Операція в Курській області здатна "втопити" Путіна, для ЗСУ відкрито шлях на Москву – Світан

На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, полковником запасу Збройних сил України Романом Світаном. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому потуги Росії зупинити українські війська в Курській області є безперспективними, допоки вона не перекине свої підрозділи з Донбасу, чи почнуться бої в Бєлгородській і Брянській областях, чи піде Путін на мобілізацію у 2024 році, чому для ЗСУ відкрито шлях у "край неляканих ідіотів" – на Москву, як Лукашенко ховає свої війська від Путіна, а також коли закінчиться гаряча фаза війни, буде звільнено Крим і розвалиться Росія.

Подаємо стенограму чату з Романом Світаном.

Тимур: Які військові завдання вирішує входження української армії в Курську область? У чому задум військового командування? Як Курська операція змінює або ламає вже сформований перебіг війни?

Роман Світан: Курська операція націлена на створення санітарної зони, і це основне завдання. Це необхідно зробити, щоб забезпечити безпеку Сумщини, прилеглої до Курської області РФ. Адже в Суджі було зібрано угруповання військ противника чисельністю кілька тисяч осіб. Росіяни планували в Сумській області провести приблизно таку саму операцію, як і на Харківщині. Про підготовку цієї операції ми неодноразово чули впродовж останніх місяців, просто в росіян не доходили руки до цього напрямку. І ось коли противник почав розгортати бойові порядки, було вирішено завдати превентивного удару і створити санітарну зону на російській території.

Це мінімальне завдання, і його вже виконано на 100%, причому на відмінно. Це завдання вирішено з високою майстерністю і професіоналізмом. Наші війська просочилися серед розгорнутих порядків росіян, вимкнувши їм радіозв'язок, і розвіяли російське угруповання, яке загрожувало Сумам із боку Суджі. І зараз створюється санітарна зона.

Санітарна зона – це фортифікаційні споруди, серйозний укріпрайон зі смугою забезпечення і мінними полями. Хочу підкреслити, що мінні поля будуть на російській території, і ці "проліски" вони ще років сто будуть виколупувати.

Якщо буде розширено географію зони, підконтрольної ЗСУ, на території РФ, то лінія фронту зменшиться. Адже лінія кордону ламана і становить близько 600 км, а з розширенням санітарної зони лінія фронту зменшиться до 400 км. А зараз уже приблизно 60 км із цих 400 км позначено.

Подальше розширення географії дасть нам змогу утримати цей напрямок. Це перше завдання, яке ми виконуємо операцією в Курській області: знищили угруповання противника там і створюємо санітарну зону.

Рекомендуємо:

Операція в Курській області надовго, на Росію чекають нові сюрпризи на інших напрямках – Мусієнко

Усе це змусить російське військове керівництво зупинити наступ на східному фронті, зняти звідти резерви і перекинути їх на північний фронт, щоб спробувати захистити Москву. І це наше друге завдання, яке вже вирішується. Напрямок на Москву – це край неляканих ідіотів: там абсолютно порожньо, можна зганяти на Москву і повернутися звідти протягом доби, не зустрівши практично жодного блокпоста. Тільки зараз у районі столиці росіяни починають організовувати блокпости.

Третє завдання – знищення російських логістичних ланцюжків перекидання військової техніки, амуніції та палива. У районі Суджі проходить залізниця з Білорусі на Бєлгород і на південь взагалі. Тобто паливо з Мозирського НПЗ до Бєлгорода йшло якраз повз Суджу. Зараз цей потік перекрито.

Четверте завдання, яке буде вирішено, якщо росіяни не відреагують серйозно (а поки що з їхнього боку серйозності не видно), – це вихід ЗСУ на Курську АЕС, знищення генерації та енергорозподілу. Це буде приблизно дзеркальна дія, подібна до тієї, що росіяни зробили із Запорізькою АЕС. П самій АЕС завдавати ударів ми не будемо, адже це ядерний об'єкт, і його ніхто чіпати не стане. А ось трансформатори, фідери, лінії електропередач – усе це може бути знищено і відключено. Такі дії призведуть до того, що реактори будуть заглушені і переведені в "холодний" режим, як зараз на ЗАЕС.

Дивіться відео чату з Романом Світаном з аналізом перспектив Курської операції ЗСУ:

Den: Як ви оцінюєте темпи просування ЗСУ в Курській області? Завдяки чому їм вдалося взяти під контроль уже понад тисячу квадратних кілометрів російської території? Чому Росія виявилася аж настільки не готовою до такого розвитку подій?

Роман Світан: Усі 600 км кордону з Росією такі, там взагалі нічого немає.

Думаю, Росія виявилася не готовою до такого розвитку подій через домовленості, які забезпечували безпеку напрямку на Москву, це була священна корова. Тепер, щойно Байден залишив виборчі перегони, ці домовленості зруйновані. Можливо, вони були якось зав'язані на Байдені, але про це ми, напевно, дізнаємося тільки після війни.

Але домовленості були, оскільки відсутність таких дій (входження ЗСУ на територію прикордонних областей РФ, – ред.) була позбавлена логіки. Погляньте на розташування фронту. Російська армія стоїть у нас за плечима, якщо ми перебуваємо в районі Харкова, Сум, Чернігова. Перед нами – Москва. І армія РФ, яка має захищати Москву, стоїть позаду нас, на півдні, прикриваючи Крим і Азовське узбережжя.

Тому я і думаю, що були домовленості, які не дозволяли нам вчасно розвернутися і почати рухатися на північ.

Зараз рух почався, але я б відвів питання від переможних реляцій. Подивіться на ситуацію не зсередини, а з боку. Що таке тисяча квадратних кілометрів, коли площа Росії більше мільйона квадратних кілометрів? Тисяча квадратних кілометрів на карті – це прямокутник 50х20 км, на машині це 20 хвилин в один бік і 50 хвилин в інший. Це все, що ми контролюємо.

Тому тут немає нічого незвичайного. Серйозно ми поки ще нічого не контролюємо, крім частини прикордонної території для створення там санітарної зони на території противника. Краще не зачаровуватися, щоб потім не розчаровуватися.

А ось швидкість просування досить значна. Росіяни своїм величезним угрупованням у кілька сот тисяч просуваються на 50-150 метрів за добу. Рух є, динаміка позитивна, але для цього використовуються всі сили і засоби противника, які у нього є. Ми ж за добу просуваємося на 1-3 км територією ворога. Тобто в нас на порядок більша швидкість руху на Курському напрямку в край неляканих ідіотів, де немає укріпрайонів. А росіяни рухаються по укріпрайонах, які ми їм зараз згодовуємо на сході, втрачаючи, до речі, Донецький напрямок. Мало хто говорить про це, але ми відходимо на східному фронті і втрачаємо Донбас.

Рекомендуємо:

Чим закінчиться операція в Курській області та чому у Путіна все погано: інтерв'ю зі Ждановим

Михайло К.: Якими вам бачаться перспективи операції наших військ у Курській області? Чи надовго вона, куди вдасться просунутися? Росія почала перекидати частину своїх військ з України в Курську область – які шанси ЗСУ утримати взятий під контроль шматок Курщини? Найближчим часом там почнуться жорсткі бої?

Роман Світан: Поки ті завдання, які ми перед собою ставили, не виконані. Одне з них – зірвати російський наступ на сході, а для цього потрібно саме звідти зняти війська противника. Росія поки що цього не робить.

Ті сили, які зараз росіяни збирають у Курську область, вони "нашкребли по засіках": забрали роту з Калінінграда, 810-ту бригаду, частину військ зірвали з Харківського напрямку. Це в сумі дві-три роти, навіть не батальйон. Це недостатня кількість військ. Тому Росія зараз перекидає туди "чопиків", тобто приватні охоронні підприємства, а також строковиків. Плюс прикордонники, фсбшники, грушники... Ахмат, Ахмед, Махмуд... Там усі! Там якась збірна солянка. Ось із таких розрізнених частин Росія намагається зібрати війська.

Для наступу такі війська не годяться, хіба що тільки для оборони. Та й то, для оборони вони б підійшли, якби і наші наступальні частини були приблизно такими ж. Але ні, у нас рухаються професійні та повністю екіпіровані частини, більш того, ті, що пройшли бойове злагодження, причому навіть у режимі оборони, і зараз вони працюють як єдиний механізм.

Поки що російські потуги зупинити ЗСУ в Курській області безперспективні. Однак якщо Росія зірве боєздатні резерви зі східного фронту, які пройшли бої, вони нас можуть зупинити. Але і наше завдання полягає в тому, щоб Росія зірвала війська зі східного напрямку.

Якщо Росія зірве багато частин зі східного фронту, зупинить свої наступальні дії в районі Донецька на Покровськ, ми під тиском можемо взагалі піти на стартові позиції, тобто на нашу територію, на підготовлені позиції. Це як танго, танець удвох. Тобто у нас є можливість висмикнути ці російські частини зі сходу, тиснучи на російську територію, рухаючись на Курську АЕС і Курськ. Вони ж будуть, зрештою, захищати АЕС і обласний центр? Їм доведеться захищатися, якщо ми будемо рухатися далі.

Якщо Росія зірве недостатню кількість військ, а частину, і намагатиметься нас зупинити, ми підемо по флангах, у боки: в бік Білорусі, тобто в Брянську і частину Курської областей, на південь, тобто спочатку в бік Богодухова, а потім Вовчанська, теж російською територією – по Курській і Бєлгородській області. Один із варіантів – за допомогою підготовленого марш-кидка ЗСУ можуть зайти в тил російських військ у Вовчанську. Ми це можемо зробити. Три-чотири години – і ми вийдемо в тил військам РФ у районі Харкова з боку Бєлгорода. Це теж цілком можливо.

Таким чином, у Курській області перед нами відкривається дуже широкий спектр можливостей. Який варіант буде реалізовано, безпосередньо залежить від військово-політичного керівництва Росії. Однак практично всі напрямки підуть у профіт нам: як би не рухалися росіяни, на них усюди чекають негативні рішення, як би не рухалися ми, у нас скрізь поки що будуть позитивні рішення.

Natan: Наскільки ймовірно, що події, подібні до тих, що розгортаються в Курській області, почнуться і в Бєлгородській області РФ? Чи можуть ЗСУ зайти в ще якісь області РФ?

Роман Світан: Не тільки в Бєлгородській, а й у Брянській області. Україна межує з п'ятьма областями Росії: Брянською, Курською, Бєлгородською, Воронезькою і Ростовською. Воронезька і Ростовська області межують із Донбасом. А ось на ті три області РФ, які межують із Сумською, Харківською та Чернігівською областями, можуть чекати на такі самі події, як зараз розгортаються на Курщині, по всіх 600 км кордону.

Дмитро П.: Блумберг пише, що РФ проведе мобілізацію в листопаді-грудні. Якщо так, то, по-перше, коли Росія зможе підготувати нове "м'ясо", до якого місяця, і куди до того часу дійдуть ЗСУ в Росії? А, по-друге, якими будуть наслідки для Путіна?

Роман Світан: Росія і Путін уже в цей гній вступали 2022 року. Чому я так кажу – "гній"? Тому що 300 тисяч "ч*обіків" могли тільки загинути під нашими ударами, угробити техніку і створити великий тиск на Путіна за допомогою родичів.

Мобілізація передбачає примусовість. Ніхто не піде воювати без фінансової мотивації, тобто без додаткової економічної підтримки або соціальних пакетів. Якщо Росія знову збере "ч*обіків", вона не вирішить своїх проблем. У наступ із ними не підеш – ними можна тільки оборонятися. Але це одразу викличе гостре невдоволення всередині Росії. Тому я не думаю, що Путін на це піде. Він уже обпікся на такій самій біді у 2022 році.

Путін може піти на мобілізацію тільки внаслідок серйозних провалів на лінії фронту, щоб стримати просування українських військ, тобто прориви. Для інших цілей ця мобілізація просто не потрібна, тому що від неї буде більше негативу, ніж позитиву.

Якщо виходити з наших сил і засобів, то стратегічних проривів не намічається. Цього року – точно. На початку наступного року – теж навряд чи. А отже, сумнівно, що Путін піде на мобілізацію у 2024 році. Якщо навіть у листопаді-грудні він запустить маховик мобілізації, то боєготовий особовий склад він отримає ближче до весни.

Тож Путін ухвалить рішення про мобілізацію тільки тоді, коли буде на 100% упевнений, що навесні почнеться серйозний контрнаступ української армії, і тоді, щоб його зупинити, він може запустити цей негативний механізм мобілізації, щоб "м'ясо", тисяч 300-350, поставити, як демпфер, для наших військ, що наступають.

Для Путіна цей шлях точно негативний.

Питання: Чи в силах Путін одночасно і наступати, і обороняти російські території? Чи не опиниться він тепер перед дилемою, що обрати – відстояти Курщину, але пожертвувати Харківщиною, чи відстояти Харківщину і взяти, наприклад, Покровськ, але втратити Курську і Бєлгородську області?

Роман Світан: Коли кажуть, що найкраща оборона – це наступ, не кривлять душею. Якщо ви вже почали наступ, перейти назад в оборону дуже складно. Іноді є сенс продовжувати наступальні дії, оскільки вони набагато краще оборонятимуть ті рубежі, які потрібно відстояти. Є ще проміжний варіант – активна оборона: у режимі оборони проводяться контрнаступальні операції, які дають можливість тримати оборону.

Оскільки всі сили Росії зараз уже увійшли в бойове зіткнення, вона намагатиметься оборонятися наступальними операціями, тобто все одно буде тиснути по всій лінії фронту, намагаючись оборонятися в тій же Курській області за допомогою контрнаступальних операцій. Тому все залежатиме, по-перше, від нашого тиску і руху, а, по-друге, можливості росіян вивести додаткові частини з наступальних операцій. Я не думаю, що у них зараз є така можливість. Якби була, вони б це вже зробили.

Ті частини, які РФ вивела з України і перекинула на Курщину, – це не вирішення питання. Не було виведено жодного з'єднання, жодної дивізії, жодної бригади. 810-та бригада, яка була перекинута в Курську область, містить лише кілька батальйонів, її не можна назвати бригадою.

Hunter: Якими будуть політичні наслідки операції в Курській області для Путіна і його режиму? Чи всі в його оточенні спокійно сприймуть той факт, що війна перейшла на територію Росії, в їхні домівки?

Роман Світан: Якщо знайдеться "хлопчик", який скаже, що "король голий", тоді можуть бути серйозні наслідки. Якщо такого "хлопчика" не знайдеться, і він не вкаже пальчиком на те, що Путін без захисту, то навряд чи щось буде.

Найближчим часом побачимо.

Думаю, що скоро почнеться подальший "рух Пригожина", тобто тих приватних компаній, за якими стоять серйозні фінансисти, включно з російськими олігархами, які можуть зараз таких "хлопчиків" розвернути в бік Путіна і повторити похід на Москву.

Не все так просто з ухваленим російським керівництвом рішенням про створення лінії оборони навколо Москви. Вона явно створюється не для того, щоб зупинити ДРГ, які прорвалися. Зараз у Росії намагаються створити лінію оборони навколо столиці якраз від таких груп приватних військових компаній, які можуть сказати, що король голий, і провести певну операцію зі зміщення Путіна. Усе це буде зрозуміло протягом тижня.

Hunter: Як ви вважаєте, про що свідчить історія з Герасимовим – якщо він дійсно знав про підготовку Курської операції, але не доповів і нічого не зробив? У Кремлі зріє розкол?

Роман Світан: Зараз оголошено контртерористичну операцію (КТО), а її проведення – це завдання ФСБ, а не армії.

Уся інформація, яка надходила Герасимову, заходила через ФСБ і безпосередньо до Путіна. Тому всі вони прекрасно знали одне й те саме.

Якщо стоятиме завдання повісити всіх собак на Герасимова і відправити його на Балі відпочивати з ескортницями – це одна справа. Якщо – ні, то в РФ вирішуватимуть, чи підключати армію, адже досі до здійснення КТО під'єднуються лише частини армії, а в основному працюють фсбшники і прикордонники. Чому в Курській області така велика кількість строковиків? Та тому що в прикордонні війська вони набрали строковиків. Задіяні й кадирівці, але в рамках Росгвардії.

Тож поки все це не буде переведено в режим військової операції, Герасимов там, за великим рахунком, не при ділі. І на нього особливо собак не повісиш. Тому я думаю, що нічого такого не буде.

Олександр: Навіщо Лукашенко перекидає до українського кордону білоруські війська, готується вступити у війну чи просто влаштовувати провокації на кордоні? Якщо армія Білорусі почне воювати, що на неї чекає, скільки вона протримається, і чи прилетить тоді по Мозирю, Мінську тощо?

Роман Світан: Лукашенко не почне бойових дій проти України з різних причин. Насамперед через безперспективність цієї затії. Адже щойно щось полетить у наш бік із боку Білорусі, Лукашенко одразу ж втратить Мозирський НПЗ, що розташований за 50 км від кордону, його спалять одразу, а це вирубить транзит нафти на Польщу, Угорщину та Словаччину. Лукашенко розуміє, чим йому все це загрожує, а тому не піде ні на яку ескалацію.

А пересування білоруських військ до кордону зумовлене двома причинами:

• по-перше, Лукашенко намагається налякати українське військово-політичне керівництво, щоб ми залишили війська біля кордону з Білоруссю і не перекидали їх на східний або північний фронт. Так він підіграє Путіну;
• по-друге, Лукашенко так ховає свої війська від Путіна, щоб той їх не забрав і не кинув у топку східного і північного фронтів. Це такий броунівський рух, хаотичний, туди-сюди, але без дій як таких.

Орест Ж.: Поділіться, будь ласка, вашим баченням того, коли може завершитися гаряча фаза війни, коли – війна загалом? Коли можливий початок переговорів із Росією?

Роман Світан: Переговорів із Росією не повинно бути апріорі, як не було переговорів Афганістану з Радянським Союзом, тому що Союз просто розпався – не було з ким перемовлятися. Афганці потім уже укладали договори з кожною з країн, які утворилися після розвалу СРСР.

Та сама картина буде і у нас. Поки не розвалиться Російська Федерація на складові, а там 21 республіка і до 80 державних кластерів, немає сенсу ні з ким розмовляти. Після розвалу РФ ми будемо укладати політичні та економічні договори з кожним із тих утворень, що будуть після розпаду Росії.

Тому немає жодного сенсу навіть говорити про мирні переговори, їх просто не буде.

А ось коли розвалиться Російська Федерація, залежатиме від економічного тиску на неї. Не від військового, не від політичного, а від економічного.

Це станеться років за 7-8, до 10 років. Приблизно той самий термін, що й пережив Радянський Союз: 1979 року почалися бойові дії в Афганістані, а 1991 року Союз розвалився. Тож десь до 2030 року Російська Федерація розвалиться, причому повністю. Хоча передумови до виходу з РФ деяких республік уже видно на Північному Кавказі: Ічкерія, Інгушетія, Дагестан. Там уже всі ці рухи починаються.

Гаряча фаза війни закінчиться після виходу українських військ на держкордони, після звільнення всіх окупованих українських територій. І жодні механізми не закінчать гарячу фазу бойових дій. Адже і після Мінська-1 і Мінська-2 бойові дії тривали, і гаряча фаза війни не закінчувалася.

Доки російські окупаційні війська перебувають на нашій території, однозначно будуть люди, які будуть із цими військами воювати. Українське суспільство не втримати від знищення російського окупанта, поки він перебуває на нашій землі. Зупинити гарячу фазу війни може тільки вихід на держкордон і створення буферної зони. Саме вона зараз почала створюватися з Курської області. Це прообраз того кордону, який у нас буде між Україною і Росією.

Вихід на держкордон можливий десь у 2026 році. Знову-таки якщо нам даватимуть достатню кількість сил і засобів. Не раніше. Спочатку нам потрібно буде звільнити Крим, повністю очистивши його від росіян, щоб вони не вдарили нам у спину, а вже потім звільняти Донбас. Звільнення Криму можливе вже у 2025 році, звільнення Донбасу – у 2026-му.

Тому раніше кінця 2026 року гаряча фаза війни не закінчиться. У цей час уже почнуться певні дії з розвалу Російської імперії, особливо після зачистки Криму. Після звільнення Криму тут же спалахне Кавказ: там одразу зрозуміють, що потрібно робити, щоб прибрати росіян із Північного Кавказу.

Далі почнеться процес звільнення Донбасу, і він піде паралельно з розвалом Росії. Розвал РФ прискорить і полегшить нам виконання цього завдання, але це ближче до кінця 2026-початку 2027 року.

Потім ще кілька років, поки Росія розвалюватиметься, деякі хвилі накочуватимуть на наш кордон. Але це вже будуть бойові дії локального рівня, сутички з різними бандитськими формуваннями з російського боку, а не з регулярною армією.

Nik: Чому завжди такий переляканий Захід, який боїться будь-якої ескалації, так спокійно і навіть схвально сприйняв входження ЗСУ в Курську область? Захід нарешті вирішив закінчувати війну і дотиснути Росію?

Роман Світан: Та не переляканий Захід. Не зрозуміло, хто створив цей міф. Уявіть собі блок НАТО: максимальна кількість озброєнь, найбільш просунуті технології, найбільша кількість ядерних боєзапасів тощо. Чого Заходу боятися? Ніколи Захід нічого не боявся.

Західні лідери просто досі прикривали свої домовленості цим міфом про страх ескалації. Це було просто прикриття. А коли ці домовленості посипалися, коли українці розвернулися і почали рухатися на Москву, все змінилося, і ми побачили справжнє обличчя Заходу. Ці домовленості могли бути пов'язані з фінансовою участю та економічними інтересами тих груп впливу, які на Заході керують процесами, зокрема політичними.

Найімовірніше, це пов'язано з відходом Байдена, тобто неможливістю продовження нинішньої політики. Якби Байден не знявся з виборів, повірте, нічого б не було, нам би не дали нікуди рухатися. Зараз розірвано домовленості – і в нас розв'язані руки, ми можемо бити нашою зброєю.

Нам потрібно домогтися зняття обмежень на використання західної зброї і почати працювати нею по російській території. Поки ця домовленість ще зберігається. Щойно її буде знято, ми одразу ж почнемо працювати. Або у цієї домовленості термін дії закінчиться, або "чорний лебідь" пролетить. Адже все може бути. Наприклад, йшов Байден на роботу, забув, як дихати, і помер – таке ж може бути. Те саме може статися і з Путіним. І тоді буде знято весь механізм домовленостей повністю. Тоді у нас будуть розв'язані руки, і ми підемо далі.

Розповіді про те, що Захід боїться Росії, – це казки. Кого там боятися! У західних лідерів є аналітичні довідки їхніх власних розвідок, вони знають все про кожен російський заряд, про всі озброєння, які є у Росії. Російським озброєнням до натівських арсеналів, як до Києва рачки.

Smilik: Чи не вловлюєте ви деякий символізм: у серпні 2000 року підводний човен Курськ, як сказав Путін, "потонув", а в серпні 2024-го – знову Курськ, але є нюанс? Чи не втопить нинішній Курськ Путіна?

Роман Світан: Може і втопить. Символізм зрозумілий. Особливо якщо дивитися з погляду російського сприйняття дійсності: у Росії всі схиблені на символізмі та датах, для них це серйозно.

Операція ЗСУ в Курській області може і "втопити" Путіна, якщо він не зніме війська зі східного фронту, щоб зупинити наші наступальні дії в Курській області. Якщо зніме, тоді йому нічого не загрожує, але він втратить темп наступальних дій на Донбасі.

Виходить, що нам вигідне будь-яке рішення Путіна в цій ситуації. Тому що розгортання наших військ у бік Москви, на північ, у край неляканих ідіотів – це безпрограшний варіант. Для нас це вигідніше, ніж воювати тільки на південному фронті.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред