Андрій Клименко

Вы подняли очень серьезный вопрос. У меня прямо сейчас нет на него ответа. Мы занимаемся анализом и прогнозом последствий водной блокады Крыма во всех сферах. Как будем готовы — опубликуем.

1. Керченский мост будет построен. И даже, возможно, в срок. Это личный проект господина Путина. В России перестанут намазывать маслом хлеб, но мост достроят. Что будет потом? Предмет серьезного анализа и прогноза. Мы тоже этим занимаемся.
2. Сегодня, как и до оккупации, все платежи, связанные с проходом через Керченский пролив, собираются Керченским морским портом. Только порт, конечно, это военный трофей оккупантов.

Дякую, пане Богдане! По-перше, Україна, Київ, громадянське суспільство, експертне середовище, журналісти дуже тепло прийняли кримчан. І, мабуть, ця підтримка — головне, що надає сил. По-друге, це наша війна, і ми розуміємо, що її треба вести до перемоги.

Спасибо большое! Мы обязательно поинтересуемся проблемой технического обслуживания технологического флота "Черноморнефтегаза" в ближайшее время.

:) Ви праві. Історія Криму в цілому та Кримського ханства зокрема не співставна з декількома десятиліттями історії Російської імперії. Я думаю, саме це надає наснаги нашим кримськотатарським друзям. І не тільки їм. Щоб зрозуміти це, рекомендую видатний твір російського (!) історика Возгрина "Исторические судьбы крымских татар". Це надасть глибшого розуміння сучасності. Бо методи імперії не змінилися.

Так. Після того, як восени 2015 року під час громадянської блокади Криму активістами кримськотатарських та українських патріотичних організацій "випадково впали" високовольтні опори, електроенергія до Криму не постачається. Це було закріплено відповідними рішеннями уряду України.

Я вже відповідав на аналогічне питання. Це буде мати дуже тяжкі наслідки. Вже зараз треба робити прогнози. І я закликаю до участі в цій роботі фахівців відповідних професій. Тут політикою не обійдешся. Треба розуміння і знання дуже специфічних наукових дисциплін.

Такие идеи были. На уровне журналистики и обсуждения в соцсетях. О том, чтобы построить глубоководный канал, перерезав этим морем Перекопский перешеек, превратив Крым в остров. Не думаю, что эта идея сейчас технически осуществима. А даже если осуществима, то этот проект, безусловно, имел бы крайне сложную экологическую составляющую. Азовское море — одна вода, Черное море — другая вода. Как правило, у таких проектов мощные негативные последствия. Но в этом вопросе, конечно, есть совершенно правильная мысль о том, что проход морских судов в украинские порты Азовского моря, то есть в Бердянск и Мариуполь, — это дело очень рисковое, потому что Россия может заблокировать его в любой момент. Я не вижу никаких мер, чтобы это предотвратить, если РФ захочется.

Редакція сайту BlackSeaNews сьогодні в повному складі працює на материковій частині України. Я не буду відповідати на друге питання, щоб не полегшувати роботу ФСБ.

Я думаю, что крымские комплексы ракет "Бук" были в наибольшей степени готовности к быстрой переброске в Сирию. В то же время, конечно, те ракеты, которыми их заместили в Крыму, были более новых модификаций.

На сегодняшний день до 70% сводного бюджета Крыма, то есть это бюджет республиканский, плюс муниципальные бюджеты, дотируется из бюджета России. При этом я хотел бы развеять миф, что Крым был дотационным регионом в Украине. В Крыму собирали примерно 1 миллиард 200 миллионов долларов всех видов доходов в бюджеты, а тратили 1 миллиард. Да, конечно, туризм как одна из основ экономики полуострова исчез. Экономика опирается сегодня на российский бюджет, бюджетные заказы для предприятий ОПК, находящихся в Крыму, и на те средства, которые поступают также из российского бюджета, но по различным программам типа строительства моста через Керченский пролив.

ФСБ та інші подібні структури в окупованому Криму можуть знати, по-перше, про вашу активність часів Революції Гідності, як на київському Майдані, так і в аналогічних подіях в інших регіонах України. По-друге, про участь у волонтерській діяльності (я маю на увазі, звичайно, не допомогу безпритульним тваринам, а волонтерську допомогу українським військовим). По-третє, про вашу участь чи участь ваших родичів, друзів у війні на Донбасі. По-четверте, про вашу належність до правозахисної діяльності. По-п’яте, про вашу приналежність (особисто чи через родичів та друзів) до українського війська чи правоохоронних структур. По-шосте, про вашу належність до держслужбовців або депутатів. Тобто майже все населення України сьогодні становить групу ризику при перебуванні на окупованій території.
Крім того, у Криму повністю контрольований інтернет і активність у соцмережах, тож відомі всі ваші необережні висловлювання щодо окупації, російської агресії тощо у публічному просторі (ми ж всі звикли казати те, що думаємо).

Є дві сторони у відповіді на це питання. Переважна більшість населення Росії досі вважає, що РФ правильно зробила, що захопила Крим. Проте останнє опитування російських соціологів показало, що та ж сама переважна більшість уже не вважає, що Крим повинен отримувати додаткові преференції, у порівнянні з іншими регіонами Росії. Тобто є хвиля роздратування тим, що через фінансування проектів у Криму гальмуються проекти розвитку багатьох регіонів РФ. І нарешті всі росіяни вже зрозуміли, що погіршення їх фінансового стану є наслідком санкцій, запроваджених через окупацію Криму. І це також вагомий привід для роздратування.

Ні, я не можу бувати в Криму, бо з 10 березня 2015 року проти мене відкрита кримінальна справа ФСБ, і я значуся в офіційному переліку "терористів та екстремістів Росії" за номером 3414... Але ми (кримські журналісти, яких дуже багато наразі в Києві та інших містах України) вважаємо, що ми адекватно сприймаємо ситуацію в Криму. У нас є свої методи отримання інформації, які з’явилися ще в перший рік окупації. Саме тому в цілому українські медіа адекватно розповідають про життя в Криму. Там уже немає порожніх полиць у магазинах, але щодо "стукачества", депресивності, репресій та інших "прєлєстєй" життя в окупації — це все правда.

На сьогоднішній день санкції проти Росії — це єдиний дієвий спосіб на шляху відновлення територіальної цілісності України в частині, що стосується Кримського півострова. Допомагають.
Це дуже об’ємна тема. Я наведу тільки один приклад: програма будівництва нових надводних кораблів воєнно-морського флоту РФ загальмована на три роки. І її майже зірвано, тому що ці кораблі проектувалися під українські та німецькі двигуни та турбіни. Є також дуже серйозні негативні наслідки майже у всіх сферах економічного життя Росії. Коли ви чуєте, що російські медіа, політики та чиновники кажуть, що санкції не діють, то треба розуміти це з точністю до навпаки. Тому вони так сильно і кричать про це.
Ми займаємося аналізом цієї теми. І протягом декількох місяців опублікуємо деякі висновки. Що стосується дії санкцій відносно Криму, то ви можете читати щомісячні огляди та журналістські розслідування на цю тему на сайті BlackSeaNews.
Крим уже став дуже дорогим для російської економіки, так само дорогим, як Чечня та Інгушетія.

Не думаю. Ця загроза залишається, тому це треба розуміти нашим громадянам, які живуть від Херсона до Маріуполя.

Туристичний потік цього року зменшиться. Думаю, що приблизно до рівня 1,5 мільйони туристів за рік. Тому що "відкрилася" Туреччина, тому що треба заповнювати величезний номерний готелів Сочі, тому що минулого року Путін та Медведєв особисто займалися антирекламою кримського туризму для громадян Росії. Ну, і, звісно, туризм на військовій базі — це небажане явище.

Еще в марте 2014 года, сразу после захвата и последующей аннексии Крыма, мы знали, что в России принят так называемый "закон 9 мая". Именно 9 мая 2014 года в России вступила в силу новая статья в Уголовном кодексе № 281.1. Смысл ее в следующем: если вы скажете, что Крым оккупирован Россией на лавочке возле дома, в магазине или в автобусе, это три года тюрьмы. Если вы скажете то же самое в социальных сетях или в СМИ, это пять лет тюрьмы. Это экстремистская статья, то есть она относится к особо тяжким преступлениям (призывы к нарушению территориальной целостности РФ). По этой статье сегодня судят крымского журналиста Николая Семену, по этой же статье судят крымскотатарского политика Ильми Умерова (не журналиста), который высказался в этом смысле в передаче киевского телеканала. Это и моя "родная" статья. В связи с моим уголовным делом было допрошено не менее 20 моих знакомых, были обыски, изъятие техники и т.д. Работать независимая пресса в условиях оккупации Крыма не может. Из Крыма все независимые издания уехали.
Вторая часть вопроса сложная. Все зависит от того, кто дольше проживет — я или путинский режим. :)

Це свідчить про дуже поширене в РФ в цілому та у російському флоті зокрема явище, яке краще за все характеризує російське слово "разгильдяйство".

Кримський півострів вже зараз є військовою базою, яка за чисельністю перевищує або дорівнює таким найкрупнішим військовим базам США, як Окінава в Японії та Рамштайн у Німеччині. За нашими оцінками, чисельність військових на Кримському півострові вже перевищила 60 тисяч осіб, а в найближчі роки сягне 100 тисяч. Дальність крилатих ракет "Калібр", що є на озброєнні Чорноморського флоту, сягає 2,5 тисяч км, тобто достатньо циркулем по карті провести коло, і побачите, що це коло накриває пів-Європи та Близький Схід. Потенціал бригади десантних кораблів Чорноморського флоту дозволяє одночасно висадити 6-7 батальйонів морської піхоти з технікою. Безперечно, під загрозою південні регіони України від Одеської до Херсонської області.

Блокада, как и санкции в отношении Крыма (я не специалист по Донбассу) — это инструмент экономической войны. Проукраинское население Крыма с первых дней оккупации и до осени 2015 года, когда началась гражданская блокада, нас постоянно призывало: «Вводите блокаду, вводите санкции — делайте что-то, чтобы приблизить возвращение Крыма». Нашу часть населения мы не отталкиваем таким образом. А настроения "крымнашей" и обывателей, которым все равно, нас не должно в этом контексте интересовать.

К "свободному плаванию" отношусь отрицательно. К идее блокады и санкций — положительно.

У кремлевских вождей один главный страх — потерять кремлевские кресла и связанные с ними личные сверхдоходы.

Для Российской империи это наиболее привычный способ освоения, колонизации захваченных новых территорий. Замена населения будет продолжаться в Крыму.

Кремль здійснює цілеспрямовану політику на витіснення кримськотатарського народу, передусім, його найбільш активної частини. Але оскільки це дуже важко, то в задумах російських окупантів — зведення ролі кримськотатарського народу до етнографічного колориту, тобто кухні та танців. Звісно, будуть посилюватися намагання сформувати в кримськотатарському народі групу "кремлівських татар". Я сподіваюся, що в нашого братнього народу вистачить душевних сил та їхньої традиційної згуртованості, щоб цьому опиратися.

До анексії, за даними провідних соціологічних центрів України та закордонних, сепаратистський потенціал оцінювався в 21-23%. Це переважно були і є люди старше 60 років та переважно тільки з середньою освітою. Під час подій лютого 2014 року на київському Майдані за рахунок нагнітання страхів перед "бандерівцями" до них додалися ще 10%. Оці 32% й реально ходили на референдум. Все решта — фантазії колабораціоністів. Є ще третина обивателів, які є в будь-якому іншому регіоні Україні, яким все одно. І є третина проукраїнського населення, половина з них — це кримські татари, половина — люди самих різних національностей, у тому числі багато етнічних росіян. Цей розклад не дуже змінився за часи окупації.

Ми, експерти "Майдану закордонних справ", завжди критикуємо українську владу за відсутність до цього часу на офіційному рівні стратегії деокупації Криму. До цієї критики приєднуються всі кримські переселенці та кримські журналісти, що зараз працюють в регіонах України. Все, що зроблено у правильному напрямі, робиться під тиском громадянського суспільства або навіть наших закордонних партнерів. Виняток — весна 2014 року, коли був швидко прийнятий закон про окуповану територію та припинено водопостачання Північно-кримським каналом.
Я не думаю, що втрачено дуже багато можливостей. Тому що повернення територій — це, на жаль, процеси дуже тривалі. Тож усе ще попереду.

Рассмотрение дела в Международном суде ООН — это всего лишь маленький фрагмент общей картины, касающейся одного сегмента права. Войны не выигрываются в судах. Поэтому я не возлагаю больших надежд на решение Международного суда ООН. Россия всегда выполняет только те международные решения, которые ей выгодны. В этом смысле она фактически не признает приоритет международного права. И запрет Меджлиса крымскотатарского народа она, конечно, никогда не отменит.

Для Украины и для всего цивилизованного мира вопрос Крыма не будет закрыт никогда. И точка.

Мы должны понимать, что никто в мире, кроме Украины, не будет воевать за Крым с ядерным государством. Деоккупация Крыма произойдет в результате краха путинского режима вследствие усиливающихся международных санкций. Еще один мощный фактор, который зависит уже только от Украины, — это уже в настоящее время изменение статуса Автономной республики Крым в составе Украины на статус национально-территориальной автономии крымскотатарского народа. Сегодня никто не рискнет делать прогнозы относительно срока жизни путинского режима. Нужно всемирно приближать эту знаменательную дату — и усилиями Украины, и усилиями цивилизованного мира.

Читайте экспертов "Майдана иностранных дел", Крымской правозащитной группы и других крымских организаций на материке. Ну, и все крымские СМИ, работающие сейчас на материке.