
Про що ви дізнаєтесь:
- Звідки взявся "Потрійний" одеколон
- З чого складається "Потрійний" одеколон
Одеколон "Потрійний" — це не просто засіб гігієни, а справжній культовий символРадянського Союзу, що стояв на полиці практично в кожній оселі. Його специфічний аромат, доступна ціна та високий вміст спирту забезпечили йому неперевершену популярність. Проте, всупереч поширеній думці, цей парфум був розроблений зовсім не в СРСР. А його назва "Потрійний" приховує не кількість інгредієнтів, а секрет концентрації, що сягає витоків європейської парфумерної історії XVII століття. Главред розповість детальніше.
Створення "Кельнської води"
Історія "Потрійного" одеколону починається задовго до радянських часів — у німецькому місті Кельн у 1694 році. Автором винаходу став уродженець Італії Йоган Марія Фаріна. Саме він назвав своє творіння "Кельнська вода", що французькою звучало як Eau de Cologne (одеколон).
Спочатку цей ароматний засіб продавався в аптеках як лікарський еліксир. Вважалося, що створена на основі ефірних олій цитрусів, розведених міцним спиртом, "Кельнська вода" має дивовижні властивості. Під час епідемії віспи в Німеччині до кожного флакона додавали інструкцію, яка обіцяла неймовірний лікувальний ефект: засіб нібито допомагав проти отрути, лікував жовтяницю, коліки, непритомність, сприяв відкашлюванню, зцілював від опіків і навіть надавав силу жінкам під час пологів.
Улюблений аромат європейських монархів
"Кельнська вода" швидко завоювала популярність серед європейської інтелігенції та монарших дворів. Великим її поціновувачем був французький імператор Наполеон Бонапарт. У 1810 році він видав указ, що зобов’язував розкрити рецепти всіх лікувальних засобів. Щоб зберегти секрет формули, виробники терміново оголосили Кельнську воду парфумом, що врятувало її унікальний склад.
Прусський король Фрідріх I подарував одеколон російській цариці Катерині II. Згодом її онук, цар Олександр I, регулярно замовляв цей аромат. Попит поступово зростав, і одеколон почали виробляти масово на території Російської імперії вже у другій половині XIX століття.
Відео про те, як створили "Потрійний" одеколон, можна переглянути тут:
Як з’явився "Потрійний" одеколон
У 1864 році французький парфумер Генріх Брокар відкрив у передмісті Москви парфумерну фабрику. Одним з основних продуктів підприємства став саме одеколон, але вже під назвою "Потрійний". Популярна думка, що назва походить від кількості олій у складі, є помилковою.
До складу "Потрійного" входили ефірні олії апельсина, лимона, бергамоту, лаванди, а також листя розмарину, меліси та корінь ірису. Таємниця назви полягає у концентрації ароматичних речовин:
- звичайний одеколон (Кельнська вода) — 4–6% ароматичних речовин;
- сучасна туалетна вода (або "подвійний" одеколон) — 7–12%;
- "Потрійний" одеколон — 12–20%, тобто потрійна доза порівняно з оригінальною Кельнською водою.
Усе, що має концентрацію вище 20%, уже належить до парфумів.
Після революції підприємство Брокара було націоналізоване та стало фабрикою "Нова Зоря". Виробництво "Потрійного" не лише продовжилося, а й поширилося на багато інших фабрик через величезний попит.
"Потрійний" одеколон став багатофункціональним засобом
Завдяки вмісту 60% етилового спирту "Потрійний" одеколон використовували не лише як парфум. Він служив:
- антисептиком у перукарнях;
- засобом для обробки порізів і подряпин у побуті;
- очищувачем магнітофонних головок у часи касетної техніки.
Також він здобув сумну славу через те, що його нерідко вживали всередину як дешевий замінник алкоголю, особливо після введення сухого закону.
Таким чином, одеколон "Потрійний" — це не просто парфум, а символ цілої епохи. Його назва відображає підвищену концентрацію ароматичних речовин, а не кількість інгредієнтів. Пройшовши шлях від європейських аптек XVII століття до радянських квартир, "Потрійний" став частиною культурної історії, зберігши свій міфічний статус донині.
Вас може зацікавити:
- Чому в СРСР переучували шульг: блогер здивував правдою
- Закуска з 3 секретних інгредієнтів, яку обожнювали в СРСР: швидкий рецепт за 5 хвилин
- Картопля замість навчання: навіщо в СРСР школярів змушували працювати в полі
- Навіщо у СРСР клеїли газети під шпалери: несподівана причина
Про джерело: YouTube-канал "Історик"
YouTube-канал "Історик" — це український освітній проєкт, присвячений маловідомим або цікавим фактам з історії, науки й побуту. Автор розповідає просто і зрозуміло про речі, які ми часто бачимо, але не замислюємось про їхнє походження — наприклад, чому радянський посуд мав чорний обідок чи як з’явилися певні технології. Канал ведеться українською мовою, має близько 130 тисяч підписників і понад пів тисячі відео. Відео короткі, насичені фактами й ілюстраціями, тож легко сприймаються навіть школярами. Основна мета каналу — зробити історію цікавою, живою й близькою до сучасного глядача.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред