Зміна кордонів у Балтії - перший крок, далі РФ візьметься за Арктику - Клименко

Нещодавно Росія здійснила низку провокативних дій щодо акваторії Балтійського моря. Зокрема, спочатку Міноборони РФ опублікувало проєкт рішення про одноосібне відсунення морського кордону між Латвією та Фінляндією у Балтійському морі. Згідно документа, який згодом видалили після розголосу у Мережі, Росія мала намір оголосити своїми внутрішніми морськими водами частину акваторії на сході Фінської затоки, а також поблизу міст Балтійськ та Зеленоградськ у Калінінградській області.

Крім того, російські прикордонники самовільно прибрали з естонських вод на річці Нарва буї, що маркують судноплавне русло, які до повномасштабного вторгнення в Україну обидві країни встановлювали щороку за взаємної згоди.

В інтервʼю Главреду головний редактор сайту BlackSeaNews, керівник моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко розповів, чому Росію не влаштовують кордони у Балтії, чи варто вважати дії РФ початком війни з НАТО, та як на це реагуватиме Альянс.

Яка мета рішення про відсунення кордонів – чого Росія прагне ним досягти у найближчій перспективі?

Цей проєкт рішення уряду Росії був опублікований на порталі правових актів, а згодом, у звʼязку зі швидкою реакцією як українських експертів, які його поширили в тому числі і для наших контактів за кордоном, так і уряду Фінляндії, президента Фінляндії та Литви, цього рішення немає. Однак цікавий сам факт того, що ці наміри Міноборони РФ просочилися в публічний простір.

Росіяни, думаю, як слід не подумали, тому і опублікували, та, як наслідок, швидко прибрали проєкт. Втім, це може бути й інформаційною операцією задля зондажу реакції.

Насправді всі питання, що пов'язані з морськими кордонами будь-якої держави регулюються міжнародним морським правом. Це складна система документів, оскільки є Конвенція про територіальне море і прилеглу зону 1958 року, Конвенція про відкрите море 1958 року, Конвенція з морського права тощо. Окрім конвенційного права, яке викладено у міжнародних документах, прийнятих десятками і сотнями країн, є так звичаєве право, коли певні колізії теж вважаються частиною морського права. Тобто це питання, які ніхто і ніколи не вирішує в односторонньому порядку.

Не так давно була дуже довга історія зі встановленням морського кордону між Україною та Румунією в Чорному морі в районі південніше від острова Зміїний. Ця суперечка була дуже тривалою, яка зрештою була вирішена спеціальним міжнародним арбітражним органом, до якого всі країни надали свої пропозиції. Це було пов'язано з тим, що поблизу узбережжя і Румунії, і України на морському шельфі розташовані чималі родовища природного газу. Тобто це був суто економічний інтерес. Я згадав про це, тому що тоді була доволі тривала суперечка щодо острову Зміїного. Українська сторона казала що це острів, тоді як румунська вважала його скелею в морі. Для морського права це – різні речі, оскільки якщо це острів, то відстань навколо нього у 12 морських миль (більше 20 км) вважається територіальним морем, тобто частиною держави.

Як ми знаємо, Фінляндія нещодавно стала членом НАТО. У зв'язку з цим, Російська Федерація оголосила, що не може на це спокійно дивитись і планує вжити відповідних військових заходів. Зокрема, росіяни поновлюють там військовий округ. Адже Фінляндія була нейтральною, а стала країною з "ворожого блоку НАТО". Скоріше за все, у РФ розробляються плани посилення військової складової як на узбережжі, так і в морі. Ймовірно, росіяни почали певне військове планування і виявили, що та система територіального моря заважає їм проводити військово-морські заходи.

Згідно пояснювальної записки до документа Міноборони, яка потрапила в публічний простір, йшлося про те, що РФ хоче змінити статус морських вод у Фінській затоці. А це роблять гідрографічні служби згідно морських карт. Уявімо ситуацію – є морський берег, а в міжнародному морському праві є положення про 12 миль територіального моря країни. Щоб їх порахувати, беруть географічні точки в морі, від яких проводять лінії на картах, тобто відстань від координат до суходолу.

Росіяни пишуть, що "действующие географические координаты, установленные постановлением Совмина СССР от 1985 года не в полной мере соответствуют современной географической обстановке". Тобто росіяни аргументують свої дії тим, що кордони визначали за картами після Другої світової війни. Оскільки карти були дрібного масштабу, то десь могли не так порахувати. Таке дійсно буває, адже з 1985 року минуло близько 40 років, і за цей час на узбережжях морів відбуваються всілякі речі. Наприклад, був мис, а в результаті штормів та процесів ерозії він зник, як і берегова точка. Або ж навпаки, внаслідок геологічних процесів на узбережжі, міг збільшитися берег.

Усе це – дрібниці, для яких існує процедура вирішення.

Якщо якась країна хоче змінити щось, що стосується морських кордонів, то вона повинна все це пояснити в тексті, прокласти на карті і у порядку попередніх консультацій направити ці розʼяснення сусіднім країнам, яких це стосується. Саме таким є нормальний цивілізований порядок. У випадку з РФ, все зроблено "по-русски", з їхнім звичайним міжнародним хамством, бо їм так захотілося.

На щастя, всі сусідні західні країни та США розглядають це хамство під мікроскопом. Усі вже звикли до цього стилю російської зовнішньої політики, тому реакція була дуже швидкою як у президента Фінляндії, так і у членів уряду Фінляндії.

Справа в тому, що у Фінський затоці дуже багато островів. Частина цих островів історично належить Фінляндії, частина – російські. Між ними проходять фарватери для руху морських суден, тому реакція була відповідною. Тим більше, що в цей час дуже велика увага прикута до нафтового трафіку з портів Росії у Балтійському морі, який є більшим, ніж у Чорному морі – щомісяця там проходить 10-11 мільйонів тонн. Усі, в тому числі країни Балтії розуміють, що це – фінансування війни, утворення величезних ризиків для екології моря. Через це вже звучать голоси про обмеження, бо старі кораблі створюють екологічну загрозу. Мовляв, Балтійське море дуже маленьке, а прибережних країн багато.

Публікація документу РФ сприяла тому, що всі ж одразу згадали про окупацію українського півострова Крим, узбережжя Азовського моря, оскільки 15 років тривали переговори щодо встановлення морського кордону в Азовському морі, але так нічим і не завершилися. І, нарешті, у Фінляндії, де Росію дуже "полюбляють", почали згадувати про процеси, які відбувалися перед радянсько-фінською війною 1939-1940 років. Адже ця війна починалася з того самого, оскільки Сталін та Молотов запросили до себе представників Фінляндії і вимагали відсунути кордон від Ленінграду на кілька десятків кілометрів нібито побоюючись обстрілів в обмін на території в Карелії з лісами та болотами. Фінляндія тоді відмовилась, на що Радянський Союз сказав, що буде вирішувати цю проблему іншими засобами.

Наскільки я зрозуміла з ваших слів, Росія навіть публікацією рішення зробила певну провокацію і спостерігала за реакцієюкраїн НАТО?

Звичайно, це перша гіпотеза, яка спадає на думку, адже всі розуміють характер дій Росії протягом останніх років та її імперського хамства. Але я не виключаю, що це могло бути звичайною дурістю міністерства оборони Російської Федерації, яке не подумало про міжнародну реакцію з боку сусідів. Загалом це позитивний процес – безумовно, ця інформація дуже швидко поширена, і це буде ще одним додатком до російсько-імперського досьє у багатьох країнах-союзниках.

Рекомендуємо:

Путін хоче змінити морські кордони: експерт розкрив цинічні плани Кремля

Головнокомандувач збройних сил Швеції Мікаель Бюден вважає, що Путін націлився на захоплення шведського острову Готланд, оскільки, за його словами, той, хто контролює цей острів, контролює і Балтійське море. Наскільки росіянам важливо контролювати це море – чи може РФ мати плани щодо відповідних військових маневрів?

Те, що РФ може мати такі плани, і до гадалки ходити не треба. У сьогоднішньої імперської такі плани, безумовно, присутні. Бо росіянам дуже не подобається той факт, що Балтійське море стало морем НАТО – це невигідна для них військово-стратегічна ситуація. До того ж, варто згадати диверсії на лініях звʼязку, а це підводні кабелі, газопроводи, інтернет- та телефонні мережі.

Крім Балтики, Росії не подобаються морські кордони в Арктиці. І це буде наступною серією її зовнішньополітичного серіалу, оскільки у звʼязку з глобальним потеплінням Північний морський шлях усе більше відкривається для комерційного судноплавства протягом усього року. Адже якщо раніше навігація там була протягом кількох місяців, то зараз цей шлях поступово стає повноцінним морським шляхом. До того ж, він поєднує Російську Федерацію з Китаєм, що теж перебуває під посиленою увагою країн, які розташовані у тій частині світу.

Якщо гіпотетично допустити ситуацію, у якій Росія пересунула кордони та вчинила військову провокацію, якою може бути реакція НАТО, окрім занепокоєння? І чи здатна РФ воювати на два фронти?

Ні, на два фронти воювати Росія не здатна. Ми одразу виводимо за дужки всілякі види занепокоєння – звичайне, глибоке чи дуже глибоке. Це море, а не суходол, де можна поставити паркан. Зазвичай у морській практиці таких дій не визнають. Особливо це полюбляють робити британці як морська країна номер один у світі та американці – вони вважають, що свобода судноплавства стоїть в одному ряду з правами людини.

До речі, у 2021 році, коли РФ перекривала значні частини Чорного моря під приводом навчань, щоб завадити військово-морським навчанням НАТО у Чорному морі, ми бачили показовий приклад, коли британський та американський ракетні есмінці пройшли повз і фактично наплювали на ці перекриття, які відбувалися в окупованому територіальному морі України поблизу Криму. Тобто цим кроком Росії продемонстрували, що кораблі НАТО ходитимуть так, як це передбачено міжнародним морським правом. Тож якщо визнати територіальне море іншої держави, то військовий корабель туди так просто буде не надіслати, бо тоді це вважатиметься порушенням морського, та, відповідно, повітряного кордону, який відповідає частині моря. Відтак, цю ситуацію можливо вирішити лише військовими демонстраціями.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред