Станіслав Ніколаєнко

У Ваших словах є велика доля правди. Тому ми і започаткували нині створення УДЛ. Керівників УДЛ ми повинні обирати на основі праймеріз в усіх регіонах країнах із участю всіх членів партії, так і позапартійних. Ми повинні ввести в практику під час виборчої кампанії, щоб оцінку партійним керівникам давало не вузьке коло їх прибічників, а й прості громадяни, як це роблять у Швеції. Простих людей не обдуриш.

Ви маєте право на таку думку, але коли Ви платите за квартиру, навчання, лікування, продукти, то підсвідомість Вам каже, що це несправедливо. Тому «Справедливість» була і буде. Першим соціалістом невипадково називають Ісуса Христа. Я і моя партія ніякого відношення до викривлень, репресій сталінського періоду не має. КПУ – це окрема політсила, і не потрібно плутати нас із нею.

Думаю, что Вы правы. Людям жить становится все тяжелее. И левые силы не могут быть в стороне от тех проблем, которые пронизывают общество.

Нужно менять политический вектор страны и строить социально справедливое государство. Без активного участия молодежи и студенчества нам не обойтись. Присоединяйтесь к нам. Спасибо.

У цьому році вступна кампанія, на мій погляд, є тривіальною. Оскільки наявність ліцензованих місць у вузах майже утричі перевищує кількість абітурієнтів. Дивує, що уряд не захотів виконувати передвиборчу обіцянку Президента і не встановив державне замовлення на рівні 75% від кількості тих, кого прийматимуть на перший курс. Уряд залишив пропорцію минулого року. Не підтримую наміри окремих вузів проводити додаткові випробування, співбесіди і інший «відбір» абітурієнтів.

Проблемой в Украине является ее политический вектор развития. Ныне в Украине реализуется консервативно-либеральная модель развития: из куцего ВВП лишь 28% направляется в бюджет, то есть на человека. В европейских странах этот показатель равен 45-50%, и ВВП там в десятки раз больше, чем у нас. Поэтому в стране хронически не хватает на борьбу с эпидемиями, на медицинские препараты, школы, вузы, культуру... Это объективные следствия курса страны. Украине необходим социально ориентированный государственный курс. Для этого нужно ограничить права финансово-промышленных групп, ввести государственный контроль над сырьевой базой, природными монополиями, энергетикой. Срочно требует реформирования заработная плата и пенсионная система. Ныне ЗП у нас составляет лишь 37% у ВВП. В 1991 году фонд зарплаты составлял 78 миллиардов долларов, ныне – около 48 миллиардов. Низкая зарплата тормозит развитие внутреннего рынка, треножит экономику, порождает бедность и апатию. Если в Украине будет избран такой курс, то зарплаты, пенсии, доходы населения и вся экономика будут возрастать. В Америке 74% ВВП составляют зарплаты и пенсии, в Европе – 68%. Поэтому на выборах следует поддерживать левоцентристские силы, и люди почувствуют на себе все позитивы нашей политики.

Думаю, що прийде час Дмитрові Табачнику звітуватися, і він це зробить сам. А мені найматися до когось у адвокати не годиться.

Конституція України чітко визначає, що державною мовою в країні є українська. Разом із тим, Основний Закон гарантує представникам всіх інших національностей вільний розвиток своїх культур і мов, у тому числі й російської. Мене сьогодні до глибини турбує проблема закриття шкіл, ліквідація профтехучилещ, спортивних шкіл, секцій. Мені однаково болить – чи школа україномовна, чи російськомовна.    Кожен громадянин України повинен досконало знати українську мову як державну, вільно володіти своєю рідною мовою та знати ще хоча б одну-дві іноземні. Не сприймаю формули – чи українська, чи російська! Сприймаю формулу: і українська, і російська, і англійська, і німецька... Тоді не буде конфронтації.

Спасибо за вопрос. Думаю, что все левоцентристские партии должны договориться о том, что они объединяются в новую политическую силу. В один день проходят съезды этих партий, на которых они заявляют о прекращении своей деятельности и создании новой партии. Из всех партий должна быть определена базовая сила, на основе которой и будет создана новая партия. Это может быть и СПУ, и «Справедливость», и другие. Собравшись вместе, все делегаты съездов партий принимают решение о вливание в эту базовую партию. Затем принимается новое название этой партии. Ну, например: «Украинсие левые (социалисты, социал-демократы, селяне, Справедливость)». Принимается новая программа и устав. Таким образом, мы получаем новую партию, но она действует на базе структуры уже зарегистрированной партии.    Кто возглавит СПУ – не так важно. Важно, чтобы он и его команда понимала необходимость единения левых сил. В одиночку никто из левоцентристов своих программных задач не решит. Это будет просто глупое противостояние, взаимоуничтожение. Это приведет к дальнейшей деградации общества, его обнищанию.    Кто будет министром образования, определяет Президент и его команда. Если они посчитают, что мое видение перспектив развития украинского образования отвечают потребностям страны, тогда могут быть какие-то действия.

Не важно, кто по национальности тот или иной политический деятель. Если он истинный гражданин своей страны, то он будет делать все возможное для процветания своего государства. Не стоит делить наших граждан по национальному признаку. Думаю, что целесообразно оценивать людей по их делам. Я терпимо отношусь к представителям всех национальностей, которые живут в Украине. Как говорят китайцы, неважно какого цвета кошка – лишь бы она мышей ловила.

У 2006 році я виказав Олександру Морозу свою позицію стосовно так званої помаранчевої коаліції. Оскільки конфлікт між Ющенко та Тимошенко призвів до її розвалу, то СПУ було потрібно засудити їх обох і проводити самостійну лінію. На той час я був готовий вийти з уряду, аби зосередитися на політичній роботі. Об’єднання СПУ із ПР не було сприйнято в суспільстві, нашим електоратом. Це був різкий поворот голови – електоральний «хвіст» від нас відірвався. Це була помилка. Партія «Справедливість», яку я очолюю, сьогодні ставить за головну мету єднання всіх українських лівоцентристських сил. Нині створено Українську демократичну лівицю, куди входять п’ять партій – партія «Справедливість», «Народна влада», СДПУ, СДПУ(о) та Українська селянська демократична партія. З доєднанням до Лівиці СПУ в Україні могла могла з’явитися потужна сучасна європейська соціал-демократична сила, яка сповідує демократичний соціалізм.

Нещодавно я ознайомився з дослідженнями російських вчених стосовно ненормативної лексики. Вони її вважають частиною культури кожного народу. Я знаю, що інколи академік Патон у «доступній формі» пояснює своїм підлеглим, як вирішити проблему, яка тривалий час тормозиться. Я завжди в очі кажу людині, що я думаю. І якщо особа, яка веде себе нечесно, підло, то я їй про це кажу прямо. Не всім це подобається. У побуті, на роботі, особливо під час офіційних переговорів та виступів я практично не користуюся ненормативною лексикою. Хоча в житті буває все. Їхати на собі я нікому не дозволяю.

Я бы хотел ответить Вам без эмоций. Я не вижу стратегического курса развития образования Украины. Из-за этого, на мой взгляд, наш образовательный корабль все время попадает в какие-то штормы и катастрофы. Думаю, что одним их серьезных недостатков современного образования является стремление коммерциализировать его. Рыночные отношения не предполагают коммерциализацию духовности, моральности, образования, культуры. Рынок целесообразен в производстве, а не в сфере моральности и духовности. Повторюсь, но скажу – нельзя отказываться от внешнего тестирования, особенно от открытой части тестов. Речь идет о написании сочинения, решении комплексной задачи по математике, физике... Из прессы я также узнаю о каких-то коррупционных схемах вокруг лицензирования, аккредитации и т.д. По-видимому, на это должны обратить внимание силовые структуры. Тогда мы будем точно знать, так это или не так.

У нас немає регулярної системи спілкування із міністром освіти Табачником. Пропозиції щодо удосконалення української освіти і науки я висловлюю публічно. Вони були опубліковани в цьому році в газетах «Дзеркало тижня» та «Голос України». Є вони й на сайті партії «Справедливість» та Громадської ради освітян і науковців України. Концепцію розвитку української освіти «Від освіти масової – до освіти якісної» я офіційно направив до Президента України. Що було враховано з пропозицій? Сказати важко.

Ви знаєте, я позитивно ставлюся до намірів удосконалення системи вступу, в тому числі в електронній формі. Світовий досвід каже, що це ефективно. Проте цього року, на мій погляд, не вдалося технічно вирішити цю проблему до кінця. В цьому році немає проблеми вступної кампанії – залишається проблема низької якості освіти, відсталої матеріально-технічної бази, корупції в окремих вузах, принизливого положення освітян. Тому електронний вступ потрібно вдосконалювати, долучати до нього фахівців КПІ, Харківського університету радіоелектроніки, провідних Інтернет-компаній і зробити його досконалим.    У нас є Закон про електронний цифровий підпис, Закон про електронну торгівлю, і якщо діяти в рамках існуючої законодавчої бази, то можна досягти прозорості і чесності при вступі, адже ніхто не сумнівається в об’єктивності мільярдних банківських операцій, які давно здійснюють в електронній формі в українських банках. Все залежить від мети, яку поставили автори цієї програми.    Не можна відмовлятися від ЗНО, не можна повертатися до вступних іспитів. Слід поширювати ЗНО на діяльність українських вишів.

Острозька та Києво-Могилянська академія були першими навчальними закладами на території як України, так і колишньої Росії. Їхнє відродження пов’язане із відродженням України. До них потрібно ставитися як до національних надбань.    На жаль, нині освітній процес є заполітизованим, і це шкодить справі. Я ніколи не ділив вузи, області, ректорів, директорів, педаговгів на «своїх» і «чужих». Всі ми робимо одну справу – виховуємо майбутніх будівничих України. Тому я б порадив Міністерству освіти ще раз повернутися до ситуації із Могилянкою і підтримати цей навчальний заклад.

Большая беда Украины в том, что падает престиж образования. Олигархическая экономика, которая базируется на эксплуатации природных ресурсов и дешевой рабочей силе, не требует высококвалифицированных специалистов. Вдумайтесь – Украина впервые стала торговать железной рудой и другим сырьем. Львиную долю экспорта составляют металл и минеральные удобрения. Поэтому без политического переустройства страны, без деолигархизации Украины не обойтись. У нас нет развитого рынка потребления – мы все закупаем. Поэтому умные толковые ребята часто находят свое пристанище в зарубежных фирмах.    Насчет того, что я специалист или не специалист, что я сделал для Украины – это другой вопрос. Скажу о нескольких фактах. Перед моим приходом на должность министра в 2004 году на образование выделялось 4,7% ВВП, в конце моей работы в 2007 году на образование выделялось уже 7% ВВП. Когда я пришел было 30 тысяч вакансий учителей, когда ушел – их осталось около 500. Зарплата педагогов и стипендии студентов выросли почти в три раза. За три года мы закончили компьютеризацию средних школ. Ни разу не сорвали подготовку и изготовление учебников. Были внедрены государственные программы – «Наука в университете», «Школа будущего», «Информационных и коммуникационных технологий в образовании», «Материальной поддержки ПТУ» и другие. К сожалению, за последние три года часть этих программ была забыта, или было приостановлено их исполнение. Конечно, сделано не все – предстоит еще много делать нам вместе с вами.

Найбільша проблема – це подолання негативного ставлення до освіти і науки з боку держави. Стаття 53 Конституції, Закон про освіту визначають освіту як державний приорітет. На освіту щорічно повинно виділятися не менше 10% ВВП, на науку – 1,7% ВВП. Фактично виділяється на освіту – менше 6%, а на науку – втричі менше від потрібного. За останні три роки парламентом не прийнято жодного закону з гострих проблем освіти і науки. Прикро, що і бізнес споживацьки ставиться до освіти. В структурі витрат українських університетів доля бізнесу менше 1%. Профтехосвіта отримує від підприємств ще менше коштів. Отже, держава не може, а бізнес не хоче фінансувати освіту. Тому сьогодні надзвичайно важливо, щоб уряд, парламент і президент ставилися до освіти як головної стратегічної ланки оновлення України. Потрібно прийняти низку законів, які б стимулювали ефективні зв’язки з бізнесом і виробництвом.    Другим приорітетом вважаю радикальне оновлення змісту освіти. Потрібна державна програма оновлення змісту. Її повинні розробити Національна академія наук України, Академія педагогічних наук і Міністерство освіти спільно з громадськістю та підприємцями. Державні стандарти освіти є застарілими як в середній, так і у вищий школі. В цій же проблемі слід радикально вирішувати проблему технічних засобів навчання, лабораторного обладнання. Гарний український педагог-вчений, який займається нанотехнологіями, безсилий що-небудь зробити без сучасного тонельного мікроскопа – він із учнями просто не бачить наночастин... Це стосується перш за все школи, обладнання кабінетів фізики, хімії, біолгії...    Третя проблема – зміна ставлення суспільства до постаті Вчителя. Тільки щасливий учитель може виховати щасливого учня. Наші науково-педагогічні працівники, учителі, лаборанти, техпрацівники отримують заробітну плату, яка є втричі нижчою, ніж цього вимагає життя. З одного боку ми повинні підтримати матеріально і духовно вчителя. Йдеться і про телебачення, і про медійну підтримку. З іншого боку ми повинні різко підвищити вимоги до педагогів. Напевно, потрібно запровадити психоло-педагогічний відбір при вступі до педвузів.

Щодо моїх візитів. Я дійсно був у Китаї на засіданны Кодейти (міжнародної організації, яка займається збором даних про землю). Я там був із паном Михайлом Згуровським, ректором КПІ. В ході перемовин ми досягли того, що Україні передали безкоштовно всі міжнародні дані про землю, а також виділили кошти на проведення в Києві через рік міжнародної конференції Кодейти. В гривнях порахувати економічний ефект дуже важко, але це десятки мільйонів гривень. КПІ і вся Україна має ці дані.    Що стосується Албанії, то там просто проводилося виїздне засідання Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), де заслуховувався звіт міністра освіти України про нашу участь у цій організації. Ми домовилися про активну наукову співпрацю в рамках ПАЧЕС із турецькою, болгарською та російською делегаціями. Зокрема, ми взяли на себе проведення досліджень стосовно чистої води. Цей проект здійснювала Національна академія наук. Крім того, ми домовилися, що до України будуть направлені студенти на навчання з країн, які входять до ПАЧЕС. Наприклад, мій візит до Бергена (Норвегія) у травні 2005 року закінчився тим, що Україна приєдналася до європейського освітнього простору, тобто до Болонського процесу. Поїздка до Сіетлу (США) дозволила провести зустріч із Біллом Гейтсом і домовитися про пільгове придбання програмних продуктів компанії Microsoft для навчальних закладів. Таких прикладів чимало...    Щодо «ляпів» із «таблицею Ломоносова», то якщо це просто була заморена людина і помилилася, то це одна справа, а якщо безграмотна – то це біда.