Самодурство, параноя і смерть: закономірності російської історії

Про що ви дізнаєтесь:

• За що вбивали російських правителів
• Чи повторюється історія знову

Історія російської влади — це не хроніка стабільності, а літопис заколотів і внутрішніх зрад. Статистика промовиста: майже кожен третій правитель Росії завершував своє правління насильницькою смертю.

У Кремлі століттями діє негласне правило: еліта готова пробачити царю жорстокість до народу, але ніколи — загрозу власним привілеям. Главред розповідає, як самодурство, параноя та страх перед змовами ставали вироком навіть для наймогутніших тиранів — і чому ці сценарії знову виглядають небезпечно актуальними.

Павло I: удар табакеркою як зміна курсу

Як розповідає Акім Галімов, у 1801 році імператор Павло I був убитий у власній спальні. Формально — внаслідок змови, фактично — через відверте самодурство.

Цар тероризував дворян абсурдними заборонами: регламентував фасон одягу, зачіски, танці та публічну поведінку, різко обмеживши права еліти. Коли знать відчула реальну загрозу своїм свободам і майну, визрів заколот.

Група офіцерів вдарила Павла золотою табакеркою у скроню, а потім задушила шарфом. Його син Олександр знав про змову й мовчазно погодився з нею — так у Росії фактично закріпилася традиція "легітимності через батьковбивство".

Рекомендуємо:

Синьо-жовтий: єдиний правильний - хто і навіщо каже інакше

Олександр II: кривава ціна імітації реформ

Олександра II часто називають "визволителем", однак його реформи виявилися пасткою. Селяни отримали формальну свободу без землі, опинившись у борговій кабалі, тоді як імперія зберегла репресивну суть.

Паралельно цар жорстко придушував українську культуру — через Валуєвський циркуляр і Емський указ. У результаті проти нього було здійснено шість замахів.

У 1881 році члени організації "Народна воля", серед яких важливу роль відігравали українці, підірвали імператора бомбою в центрі Петербурга. Це стало наочним доказом: імітація свобод неминуче веде до радикалізації та насильства.

Відео про те, як вмирали російські правителі. можна перегляунти тут:

Микола II і Йосип Сталін: від підвалу до параної

Розстріл Миколи II та його родини у 1918 році став актом тотального більшовицького терору. Метою було не лише фізичне знищення людей, а й ліквідація самої ідеї монархії. Тіла навмисно знищували, обливаючи кислотою, щоб стерти будь-який символічний слід.

Смерть Йосипа Сталіна у 1953 році офіційно пояснювали інсультом. Втім, численні свідчення дозволяють говорити про непряму участь оточення. Диктатор готував нові чистки проти найближчих соратників — Берії, Хрущова та інших.

Коли Сталіна знайшли непритомним, його спільники свідомо не викликали лікарів понад 12 годин, спостерігаючи за агонією. Це виглядало як мовчазна помста системи, яка втомилася жити в постійному страху.

Паралелі з режимом Путіна: історія повторюється

Акім Галімов проводить прямі паралелі між минулим і сучасною Росією:

• Абсурдні закони. Покарання за "дискредитацію армії" відтворюють логіку деспотизму Павла I.
• Ізоляція та страх. Патологічна обережність Путіна, "бункерність" і страх замахів нагадують фінальні роки Сталіна.
• Зрада еліт. Російська верхівка лояльна лише доти, доки вождь гарантує безпеку й прибутки. Коли санкції та поразки переважують вигоди, "табакерка" стає лише питанням часу.

Система важливіша за персоналії

Російська влада циклічна: тиранія змінюється переворотом, але суть залишається незмінною. Зміна прізвища в Кремлі нічого не вирішує, якщо імперська система зберігається.

Лише остаточна поразка Росії у війні та демонтаж імперської моделі здатні розірвати це криваве коло, в якому влада знову і знову пожирає власних творців.

Вас може зацікавити:

• Солодкий символ дефіциту: чому цукерки "Ананасні" стали культовими в СРСР
• Плакат, що розколов країну: хто і навіщо вигадав "три сорти" українців
• Від союзника до окупанта: як Москва стерла українську державу

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред