Україна, схоже, потроху починає пристрілюватися по російських позиціях на Херсонському напрямку. Але ситуація складна, і Росія так просто не збирається повертати Херсонщину Україні, тому може вдатися до безпрецедентних дій.
В інтерв'ю Главреду військовий експерт Сергій Грабський розповів, чи можна вважати бої на Херсонщині початком контрнаступу ЗСУ на півдні, чи є в України можливості звільнити весь Херсон, де саме Росія може використати резерви 3-го армійського корпусу, чи є ймовірність звільнення Криму в разі успішного повернення окупованої частини півдня України, а також чому Росія не зможе наступати на жодному з напрямків у разі втрати нею контролю над Херсоном.
З'явилася інформація про те, що ЗСУ прорвали першу лінію оборони біля Херсону. Багато хто цей прорив називає певною перевіркою позицій росіян. Поясніть, будь ласка, що саме сталося - чому такий ажіотаж?
Якщо брати до уваги громадську думку і очікування суспільства, то, безперечно, ми радіємо будь-якому такому просуванню українських військ, і зрозуміло, що ця тема потрапляє до новин. Усі з великою цікавістю відстежують ситуацію, яка там розвивається. Але тут треба бути дуже стриманим в оцінках, тому що я розглядаю це питання з позиції об'єктивної реальності.
Що ми там маємо? Перш за все, угруповання противника, яке закріпилося і проводить активні дії. Розуміння необхідності таких дій є, і говорити про те, що нічого не відбувається, недоцільно. Перевірку або тестування позицій теж можна припустити, але тоді ми маємо бути ще більш обережними, коментуючи такі заяви. Тому що на кону стоїть дуже багато. Якщо українським військам вдасться пробити оборону і вийти на правий берег Дніпра, то стратегічні, оперативні і, меншою мірою, тактичні завдання противника не будуть виконані. Треба розуміти також і те, що у противника в найближчій перспективі вже не буде другого шансу перебратися на правий берег Дніпра.
Якщо наступ українських військ буде успішним, угруповання противника буде приречене на знищення.
Ще один момент - якщо нам вдасться вийти до берега Дніпра, то таким чином ми перемістимо можливості наших ударних систем на значну відстань, що дозволить нам накривати не тільки виходи з Криму, а й цілі у Криму. Усвідомлюючи це, противник задіє безпрецедентні сили і засоби для того, щоб цього не допустити, тому ми маємо бути дуже обережними у висловлюваннях. Ми тримаємо кулаки за нашу армію, тому що ситуація надзвичайно складна. Для мене як для військового ця звістка про наступ була певною несподіванкою, тому що, володіючи більшою інформацією про те, що саме ми маємо на тому напрямку, у мене є сумніви щодо того, чи є у нас достатньо сил для атаки. Так, ми маємо бронетехніку, певне озброєння, але для ведення широкомасштабних наступальних дій потрібна дещо інша філософія проведення цих боїв, а також інша кількість і якість озброєння.
Тобто ні про який контрнаступ поки не йдеться?
Є певні ознаки того, що щось схоже відбувається. Адже місцеві колаборанти заявляють про масовані обстріли. Це може бути ознакою проведення певних наступальних дій, але ми не маємо інформації в повному обсязі, оскільки треба знати, на яких напрямках, на яку глибину і по яких об'єктах ведуться ці обстріли. Одна справа — рутинна робота наших артилеристів зі знищення баз і складів окупантів відповідно до переліку цілей, заявлених до знищення, і зовсім інша — проведення динамічних бойових дій для знищення вузлів опору і місць зосередження резервів противника, його військової техніки і озброєння заради здійснення прориву на певному напрямку. Є інформація про те, що з Інгулецького плацдарму і на Херсонському напрямку були здійснені певні наступальні дії, але як буде розвиватися ситуація — побачимо згодом.
Ви згадали про угруповання військ, які Росія зібрала на півдні. На вашу думку, коли за песимістичними, реалістичними та оптимістичними прогнозами може бути звільнений Херсон? Скільки часу на це може знадобитися?
Якщо хтось скаже, що це може статися протягом певного періоду часу, то ця людина відверто бреше. Тому що усвідомлюючи важливість цього напрямку на стратегічному рівні, Росія може вжити безпрецедентних заходів, щоб цього уникнути. Якщо ми говоримо про звільнення Херсону, то треба розуміти, що бої в місті — це надзвичайно складний вид бойових дій. І ми бачимо, як противник стікає кров'ю, намагаючись штурмувати наші населені пункти. Ми не можемо дозволити собі таку розкіш, враховуючи, що в місті знаходиться багато наших співгромадян. Тому говорити про те, що навіть за наявності достатньої кількості сил і засобів ми зможемо здійснити активні наступальні заходи і гарантовано звільнимо Херсон, поки що зарано. Протягом останніх місяців і українські, і російські війська, кажучи термінами картярської гри, підвищували ставки і довели ситуацію до того рівня, коли жодна зі сторін не має видимих преференцій. На моє переконання, кожна з них дуже обмежена в проведенні широкомасштабних наступальних дій. Є військове правило — наступальне угруповання має перевищувати те, що обороняється щонайменше у 3 рази. І в мене є великі сумніви щодо того, що ми маємо таку кількість військ на тому напрямку.
Напередодні активно обговорювалося залучення Росією так званого 3-го армійського корпусу. Чи може Росія використовувати його десь на іншому напрямку або залучити на Херсонському, щоб перешкодити спробам наступу ЗСУ?
Об'єктивно — так. Навіть більше — розглядається питання про залучення так званого 3-го армійського корпусу в основному в битві за Донбас. Але, за інформацією деяких джерел, частина сил і засобів цього корпусу може бути спрямована на південь, що викликає деякий подив. Адже як оперативна одиниця, цей корпус не готовий до ведення бойових дій — це якийсь інкубатор резерву, з якого за необхідності висмикується певна кількість "гарматного м'яса" і відправляється для виконання якихось завдань. Але об'єктивно — це збільшення кількості ворожих контингентів і посилення тиску на українські позиції.
За своєю структурою і чисельністю цей корпус більше нагадує дивізію. А Росія, користуючись настановами ХХ століття, може використовувати таку дивізію на досить обмеженій ділянці фронту як для наступу, так і для оборони.
А де це, наприклад, може статися? Який саме напрямок для неї пріоритетний?
Сьогодні для Росії є три пріоритетні напрямки. Перший — Донбас, де росіяни не досягли якихось серйозних перемог. Другий — південь, але тут вони більше повинні концентруватися на утриманні позицій, ніж на наступі. Ми не можемо ігнорувати, що такий корпус у повному складі може бути кинутий і на третій, Харківський напрямок, щоб просунутися ближче до міста. Звичайно, навіть цей корпус не зможе взяти Харків, але він може наробити там біди. Так само, як і ускладнити виконання наших завдань. Але на який саме з цих напрямків цей корпус може бути спрямований, сказати важко.
Якщо уявити ситуацію, що ЗСУ відвоюють Херсон, то для звільнення яких територій це відкриває перспективи? Ви згадували про Крим — чи може йтися також про звільнення частини Запорізької області?
Технічно так. Якщо ми припустимо, що наші війська завершать звільнення Правобережної частини Херсонщини, ми отримаємо дуже вигідні оперативні позиції. Адже правий берег вище за лівий, і, крім того, що ми отримаємо можливість для ударів більшої дальності, ми також зможемо завдавати ударів вогневими системами на велику глибину, тобто дотягуватися не тільки до обох виходів із Криму, але і до більшої кількості об'єктів у Криму.
Півострів Крим у даному випадку розглядається як база постачання угруповання противника, що діє на північно-таврійському напрямку — лівобережній Херсонщині, частині Запорізької та Донецької областей. Перерізаючи комунікації противнику, тобто забезпечення його людськими ресурсами, озброєнням, боєприпасами, матеріальними засобами, ми створюємо передумови для звільнення, що може призвести до руйнування всієї системи оборони противника на півдні. Тому передумови для дій ЗСУ абсолютно очевидні.
Якщо Росія втрачає Херсон, то, наскільки я розумію, у неї залишаються певні сили. Куди вона далі може їх перекинути?
Вже нікуди, тому що тоді вони будуть переходити до стратегічної оборони, намагаючись закріпитися на поточних позиціях.
Тому вони будуть вживати серйозних заходів для того, щоб утримати Крим. Адже вже сьогодні, навіть без урахування звільнення Правобережної Херсонщини, у нас є можливість завдавати ударів по Кримському угрупованню противника. А у разі звільнення цієї території, географія "недопалків", які падають на кримську землю, об'єктивно збільшиться.
Крім того, той факт, що ми беремо під вогневий контроль обидва виходи з Криму, значно послаблює будь-які дії противника у північній Таврії. Адже плече підвозу матеріальних засобів тоді має здійснюватися з Донецької області, і через це воно збільшиться щонайменше втричі. І тоді говорити про якісь наступальні дії противника стане неможливо. Крім того, щойно росіян виженуть з правого берега Дніпра, вони вже фізично не матимуть в осяжній перспективі тієї кількості сил і засобів, щоб форсувати таку водну перешкоду, як Дніпро. І саме тому вони відчайдушно будуть триматися за правий берег, не рахуючись зі своїми втратами і відправляючи на цей напрямок усе, що тільки можна.
Відповідно, в такому випадку про спільний наступ Росії і Білорусі також мова не йде?
Є поняття часових показників. Якби вони дійсно хотіли це зробити, то вже б готували угруповання на території Білорусі. По-перше, сама білоруська армія, незважаючи на всю її видиму чисельність, не має досвіду ведення бойових дій і може діяти тільки у кооперації з російськими підрозділами. Сьогодні на території Білорусі ми не спостерігаємо такої кількості російських підрозділів, які могли б стати загрозою для здійснення сухопутного наступу.
По-друге, географічна специфіка ситуації така, що, навіть зосередивши велику кількість військ, противник навряд чи зможе за нинішніх умов проводити широкомасштабні наступальні дії, тому що українська армія протягом півроку готувалася до оборонних дій на цьому напрямку. Це вже не 24 лютого, коли удар Росії став несподіванкою. До того ж, на тому напрямку тільки п'ять автомобільних доріг, які ведуть із Білорусі в Україну, і маневрувати між ними фізично неможливо — навчений невеликий підрозділ, який буде оснащено протитанковими засобами і підкріплено інженерними підрозділами, може здійснити як дистанційне, так і безпосереднє мінування. Тому на кожному з напрямків цієї місцевості вони можуть стримати не те, що батальйон, а й цілу бригаду або дивізію.
Враховуючи те, що Росія, як ви сказали, буде вгризатися в ті території, що може утримати, чи залишається загроза ракетних ударів? І чи триватимуть масовані атаки з боку Білорусі, як це було минулого тижня?
Так, у цьому немає жодних сумнівів. Територія Білорусі, як окупована держава, і надалі буде використовуватися противником для завдання масованих ракетних ударів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
