Маленький острів в Карибському басейні. Молодий, красивий і хоробрий принц Ерік (Джона Хауер-Кінг) сміливо борознить морські простори на своєму кораблі. Як раптом трапляється буря і трапляється кораблетроща. Але принца рятує і витягує принцеса-русалка Аріель (Голлі Бейлі) - рудоволосо-дредаста красуня з шкірою відтінку кави з молоком. Вона теж красива і норовлива - не слухає настанови батька, короля морського Тритона (Хав'єр Бардем), який категорично не хоче, щоб дочка мала щось спільне зі світом людей. Але Аріель вже закохалася в принца і готова на все, щоб піднятися на поверхню. А тут як тут виринає парія королівської сім'ї - відьма Урсула (Мелісса МакКарті). І, привітно махаючи тентаклями, робить наївній русалоньці пропозицію, від якої неможливо відмовитися.
Корпорація Disney приблизно в середині 2010-х років вирішила запустити конвеєр фільмів, знятих за своїми легендарними мультфільмами (бол велика частина з них вже з успіхом або пройшла, або досі йде у вигляді мюзиклів - тобто попит найголовнішої аудиторії, американської, не спадав). Не всі проєкти вийшли мегауспішними, але, бачачи, як народ валом валить на "Книгу джунглів", "Аладдіна" або "Короля Лева", Диснеївські боси тільки й робили, що потирали досить руки і підраховували бариші. І все б нічого, але всі ці фільми грішили практично максимальною відсутністю новизни - і іноді майже покадрово копіювали оригінали. І це часом дивувало - адже те, що нормально виглядало в намальованому відео, на великому екрані часом виглядало вельми дикувато.
Але ось настала черга зйомок і ремейка "Русалоньки" - мультфільму легендарного, за допомогою якого в кінці 1980-х почався так званий "Ренесанс Діснея". Причому діснеївські боси в цьому випадку зважилися на кардинальну зміну - і взяли на роль Аріель чорношкіру актрису. Що ж, залишається тільки пошкодувати, що на більше їх сміливості не вистачило. Тому що в основному вони пропонують видовище вельми і вельми консервативне. Так, судячи з расового складу дочок Тритона, він, так би мовити, прихильник інтернаціонального нересту, але особливої ролі в сюжеті це не грає. В цілому нова "Русалонька" - все та ж романтична казочка для дітей молодшого шкільного віку. Що називається - тих же щей та погуще влий. Плюс, наскільки можна зрозуміти, досвідчений хореограф і режисер мюзиклів Роб Маршалл не цілком впевнено почуває себе у стихії, коли йому доводиться командувати в музичних номерах не стільки танцюристами і співаками, скільки пікселями комп'ютерної графіки.
З приводу, власне музики - тут теж обійшлися без явних експериментів, хіба що в підмогу до композитора оригіналу Алану Менкену виписали Ліна-Мануеля Міранду (який в нинішньому Голлівуді головний по мюзиклам). Той додав свою традиційну суміш - латиноамериканської музики і репу - але теж небагато. І в основному сюжет тягнуть все ті ж старі-добрі пісні з оригінального мультфільму.
Стосовно акторської гри - мабуть, крім, власне, головної героїні (а дівчина буквально з хвоста вистрибує, намагаючись з цим кіно потрапити у вищу лігу Голлівуду) сказати теж особливо нічого. Бардем працює взагалі на середніх оборотах. З МакКарті ситуація дещо краща, але все одно її позитивна харизма, мабуть, не дозволяє їй зіграти зовсім вже підлу лиходійку (не кажучи вже про те, що місцями вона дико схожа на "шалену імператрицю" Аллегрову). Принц у Хауер-Кінга і зовсім вийшов вельми блідим персонажем, так що навіть і не зрозуміло, чому Аріель раптом в нього закохалася без пам'яті.
Підсумовуючи - фільм "Русалонька" вийшов кіно виключно для ностальгуючих людей формату 30+ і для їхніх дітей. Інших глядачів ця яскрава і строката історія навряд чи здатна захопити в принципі.
Вас можуть зацікавити такі новини:
- Ніхто не чекає на іспанську інквізицію: рецензія на фільм "Екзорцист Ватикану"
- "Щовечора він біжить у кросівках Найк": рецензія на фільм"Ейр"
- "Позбавити трубу від засмічень і виконати в клоаці дірку": рецензія на м/ф "Брати СуперМаріо в кіно"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
