Є перелік справ, які діти можуть самостійно виконувати залежно від їхнього віку. Варто дозволяти дитині ще з малечку самостійно приймати нескладні рішення та виконувати просту роботу вдома, щоб дитина виросла відповідальною і здатною приймати рішення. Адже діти, як і дорослі, прагнуть відчувати свою важливість для цього світу, самореалізуватися та бути корисними для суспільства.
Радимо також прочитати матеріал: Чому кури не несуться: 3 основні причини і як це виправити
На YouTube-каналі "Хмаринка" розповіли про те, що дитині можна дозволяти робити вдома на кожному з етапів її життя. Є певний перелік прав та обов’язків, який допоможе батькам привчити дітей до самостійності поступово, починаючи з першого року життя.
"Але важливо не просто в наказовому порядку вимагати виконувати ці правила, а знайти до дитини особливий підхід, щоб усім у родині було комфортно", – йдеться у відео.
Що має робити дитина по дому у різному віці
1-3 роки
- дитина може прибирати за собою, наприклад, разом з батьками витерти молоко, яке сама розлила,
- вирішувати разом з батьками, що одягнути (але батьки мають стежити за сезонністю і безпекою одягу),
- самостійно їсти, а також вирішувати, доїдати чи ні всю їжу з тарілки,
- вирішувати, яку книгу їй почитають батьки,
- з якими іграшками гратися і якими іграшками поділитися з друзями,
- коли використовувати горщик (батьки можуть запитати: "Тобі потрібно скористатися горщиком, перш ніж ми вийдемо з дому?", але не наполягати, адже дитині потрібно вчитися самостійно відчувати сигнали свого тіла).
3-5 років
- доглядати за власним одягом,
- стежити за порядком у своїй кімнаті та самостійно її оформлювати,
- обирати, що їсти (але тут батьки можуть встановити правила харчування, якщо хочуть обмежити доступ дітей до нездорової їжі),
- вирішувати, коли і з ким гратися,
- приймати рішення, які заходи відвідувати, за винятком обов’язкових сімейних свят, якщо в родині є така традиція.
6-9 років
- вирішувати, якою буде довжина їхнього волосся і яку зачіску носити,
- прибирати на столі за собою після їжі,
- брати на себе прості клопоти по дому, наприклад, підмітання, миття посуду,
- виконувати домашні завдання,
- збирати шкільний рюкзак ввечері,
- вирішувати, як проводити свій час після виконання основних обов’язків, таких як домашнє завдання,
- обирати, чи займатися їм музикою, малюванням або іншим видом творчості після школи,
- вирішувати, якому виду спорту надати перевагу або чи займатися спортом взагалі, якщо для батьків це не принципово,
- приготувати простеньку їжу для себе.
10-12 років
- пакувати шкільний обід,
- стежити за нігтями і доглядати за волоссям,
- грати з другом від одного пункту до іншого по сусідству за умови, що батьки завжди знають, де вони,
- залишатися вдома без дорослих та вирішувати, хто з батьків або інших родичів буде з ними.
13-15 років
- вставати вранці за будильником без допомоги батьків,
- прати власну білизну,
- тимчасово змінювати зовнішність (а ось рішення про постійні тату та пірсинг треба приймати після 18 років)
- їздити в автобусі та метро,
- ходити в кіно з друзями,
- можуть підробляти, виконуючи доступну для підлітків роботу,
- контролювати власні витрати.
Дивіться відео про те, що має робити дитина по дому у різному віці:
Як сформувати самостійність дитини
Психологиня Марина Романенко на своєму YouTube-каналі розповіла про домашні обов'язки дитини. Вона пояснила, як наділити дитину обов’язками в сім’ї і як правильно це зробити.
"Самостійність не сформується, якщо ми щось робимо за дітей. Тож нам точно доведеться перестати робити за дитину багато чого. А тут буде наступний крок, який точно не сподобається батькам: дитина точно щось забуде, кудись не встигне, десь точно втрапить, тобто відбудуть втрати. То домашні завдання не зробить, то форму забуде, то забуде подивитися, що було задано – щось виконає, щось не виконає. Але батькам таке не подобається, вони хочуть, щоб дитина була ідеальною, щоб все вчасно робила, щоб нічого не забувала. Але без ось цих втрат не сформується самостійність", – наголосила психологиня.
З певним часом дитина сама почне згадувати, що ось це потрібно взяти, ось це потрібно зробити, і так буде формуватися самостійність. Але якщо батьки у цей період часу не витримують і починають знову контролювати дитину, все їй нагадувати, то самостійність у неї так і не сформується.
"Занадто великий контроль вбиває самоконтроль, а самоконтроль формується тільки тоді, коли я пам’ятаю про щось, і пам’ятаю здебільшого тому, що щось мені бракувало у якийсь момент часу. Тобто це є необхідним етапом формування самостійності дитини", – наголосила Романенко.
Що входить в обов'язки дитини
Привчання дитини до обов’язків – це наступний крок після формування самостійності. Не потрібно вчити дитину одночасно і самостійності, і виконання обов’язків, адже це для неї буде важко. Одне й інше повинні бути поступовими і йти один за одним.
"Обов’язками потрібно нагороджувати дитину. Що таке нагороджувати? Це не навантажувати, а підіймати статус. Не казати: "Та скільки можна тобі казати, коли ти винесеш сміття?", а казати: "Слухай, у нашій сім’ї всі роблять щось, щоб сімї жилося круто. І ми можемо тобі довірити зараз ось це". І далі ви просто контролюєте, щоб це виконувалося, але ви не нагадуєте, не сердитеся, якщо воно не зроблено. Наприклад, чи можете сказати: "Обирай, ти можеш викидати сміття щовечора або щоранку, ти можеш закладати посуд в посудомийну машину і потім складати на місця або ти можеш пилососити усю квартиру. Дитина щось одне вибере", – зазначила психологиня.
Свобода вибору зменшує спротив, тому що дитина може вибрати щось самостійно.
Коли дитина обрала свій варіант, далі потрібно обговорити, які умови виконання цього завдання. Наприклад, якщо це сміття, коли дитина буде його виносити. Далі потрібно попередити дитину, що ви час від часу будете їй нагадувати про це, щоб вона знала про це і потім не сердилася. Або можна запропонувати, щоб дитина сама поставила нагадування про це у себе не телефоні, й коли це нагадування спрацює, вона повинна піти й винести сміття. Хай дитина обере – або ви нагадуєте, або телефон.
І батькам також важливо знати, що в дитини ця звичка виконувати цей обов’язок може формуватися досить довго – у когось на це може піти декілька місяців, а у когось рік.
Дивіться відео про те, як надати обов'язки дитині та привчити її до самостійності:
Хто така Марина Романенко?
Марина Романенко – це практикуючий психолог, сертифікований коуч, засновниця Академії Професійного Батьківства, власниця школи та дитячого садка "Перша Дитяча Академія".
Вас також може зацікавити:
- Знайти 4 відмінності між двома моряками зможуть тільки найкмітливіші: загадка на швидкість
- У чому різниця між психологом і психотерапевтом: як не помилитися, обираючи спеціаліста
- Топ-5 фраз, яких треба уникати: психологи сказали, як підтримати військового у листуванні
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред