки що немає навіть на рівні китайського істеблішменту.

читайте такожГоловна проблема Білорусі РФ очевидно взяла курс на подальшу інформаційно-медійну і соціо-психологічну розкачку, що вона і реалізовує через численні телеграм-канали та ЗМІ, причому граючи на риториці Заходу, позичаючи їх основні тези, що дуже забавно і цікаво для аналізу і вивчення.

Однак я б не сказав, що у них позначилася конкретна позиція, що робити з Лукашенком. Росія має в своєму розпорядженні більше всіх ресурсів, можливостей і організаційно-технічних інструментів для прямого впливу на ситуацію в Мінську. І всі зовнішні гравці про це знають.

Відповідно, питання зараз лише в тому, коли і на яких умовах Росія домовиться з Заходом і Китаєм. Переговори у Відні слід розглядати як один з елементів цих широких консультацій.

Справжня трагедія ситуації полягає в тому, що головними, хто програє, будуть самі білоруси, які вже нічого самостійно вирішити не зможуть. І Олександр Лукашенко, який певною мірою сам загнав себе в таку ситуацію, і при будь-яких розкладах буде сильно ослаблений, вимушений покинути свій міні-Олімп, в тій чи іншій формі, це вже не важливо.

Втім, білоруська опозиція може собі трохи допомогти, додавши суб'єктності в очах зовнішніх гравців за рахунок консолідації доступних їм фінансових, політичних та інтелектуальних ресурсів для створення єдиного, потужного центру прийняття рішень, генерування подальшого бачення країни і переговорів з гравцями навколо Білорусі. Теж саме стосується команди Лукашенка.

Якщо їм це вдасться, вони зможуть розраховувати на своє слово в подальших договорняках по Білорусі. Якщо ж ні - повторять долю "сирійських революціонерів", які так і не змогли нічого народити за всю війну, щоб переконати зовнішніх гравців у своїй здатності стати справжньою альтернативою Башару Асаду.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред