Літній товстун, полковник Паркер (Том Генкс), опиняється в лікарні ‒ на межі життя і смерті ‒ і, як водиться, починає згадувати. Але не стільки своє життя, скільки життя і кар'єру свого легендарного підопічного Елвіса Преслі (Остін Батлер) ‒ першого і досі єдиного короля рок-н-ролу.
Байопік про Елвіса, звичайно, спочатку бачився ідеальним проєктом-поверненням у великий голлівудський бізнес для База Лурмана - колись головного фахівця в жанрі "шику-блиску дай". А справи цього режисера в останні час йшли, прямо скажемо, не блискуче. І після "Великого Гетсбі"в 2013-му постановок, які б повністю відповідали його гігантоманії, Лурману ніхто не пропонував (а серіал Get down Netflix закрив після першого ж сезону).
І, треба відразу сказати, Лурман працював щосили ‒ благо, химерний, блискучий, на межі з поганим смаком, зовнішній образ Преслі давав йому широкий простір для маневру. Напевно для зйомок з голлівудських складів довелося дістати всі запаси блискіток, блискучих тканин, золотих прикрас та іншого добра. А дружина режисера Катрін Мартін ‒ за сумісництвом художник по костюмах - напевно не спала ночами та безперервно разом з армією швачок готувала тисячі і тисячі костюмів для акторів. Так що візуал у фільму вийшов приголомшливий, дуже пророблений і напевно в перспективі буде винагороджений спеціальними преміями.
Те ж саме можна сказати і про саундтрек. Всі пісні зроблені на вищому рівні, і практично неможливо визначити, де співає актор Батлер, а де ‒ звучить оригінальна фонограма Преслі. Тим більше, що Лурман пригасив свою давню пристрасть ‒ в ретрофільмах додавати сучасну музику. Тобто в Елвісі за кадром звучать, наприклад, Maneskin і Eminem, але більшість пісень все ж (а не як у "Великому Гетсбі") ‒ нетлінні хіти типу Can't help falling in love або Love me tender.
читайте такожУ піке - прямо з мертвої петлі: рецензія на фільм "Топ Ган: Меверік"
Але ось в іншому дала собі знати стара проблема Лурмана, який, за великим рахунком, особливо ніколи не намагався працювати з акторами і відкривати якось з несподіваного боку для глядачів. Якщо виконавець ролі Елвіса Остін Батлер - мабуть, в силу того, що це кіно, по суті, його квиток в топові фільми ‒ намагається і грає як в останній раз, на розрив аорти, то мастодонт Голлівуду Том Хенкс в ролі демонічного менеджера співака в більшості сцен дуже вже благодушний і розслаблений. І та реально диявольська роль, яку зіграв Паркер в житті Преслі, їм практично не відіграється. Плюс, на жаль, з Батлером у них в основному зігратися так і не вийшло.
Решта персонажів у фільмі, за великим рахунком, лише статисти - в більшій чи меншій мірі. Особливо шкода, що, незважаючи на солідний хронометраж фільму (2 години 40 хвилин), Лурман і його сценаристи чи то не змогли, чи то не захотіли зробити повноцінну романтичну лінію з єдиною дружиною Преслі ‒ Прісциллою. Тому-то Олівія ДеДжонг, яка грає її, незважаючи на всі старання, так і не змогла зробити свого персонажа хоч скільки-небудь переконливим персонажем.
В цілому ж, як можна припустити, що творці фільму одночасно хотіли і зняти біографію Елвіса, і екранізувати його артистичний міф. Але, на жаль, не досягли успіху.
Підсумовуючи - фільм точно потрібно подивитися всім любителям старого рок-н-ролу, яскравих нарядів і "красивих людей в красивих обставинах". Ну і тим численним людям, яким хочеться хоча на пару-трійку годин втекти від реальності. "Елвіс" для цього підходить чудово.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
