20-й пакет санкцій став черговим випробуванням єдності ЄС, адже його погодження відбувалося на тлі розбіжностей щодо темпів обмежень, чутливих секторів і економічних ризиків. Водночас санкційна політика еволюціонує — фокус зміщується від кількості обмежень до ефективності їх виконання та контролю за ланцюгами постачання.
У першій частині інтервʼю Главреду уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк розповів, чому 20-й пакет ухвалювали так складно, чи змінилася позиція Угорщини після Орбана, коли може з’явитися 21-й санкційний пакет і чому Європейському Союзу досі бракує єдиного органу для контролю за виконанням санкцій.
Якщо говорити про 20-й пакет санкцій, що було загалом найскладнішим у його погодженні? У чому були найбільші компроміси?
Передусім варто сказати, те, що 20-й санкційний пакет Європейського Союзу нарешті вдалося затвердити — це великий успіх. Його ухвалили приблизно на два місяці пізніше, ніж планувалося, адже орієнтовно його мали погодити ще наприкінці лютого. Основна складність була суто політичною і полягала в позиції уряду Віктора Орбана, який не підтримував запровадження нових санкцій проти Росії.
Від себе додам, що багато хто — і я в тому числі — вважає, що Європейський Союз мав би навчитися вирішувати подібні ситуації і не допускати блокування рішень, які підтримує абсолютна більшість країн-членів, через позицію одного політичного лідера. З точки зору міці ЄС це неідеальна ситуація.
Стосовно суті 20-го санкційного пакета і того, що було найскладніше, це неважко зрозуміти, якщо звернути увагу на те, чого в цьому пакеті, зрештою, немає. А саме повної заборони на надання послуг морським перевізникам або перевезенням російської нафти.
Це те, що англійською мовою називається Full Maritime Service Ban. Його немає в пакеті, хоча передбачалося, що він буде. Багато списів було зламано в дискусіях. У проєкті ця заборона була. На наш погляд, вона дала б не менше ніж 10 млрд доларів збитків для Російської Федерації вже до кінця цього року.
Однак були складні позиції з боку окремих морських держав, зокрема Мальти і Греції. Але на тлі ситуації в Ірані та Ормузькій протоці вирішили це питання зняти. Інше складне питання залишилося в 20-му пакеті. Це повна заборона на експорт окремої категорії товарів до третіх країн — те, що називається інструментом проти обходу санкцій. У випадку 20-го санкційного пакета ми бачимо заборону на експорт верстатів із програмним числовим керуванням до Киргизстану.
Це дуже іміджева річ, адже вперше ціла суверенна країна в Центральній Азії отримала такий, не побоюся сказати, "дипломатичний ляпас". Їм прямо сказали: ви системно допомагали росіянам отримувати відповідний продукт, тим самим обходити санкції Європейського Союзу, отже, ви отримуєте фактичну заборону на можливість купувати такі категорії товарів. Віримо, що це стане хорошим сигналом для інших країн, зокрема в регіоні Центральної Азії, та вони суттєво переглянуть своє бажання співпрацювати з росіянами в обході європейських санкцій.
Це – частина, яка вже належить до позитиву. Так само в позитиві — блок фінансових санкцій: 20 російських банків, банки третіх країн, зокрема Керемет Банк, який пов’язаний із діяльністю A7, A5 та найбільшим способом обходу санкцій за допомогою стейблкоїнів (криптовалюти зі стабільним курсом, прив'язаним до реальних активів, зазвичай до долара США або золота. - Главред).
Нарешті побачили там і деякі російські банки, яких довго не бачили, зокрема Банк Аверс. Це хороша частина. Ще одна погана частина — і це теж була важка політична історія — включення окремих осіб до санкційного списку. Зрештою, не включили Дворковича (мова про Аркадія Дворковича, голову Міжнародної федерації шахів. – Главред). Не включили також [Станіслава] Позднякова, президента Олімпійського комітету РФ, через принципову позицію тоді ще уряду Орбана.
З нашого боку ми докладемо зусиль, щоб ці особи, а також деякі інші, зокрема Кирило Гундяєв, він же патріарх Кирил, з’явилися в наступному санкційному пакеті. Тому що нам здається, що ця принципова позиція Угорщини зникла, і ми будемо працювати над тим, щоб їх було включено.
Чи є вже якісь сигнали з угорської сторони про те, що вони можуть стати більш поступливими в питанні погодження санкцій? І загалом: чи є сигнали, що позиція нового керівництва відрізняється від політики, яку проводив Орбан?
По-перше, я впевнений, що там є абсолютно принципова відмінність між проросійською позицією Орбана і набагато більш проєвропейською та водночас проугорською позицією нового уряду.
По-друге, я не вірю, що будь-хто з притомних політиків буде займатися такою адвокацією чи лобіюванням інтересів Російської Федерації в Європейському Союзі.
По-третє, основні консультації з новим урядом Угорщини з боку Брюсселя триватимуть після того, як цей уряд буде сформовано, тобто вже ближче до початку — середини травня.
Паралельно в Європейському Союзі вже розпочалася робота над 21-м санкційним пакетом. І я думаю, коли ми підійдемо до певного проєкту змісту 21-го санкційного пакета, тоді ми зможемо предметно консультуватися з угорським урядом і бачити їхню позицію.
Ви сказали, що до 20-го пакета не включили питання транспортування російської нафти морськими шляхами. Адже це вже не вперше: питання нафти фактично проходить наскрізно через більшість санкційних пакетів. Чому, на вашу думку, Європейський Союз саме в питанні нафти досі залишається настільки категоричним?
В історії з 20-м санкційним пакетом єдиною великою проблемою з повною забороною морських сервісів стала об’єктивна ситуація на світовому ринку нафти. Внаслідок блокування Ормузької протоки ринок звузився, ціна підвищилася. Будь-які санкційні обмеження так чи інакше можуть призвести до короткочасного скорочення пропозиції на ринку, яка і без того дефіцитна.
Тому така кон’юнктура, на жаль, незалежно від причин, на які має вплив Європейський Союз, дійсно ускладнила цю розмову. Повірте, зараз, до речі, триває і дискусія про зріджений природний газ. Так само складно. Євросоюз узяв на себе зобов’язання повністю відмовитися від російського зрідженого природного газу. І ті етапи, які повинні відбуватися прямо зараз, просуваються з великими труднощами саме через цю ситуацію з Ормузькою протокою.
Тому, на наш погляд — і це видно з наших дій, — жодної російської нафти на світовому ринку не повинно бути, поки Росія не припинить свою війну. Зі свого боку ми продовжуємо переконувати партнерів, що краще дотиснути зараз: тоді швидше закінчиться і агресія з боку Росії і, думаю, швидше можна буде розблокувати ситуацію з Ормузькою протокою.
Чому, на вашу думку, Європейський Союз настільки обережно підходить до санкцій саме щодо нафти?
Тут ключову роль відіграє ситуація на світовому ринку. Через події навколо Ормузької протоки ринок нафти звузився, ціни зросли, і пропозиція стала дефіцитною. Будь-які нові санкції можуть призвести до короткострокового скорочення пропозиції, а вона і так обмежена.
Саме ця кон’юнктура значно ускладнює ухвалення рішень. Аналогічна ситуація спостерігається і з питанням відмови від російського зрідженого газу — цей процес також просувається складно.
Щодо 21-го пакета санкцій ви сказали, що його вже почали готувати, і я бачила ваші заяви, що одне з питань, яке обговорюється, стосується криптовалют. Загалом які ваші прогнози щодо того, коли може бути ухвалений наступний пакет санкцій? І, зважаючи на можливу зміну угорської риторики, наскільки може відрізнятися процес ухвалення 20-го і 21-го пакетів?
У середньому на підготовку санкційного пакета Європейського Союзу потрібно два місяці. Відлік цих двох місяців розпочався, за моїм скромним припущенням, десь два-три тижні тому. Відтак, теоретично на початок червня санкційний пакет уже може бути готовий.
Чи буде він ухвалений у червні чи в липні — є різні варіанти, залежно від його змісту. Тут усе просто: чимбільше суттєвих і різких положень ти хочеш бачити у змісті 21-го санкційного пакета, тим складнішою буде процедура його ухвалення. Легко ухвалюються лише ті пакети, які є доволі "порожніми". Ми, звісно, хочемо суттєво наповнений пакет, тому під час його проходження будуть свої моменти.
Щодо змісту — вочевидь, ми працюватимемо над тим, щоб повернути положення про повну заборону морських сервісів. Ми також пропонуватимемо розширити заборону на експорт окремих категорій товарів до третіх країн.
Крім того, ми пропонуватимемо подальші цілі у фінансовому секторі, включно з організаціями, які сприяють обходу санкцій через стейблкоїни та криптовалюти. Великий окремий пункт особисто для мене — це внесення до санкційного списку тих олігархів і патріархів, які роками уникали санкцій.
Щодо тіньового флоту — будемо знову просити запровадити санкції щодо капітанів тіньового флоту. Щодо ВПК — традиційний блок: усі постачальники для потреб російської армії, російського виробництва або самі виробники. Усе це теж має опинитися під санкціями.
Ми будемо наполягати на подальшій синхронізації з українськими санкціями. Йдеться й про більш чутливі напрямки — зокрема Росатом та білоруські банки, які обслуговують ВПК. Без цього санкційна політика залишатиметься частково фрагментованою, а Росія зберігатиме можливості для адаптації.
Паралельно готуємо пропозиції щодо санкцій проти зернового тіньового флоту Росії — з фокусом не лише на суднах, а й на всьому ланцюгу: маршрутах, перевалці, операторах і покупцях, зокрема в третіх країнах, через які ці поставки продовжують заходити на ринки.
Бачила також вашу заяву про те, що до цього пакета так само планують внести російських пропагандистів? Чи можете назвати конкретні прізвища — хто теоретично може там опинитися?
Порушуємо питання про пропагандистів, тому що ми хотіли б, щоб їх не було саме в 21-му санкційному пакеті. Ми хотіли б, щоб вони були окремо. Чому окремо? Тому що вже є певна практика, яка почала складатися: можна ухвалювати невеликі санкційні пакети, які я називаю "пакетиками", поза основними пакетами.
Що я маю на увазі? Є інший санкційний режим, який називається режимом гібридної загрози. І там рішення чомусь ухвалюються простіше й швидше, але щодо невеликого кола осіб.
Відповідно, спробуємо в травні, поки готуватиметься великий 21-й санкційний пакет, ухвалити невеликий пакет щодо викрадачів дітей. Його основою стануть нещодавні запроваджені українські санкції проти російських суб'єктів, які причетні до викрадення українських дітей з тимчасово окупованих територій.Також, думаю, в Європейському Союзі з’явиться ще один пакет щодо гібридної загрози, який включатиме окремих пропагандистів, зокрема культурних діячів, причетних до культурних цінностей і, можливо, до представлення Росії на Венеційському бієнале. Ми хотіли б, щоб Європейський Союз синхронізував ті санкції України, які були ухвалені кілька тижнів тому.
Тому наш план максимум — не чекаючи великого повноцінного 21-го санкційного пакета, отримати розширення санкційних списків Європейського Союзу в частині викрадачів дітей, культурних діячів-пропагандистів, а можливо, і тіньового флоту.
Як загалом контролюється процес дотримання санкційних обмежень?
У мене був хороший дзвінок із німецькими партнерами, і я почув багато подробиць про активні розслідування щодо фронт-компаній на підставі наданої нами інформації.
Вона стосувалася діяльності однієї німецької компанії, яка, по суті, видавала підробні страхування на судна перевізників російської нафти. Вона встигла видати їх орієнтовно п’яти десяткам суден. І це, зокрема, є порушенням санкційної заборони. Німецька сторона все це розслідувала: перевірки, рейди, обшуки, передача справи до суду тощо.
Я наводжу цей приклад, тому що контроль за дотриманням санкцій, у принципі, залишається в мандаті окремо взятих країн. Тобто, якщо є приклад Німеччини, то правоохоронні органи Німеччини беруть на себе обов’язок стежити за дотриманням санкційних заборон.
Тобто станом на зараз на рівні Європейського Союзу безпосереднього контролю за дотриманням санкцій не відбувається, окрім аналітичної роботи: там дивляться на загальні дані, цифри тощо. А безпосередній контроль за своїми компаніями, своїми виробниками, або своїм ринком, з якого потенційно можуть постачатися певні товари, повинні здійснювати і здійснюють відповідні країни-члени Європейського Союзу.
Конфіскація у Швеції судна Caffa, яке пов’язують із тіньовим флотом РФ та незаконним вивезенням українського зерна, показує, як санкції можуть реально застосовуватись на національному рівні, а не залишатися лише політичними рішеннями. Це приклад того, що держави здатні самостійно виявляти порушення і діяти, забезпечуючи їх виконання на практиці.
З іншого боку, є дипломатична роль Європейського Союзу. Його спецпредставник Девід ОʼСалліван, мій хороший друг, їздить до третіх країн. Останній його візит був до Індії. До цього він був у Казахстані та Киргизстані. У Киргизстані, до речі, він уже був п’ятий раз від початку вторгнення. Він представляє офіційну позицію Європейського Союзу, звертає увагу на проблеми, які ми бачимо щодо обходу санкцій ЄС, і веде дипломатичну роботу на найвищому рівні.
Тобто якогось загального загальноєвропейського органу, який міг би стежити за дотриманням санкцій, наразі немає? І я так розумію, що створення такого органу поки що також не обговорюється?
Я би сказав, що на концептуальному рівні ідея мати у Брюсселі певний орган, який мав би повноваження певною мірою стежити за дотриманням санкцій Європейського Союзу, є. Точно є деякі країни-члени Європейського Союзу, які цю ідею просувають. Поки що рано говорити про якусь визначеність щодо її практичної реалізації, але така ідея є. Ми би її точно підтримували, тому що зі свого боку ми бачимо користь від такого рішення, і для нас тут абсолютно принциповою є ефективність. Ми думаємо, що такий орган, за умови наявності певних повноважень, мав би можливість суттєво посилити дотримання санкцій Європейського Союзу і зробити ЄС сильнішим.
А враховуючи всю геополітику, яка зараз складається, це для самого Європейського Союзу дуже важлива історія. Тому нам би хотілося, щоб таке сталося.
А в чому наразі головна перепона? Чому цей орган досі не створений? Це супротив якихось окремих країн чи просто немає одностайності?
Це класична історія. Європейський Союз — це, по суті, юридична конфедерація. Для того, щоб ЄС і його органи отримали якісь повноваження, потрібно, щоб цими повноваженнями їх наділили країни-члени, фактично віддавши їм частину своїх суверенних повноважень.
Тут усе традиційно: віддаючи свої повноваження, ви втрачаєте контроль. Якісь країни ставляться до цього спокійніше, розуміючи, що, можливо, колективне благо важливіше. Інші країни ставляться до цього більш ревно.
На наш погляд, конкретно блок санкцій мав би бути на рівні Європейського Союзу, і від цього всі тільки виграли б. Але, як і інші питання, які потребують перерозподілу повноважень, це дуже обережно сприймається всіма членами ЄС. Відповідно, ніхто не поспішає, усі потроху це вивчають. Подивимося. Я думаю, що загалом це доволі перспективна історія.
Як сьогодні виглядає процес ухвалення санкційних рішень? Що вирішується більше політично, а що — технічно? Я так розумію, що Україна зі свого боку подає певний список обмежень, які потім уже обговорюють країни Євросоюзу.
Технічна і політична частини взаємозалежні. З одного боку, зазвичай спершу йде технічна підготовка, після чого відбувається політичне схвалення. А іноді буває навпаки: для того, щоб розпочати технічну підготовку, спершу потрібно отримати політичне "зелене світло".
Тобто тут буває по-різному. Це взаємопов’язані процеси, і ми включаємося на всіх етапах. Ми технічно передаємо багато пропозицій і підкріплюємо їх доказами. І справді, потім у вже ухвалених санкційних рішеннях бачимо свій великий внесок.
Якщо говорити про 20-й санкційний пакет, то орієнтовно близько 70% його змісту так чи інакше випливає з наших санкцій, наших пропозицій або наших доказів. Це багато. На політичному рівні, само собою, президент Зеленський постійно включає це питання у свої двосторонні контакти з лідерами окремих країн Європейського Союзу. Це поступова і, на мій погляд, дуже цікава робота.
Про персону: Владислав Власюк
Владислав Власюк — український адвокат, уповноважений президента України з питань санкційної політики.
Народився 25 лютого 1989 року у Вінниці. Навчався на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де 2012 року отримав ступінь магістра права.
У 2014 році отримав ступінь магістра в Лондонському університеті королеви Марії, спеціалізуючись на міжнародному інвестиційному арбітражі, корпоративних фінансах, міжнародних енергетичних угодах та міжнародному енергетичному арбітражі.
У 2012 році він отримав адвокатську ліцензію та став співзасновником юридичної фірми "еПраво", де був керуючим партнером.
У 2014 році увійшов до складу громадської ради Міністерства енергетики та вугільної промисловості, представляючи Асоціацію юристів України та обіймаючи посаду голови юридичної комісії. У жовтні та листопаді того ж року Власюк пройшов стажування в юридичній фірмі Clifford Chance LLP у Лондоні, спеціалізуючись на міжнародному корпоративному праві.
З 2015 по 2016 рік Власюк працював у Національній поліції, спочатку як інструктор з кримінального права для співробітників патрульної поліції, а потім як заступник начальника департаменту патрульної поліції. Наприкінці 2015 року він недовго обіймав посаду начальника штабу голови Національної поліції, а потім очолив відділ адміністративної практики департаменту патрульної поліції.
Є співзасновником низки неурядових організацій, зокрема бюро LEAD, Офісу професійної підтримки відновлення, організації "Юристи за екологію", адвокатської ініціативи StopBullying та Асоціації з розвитку штучного інтелекту.
У 2017 році він став директором управління з прав людини та доступу до правосуддя Міністерства юстиції, курируючи ініціативи з правової освіти та антирейдерської діяльності. У цей час він очолював антирейдерську комісію міністерства, відповідальну за розгляд скарг, пов’язаних із державною реєстрацією. Обіймав цю посаду до 2019 року.
У березні 2022 року Владислав Власюк приєднався до Офісу Президента України як радник глави установи, де почав керувати низкою проєктів. Крім того, він обійняв посаду першого заступника керівника Task Force UA – міжвідомчої групи, що займається виявленням та арештом активів осіб, причетних до агресії Росії проти України.
З серпня 2024 року обіймає посаду радника президента Володимира Зеленського та уповноваженого з питань санкційної політики, займаючись розробкою та реалізацією санкційної стратегії України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
