Моральний обов'язок Німеччини – покласти край російській окупації Криму, оскільки німці ще не розплатилися з Україною за звірства нацистської окупації на півострові. Саме з такою заявою виступив український посол у Німеччині Андрій Мельник у своїй колонці, опублікованій у Berliner Zeitung. Український дипломат аргументував свою позицію тим, що Німеччина відповідальна перед Україною "за нацистську тиранію з більш ніж 8 мільйонами українських жертв війни". За його словами, ця тиранія "залишила криваву спадщину в Криму", і "ці забуті звірства ще потрібно пропрацювати".
Слід зазначити, що посол обрушився з претензіями не просто на адресу головної країни Євросоюзу, а й на адресу одного з учасників переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі, а також одного з найбільших торгових партнерів України. Згідно з даними Державної митної служби України, за 2020 рік товарообіг України з Китаєм склав 15,45 млрд доларів, з Польщею – 7,41 млрд доларів, з Російською Федерацією – 7,28 млрд доларів, з Німеччиною – 7,21 млрд доларів.
При цьому Україна не може похвалитися міцними дружніми відносинами з жодною з вищеназваних країн. Якщо причини претензій до РФ очевидні, то у випадку інших країн нерідко сам Київ створює приводи для конфліктів і суперечок.
читайте такожПоки Україна гальмує, Польща використовує нас у своїй політиціУ відносинах із Польщею звичною справою стали конфлікти на історичному ґрунті. У відносинах із Китаєм намітилася криза через історію з підприємством "Мотор Січ", через що китайці вже подали позов до суду на Україну, вимагаючи сплатити 3,6 млрд доларів компенсації. Тепер пролунало звинувачення з українського боку на адресу Німеччини.
Главред розбирався, як німці відреагують на заяву українського посла, чому в України псуються відносини з важливими для неї державами, а також що чекає на нашу країну, якщо вона "поб'є горщики" з ключовими партнерами.
- Німеччина не образиться, але осад залишиться
- "Червоний пояс" України
- Що чекає на Україну, якщо вона посвариться з усіма
Німеччина не образиться, але осад залишиться
Обставини сьогодні такі, що Україна, яка не є сильною, економічно успішною і політично незалежною країною, потребує допомоги і підтримки Німеччини набагато більше, ніж Німеччина потребує Україні. І висловлювання, подібні до тих, що зробив Мельник, точно не посприяють поліпшенню двосторонніх відносин.
"Нам давно пора піти від ідеологем україноцентризму і перестати думати, що вся планета і все в світі обертається навколо України. Потрібно більш тверезо і адекватно оцінювати наш економічний потенціал і можливості, а також прагматично підходити до відносин з іншими державами. З тим самим успіхом ми можемо зажадати від нащадків Чингісхана компенсації за зруйнований Київ", – говорить у коментарі Главреду політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.
За його словами, заяву нашого посла важко назвати професійною або компетентною.
Водночас керівник політичних програм Українського інституту майбутнього Юрій Романенко вважає, що сьогодні в України немає жодних аргументів, окрім "історичних наративів, які давно нікого ні в чому не переконують".
Директор інформаційно-політичного центру "Перспектива" Павло Рудяков вважає, що, роблячи подібні заяви, Мельник просто "косплеїть" поляків.
"Ми – не перші, хто дражнить німців із цього приводу. Наприклад, поляки час від часу пригадують німцям Другу світову війну, "смикають їх за вуса" і вимагають репарацій. Греки постійно смикають Німеччину через Deutsche Bank, який був одним із найбільших бенефіціарів тих кредитів, які Європа надавала Греції, коли та перебувала у найбільш скрутному становищі", – говорить він.
Утім, політологи сходяться на думці, що заява не матиме наслідків для відносин.
"Німецький уряд і зовнішньополітичне відомство не реагують на такі заяви, як цей "стогін" Мельника... Німці поставлять собі галочку, що Мельник – ідіот, а Україна – це країна, яка призначає ідіотів на відповідальні напрямки роботи. У Німеччини щодо України є своя стратегічна лінія, і вони її будуть дотримуватися, незважаючи на заяву нашого посла", – додає Рудяков.
читайте такожВ очікуванні "дзвінка від бога": як Україна посварилася з усіма партнерами і чим це загрожуєЮрій Романенко також вважає, що для німців ця ситуація – лише "буря у склянці води".
"Німці – не дурні і продовжать нам втюхувати свою продукцію. Нічого не зміниться. Всі прекрасно розуміють, що собою являє Україна і що вона може. У зовнішній політиці Німеччини Україна – порожнє місце, яке періодично щось пищить, просить про допомогу і є донором, з якого можна викачувати матеріальні ресурси, мізки і живу силу. Навіщо їм реагувати на порожнє місце? Адже ніякої загрози для німців ці заяви не несуть", – переконаний Романенко.
Він також зазначив, що, якщо німцям буде потрібно утримувати необхідний для них режим торгових преференцій через зону вільної торгівлі з ЄС, вони будуть підкидати Україні 600 млн євро допомоги на рік, а вона, в свою чергу, буде вивозити свій ліс та іншу сировину в Європу.
"У Європі будуть переробляти всю цю сировину і втюхувати нам назад із потрійною маржею", – додав експерт.
У будь-якому випадку після таких слів українського посла у німців залишиться неприємний "осад", впевнений Андрій Золотарьов. А це, за його словами, загрожує тим, що Україну в світі починають сприймати, як країну, від якої можна чекати чого завгодно.
"Таким чином, ми рухаємося до зовнішньополітичного дефолту і самі руйнуємо відносини з тими країнами, у співпраці з якими ми повинні бути економічно кровно зацікавлені", – підсумував Золотарьов.
"Червоний пояс" України
Однак, якщо дивитися на ситуацію ширше, то Україна діє необачно не тільки по відношенню до Німеччини, але й до багатьох інших країн, нерідко сама створюючи приводи для погіршення взаємин із критично важливими для неї державами.
"Україна часто не враховує інтереси протилежних сторін, тому навколо неї утворився "червоний пояс" країн, починаючи від Словаччини і закінчуючи Польщею. Лукашенко натякав, що готовий співпрацювати з Україною, але ми себе повели так, що Білорусь стала нашим неофіційним ворогом", – говорить Павло Рудяков.
Це стосується не тільки країн, що межують з Україною – аналогічна ситуація склалася і з Іраном, додає політолог, відзначаючи, що в ситуації зі збитим літаком був мільйон дипломатичних варіантів уникнути конфлікту і домогтися виплати компенсації сім'ям загиблих.
Але головною проблемою сьогодні для нас виглядають натягнуті відносини з Китаєм – не маючи власної зовнішньої політики, заснованої на національних інтересах, Україна перетворилася на провідника американських інтересів в Чорноморському регіоні та Східній Європі, але, за збігом обставин, це вдарило і по відносинах із Пекіном, особливо після історії з "Мотор Січью". читайте такожЧому суперечка про Мотор Січі - це питання життя і смерті для УкраїниПіднебесна вже відповіла неприємним жестом, відправивши делегацію до Криму. А, крім того, на горизонті маячить і перспектива виплат за судовими позовами.
"Ми зможемо якось вибудовувати діалог із Китаєм тільки після того, як компенсуємо йому 3,6 млрд доларів, а також судові витрати", – зазначив Рудяков.
Андрій Золотарьов упевнений, що рішення Банкової щодо китайських інвесторів "Мотор Січі" ухвалювалося під зовнішнім тиском.
"На "Мотор Січ" прийшли мисливці за технологіями в особі китайців. У світі всього дев'ять країн, що володіють технологіями виробництва літаків і авіадвигунів, і Україна завдяки своєму "колоніальному минулому" опинилася в їх числі. А у Китаю ресурси авіадвигунів залишають бажати кращого, і він розраховував на технології, які міг би отримати на "Мотор Січ". Зрозуміло, що США не потрібні конкуренти, тим більше, в особі країни, з якою вони можуть зіткнутися і яку Вашингтон вважає геополітичним противником. Тому Україні дали по руках", – пояснив Золотарьов.
Наслідки цієї сварки з китайцями для нашої країни будуть вельми відчутними, враховуючи, що Китай – це країна, яка претендує на роль першої економіки в світі.
"Китай – це найбільший ринок збуту нашої кукурудзи, металопродукції тощо, що дуже важливо для України після втрати російського ринку. Руйнування цих відносин відіб'ється і на обсязі ВВП, доходах українського бюджету і на житті українців. Тож така політика схожа на "постріл у ногу". До того ж, Україні ніхто не компенсує витрати через розірвану співпрацю з Китаєм", – зазначив Золотарьов.
Що чекає на Україну, якщо вона посвариться з усіма
Якщо Україна продовжить поводитися з країнами-партнерами так само, як і сьогодні, вона ризикує залишитися зі своїми проблемами сам-на-сам.
Сьогодні великі країни та міжнародні організації мають щодо України, як інструменту стримування путінської РФ, довгострокову стратегію. Однак цієї допомоги недостатньо для того, щоб зупинити ерозію, про яку свідчать негативні тенденції у всіх сферах: економічній, соціальній, епідеміологічній, у сфері розвитку демократії.
"Україна багата природними ресурсами, однак якщо так триватиме ще пару років, ми опинимося у вкрай складній ситуації. Адже навіть ті країни, які повинні бути нашими союзниками, ми самі відштовхуємо, крутимо-мутимо щось своє, дуємо щоки і намагаємося рівнятися на великі країни. Але порівнювати Україну з Німеччиною чи Китаєм – смішно! Наш рівень зараз – Молдова і Литва. Хоча при правильній політиці ми могли б конкурувати з Росією за перше-друге місце в регіоні колишнього СРСР, Причорномор'я та Східної Європи", – зазначив Рудяков.
З ним згоден і Андрій Золотарьов. За його словами, життя українців все частіше зводиться до перспектив двох "в": виїжджати або вимирати.
Золотарьов нагадав, що різниця між смертністю і народжуваністю у нас становить мінус 400 тисяч, при цьому маса українців, виїжджає за кордон.
"Що чекає на країну, що втрачає людський капітал, по-моєму, і так зрозуміло, тут нема чого живописати. Перспектив у такої країни для "економічного дива" немає. Заводи можна відновити, виробництва – модернізувати, технології – підтягнути, але, якщо не буде людського капіталу, якщо не буде голів і рук, які дадуть грошам лад, нічого не вийде", – резюмував експерт.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
