Україна у 2021 році кілька разів намагалася намацати нові точки дотику зі своїми зарубіжними партнерами - США, Китаєм, а також низкою країн Європейського Союзу. Однак незважаючи на спроби, зроблені українськими дипломатами на початку року, говорити про будь-які вагомі досягнення в році, що минає, не доводиться.
Главред дізнався у експертів, чи є в України приводи для гордості на міжнародній арені - з якими країнами нам вдалося налагодити контакти або навпаки, ще більше загострити відносини.
Сприйняття України відбувається через призму відношення світових лідерів до українського керівництва і особисто до Володимира Зеленського. На превеликий жаль, це ставлення змінюється разом з подіями, що відбуваються навколо України.
Оскільки перед Україною відкривається вікно можливостей, пов'язане з ймовірним вторгненням Росії, ця можливість повинна була бути однозначно використана. Плюс, оскільки є увага і моральне зобов'язання підтримувати Україну, на превеликий жаль, це вікно не тільки не використовується, але і складається враження, що його сама українська влада намагається закрити зсередини. Іншими словами, робиться все для того, щоб Україна позбулася ефективної підтримки з боку західних союзників.
Це відбувається значною мірою завдяки скандалам, які регулярно відбуваються з українським президентом та українською владою. Зокрема, історія з невиконанням своїх зобов'язань-президент Зеленський з президентом США Джо Байденом підписував зобов'язання про призначення керівника САП, але зараз це все зривається. Це відбилося на співпраці українських і західних спецслужб - як наслідок, зараз, вперше з 2014 року, до мінімуму зведений обмін розвідданими, а частина українських політиків є персонами нон грата.
Таким чином, Україна позбавляється серйозної підтримки і псує відносини з багатьма найближчими союзниками.
З позитивів 2021 року можна відзначити створення Кримської платформи, яка так-сяк, але все-таки повертає Крим до міжнародного порядку, і ця історія матиме якийсь позитивний ефект у майбутньому.
Якщо ж розглядати цю ситуацію в довгостроковій перспективі, то правильні ініціативи, з якими виходить влада, значною мірою не реалізуються через нерозуміння українським керівництвом місця України на карті, а також завдань і викликів, які перед нею стоять.
Наприклад, Зеленський і його оточення тривалий час заперечували концентрацію російських військ на кордоні, звинувачуючи американські ЗМІ в дезінформації і закликаючи не вірити. Як після цього до наших "побажань" будуть ставитися західні партнери-відповідь очевидна.
Навіть історія з Китаєм, коли була спроба прориву в україно-китайських відносинах, закінчується розчаруванням. Адже Китай не задоволений позицією Києва з низки питань і хотів більшої участі України, а єдине, що зробила Україна - відкликала підпис під резолюцією ООН про захист прав уйгурів, не виконавши інших "хотілок" комуністичного Китаю.
Зіпсовані відносини і з Угорщиною, в результаті чого ми знаходимося на точці навіть нижче тієї, з якої починав Зеленський на початку свого президентства. Тому Угорщина продовжує блокувати засідання Ради "Україна-НАТО", і їхні вимоги тільки зростають.
Аналогічна ситуація великого розчарування з поляками, з якими Україна зараз входить в судові тяжби за економічними контрактами. Тобто за великим рахунком, проривів не було ніде.
Крім того, західних партнерів дратує невідповідність публічних декларацій подальшим діям - наприклад, економічне співробітництво України з Білоруссю - офіційно заявлений режим санкцій, а насправді Україна закуповує товари, електроенергію і продовжує закуповувати дизель.
Тим не менш, в України намітився явний позитив у військово-технічному співробітництві з багатьма країнами. В першу чергу, з Великобританією, Сполученими Штатами, Литвою, Канадою. Але, знову ж таки, це відбувається через те, що союзники розуміють нашу ситуацію і приймають політичне рішення про продовження співпраці незважаючи ні на що - ні на наявність скандалів, ні на токсичність влади - і його виконують.
Тому 2022 рік буде ще більш складним і турбулентним, ніж попередній - він покаже межі можливого. Дипломатія буде мімікрувати в інші механізми-тобто від словесності і вербалізації до публічного обміну ультиматумами. Причому цьому прикладу в майбутньому можуть послідувати країни з тоталітарними керівниками - Туреччина, Китай, Іран, Угорщина і це відбуватиметься все частіше.
Володимир ГорбачУ 2021 році двосторонні відносини США і України "штормило". Варто зазначити, що цього року нарешті відбувся візит Володимира Зеленського до США. Здавалося б, це можна було вважати певним потеплінням у відносинах, але з іншого боку, ми завершуємо рік без обраного керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, призначити якого Зеленський обіцяв особисто Байдену.
В цілому США в цьому році почали більше займатися Україною з точки зору її безпеки, причому як дипломатично, так і через надання зброї і виділення коштів на безпеку України. Але оскільки українська сторона не виконує свою частину зобов'язань, це може потягнути найближчим часом нове охолодження відносин і погано позначитися на американській підтримці, яка сьогодні є критично необхідною.
Також у 2021 році Зеленський відвідав Великобританію. Цей візит був досить успішним, Великобританія підтверджує прихильність військово-безпекової допомоги Україні (наприклад, будівництво кораблів). Але ні Американський, ні британський лідери не відвідали Київ. Цього не зробив навіть президент Франції Макрон, хоча його візит до Києва раніше планувався. І це ознака не надто великої зацікавленості.
Вдалими для України в 2021 році були відносини з Польщею. Тут відіграла свою роль спільна загроза міграційної кризи, яка об'єднала зусилля України та Польщі. Польща навіть почала більше уваги приділяти безпеці Україні і проявляти більше готовності. До речі, саме в цьому контексті відбулися наприкінці року візити в Україну президентів Польщі та Литви, які позиціонують себе як найближчі партнери України на тлі російської загрози.
Натомість відносини з Угорщиною цього року не покращилися. Власне, можливостей для цього в 2021 році було небагато, особливо враховуючи симпатії угорського керівництва до Росії. Через це і Володимиру Зеленському, і Дмитру Кулебі було непросто змінити ставлення Угорщини до України. І хоча таке завдання перед зовнішньополітичним відомством стояло, ні візитів Зеленського до Будапешта, ні Орбана до Києва не відбулося, і тепер до угорських виборів у квітні 2022 року цього навряд чи варто чекати. Відповідно, весь цей час угорська сторона не послаблюватиме свою критичну риторику на адресу України в освітньому питанні угорців Закарпаття.
Найбільш продуктивними цього року були відносини з Туреччиною - зокрема, з нею, як з сусідом по Чорному морю, було багато кооперацій у військово-безпековому плані, пов'язаних з постачанням безпілотників, спільного виробництва корвета для України тощо. Тобто на економічному терені Туреччина серйозно налаштована і об'єктивно зацікавлена у співпраці з Україною, про що свідчить запланований у лютому 2022 року візит Ердогана до Києва. Так що з цього треку співпраця тільки нарощується-більше того, вже зараз мова йде про можливе підписання в наступному році двосторонньої угоди про ЗВТ з Туреччиною.
Також цього року були спроби встановити довірчі відносини з Китаєм, але навіть відправка Комуністичної партії КНР компліментів з боку президентської партії нічим не допомогла. Крім того, Китай тепер взагалі намагається триматися подалі від України та її проблематики. Принаймні, це спостерігається в російсько-українському питанні, де Китай стоїть більше на російській стороні - це помітно по голосуваннях в ООН. І, відповідно, в кінці року Китай створив конкретний конфлікт інтересів між двома країнами. Навряд чи це надалі буде розвиватися в руслі погіршення відносин, але це буде певним гальмом для їх розвитку на найближчі роки - принаймні, до того моменту, поки в Україні не зміниться влада або політична ситуація.
Погіршилися цього року відносини України з Грузією - зокрема, через авантюру з Саакашвілі і незаконним перетином ним кордонів, через що Україна як держава змушена фігурувати в цьому скандалі. Також через скандал, але вже з суддею Чаусом, Україна погіршила відносини і з Молдовою. Однак під кінець року ця історія, напевно, трохи забулася, адже тріо Грузії, України та Молдови спільно виступило на саміті Східного партнерства в Брюсселі, демонструючи цим відсутність глибоких протиріч.
Єдина країна, з ким в України цього року збереглися рівні відносини - Румунія. І насправді це - добре, тому що це означає відсутність глобальних проблем.
Якщо в наступному році дипломатія буде рухатися в цьому ж напрямку, то для України виникнуть відразу кілька складнощів. Зокрема, якщо буде губитися довіра і підтримка Штатів, це позначиться абсолютно на всіх відносинах України, в тому числі, з Росією, адже це буде штовхати Україну в бік капітуляції перед російськими вимогами. І тоді ми залишимося без допомоги і попросити її нам буде вже ніде.
Ілія КусаОцінюючи зовнішню політику України за 2021 рік, її можна назвати "стратегічною стагнацією".
Зокрема, відносини України зі Сполученими Штатами в 2021 році залишилися на колишньому рівні - вони не стали краще або гірше, хоча і намітилися певні розбіжності, пов'язані зі сприйняттям Росії.
У свою чергу, відносини України з Китаєм, які і без того в цьому році погіршилися, продовжать погіршуватися і в 2022 році по мірі загострення американсько-китайського протистояння і того, як Україна буде все більше грати на боці США.
Судячи з 2021 року, Україну змушуватимуть обмежувати співпрацю з Китаєм - представники української влади, наскільки видно за їхніми заявами, готові працювати у фарватері США. Швидше за все, це вдарить по українських компаніях, які працюють в Китаї, і призведе до зниження експорту, а також до ослаблення позицій держави на міжнародній арені, тим більше, що посла України в Китаї немає, тому політична комунікація залишається паралізованою. Крім того, позови Китаю проти України будуть і далі отруювати відносини двох країн, що ризикує стати вічною проблемою (особливо, якщо в Києві будуть на це гостро реагувати).
Аналогічна ситуація, як у випадку зі США, і з Європейським Союзом, оскільки в цьому році на європейському напрямку спостерігалася стагнація, але не в плані погіршення відносин, а, скоріше, у відсутності проривів.
Не надто відрізняється і ситуація у відносинах з сусідами і найближчими соратниками України. Той же Люблінський трикутник варто оцінювати нейтрально, так як він не привів ні до яких практичних результатів, крім погіршення позицій України на білоруському напрямку.
При цьому позитивна тенденція у двосторонніх відносинах у 2021 році намітилася з Польщею. Зокрема, сторони спробували вийти за рамки питань національної пам'яті та історії, перевернути їх і сконцентруватися не на питаннях, які поділяють поляків і українців, а навіть знайти історичні події, які дозволяють об'єднати людей, що було ефективно.
З іншими сусідніми країнами все не так добре - з Румунією, Чехією, Словаччиною відносини залишаються нейтрально-стагнуючими через відсутність активних політичних контактів. З Молдовою під час приїзду Майї Санду до Києва старт був хорошим, але через справу Чауса відносини залишаються в глухому куті і одне політичне питання гальмує розвиток подальших відносин. Хоча умови в Молдові зараз для України найбільш сприятливі, так як при владі знаходяться найбільш дружні Україні еліти.
З Угорщиною в перші вісім місяців, як і з Польщею, також була зроблена спроба вийти за рамки питань Закарпаття, але все зіпсував газовий контракт між Угорщиною і Росією. З Великобританією після візиту Зеленського до Лондона також було кілька цікавих історій, але і їх не можна вважати серйозними проривами.
Крім того, позитивним був рік і в збільшенні декларацій на підтримку України. Однак, якщо говорити про збільшення поставок озброєння в Україну від західних партнерів, то навряд чи цей рік варто називати вдалим.
У зв'язку з цим, наступного року Україні варто розраховувати як мінімум на збереження колишнього обсягу, як максимум - на незначне збільшення поставок озброєння і фінансової допомоги (наприклад, у разі ескалації протистояння з Росією) і не більше.
Причому це можливо тільки з боку США і Великобританії - європейці навряд чи приймуть таке рішення. Та ж Туреччина, відносини з якою в 2021 році розвивалися досить динамічно, особливо у сфері військово-технологічного співробітництва, може надати допомогу Україні тільки в разі створення спільного підприємства з виробництва безпілотників, що для української авіабудівної галузі могло б стати великим проривом, адже Україні потрібні інвестиції у виробництво, і з Туреччиною на це найбільше шансів.
Крім того, у разі реалізації повномасштабного нападу Росії, Україна також може розраховувати на посилення санкцій проти РФ, однак на цьому позитивні перспективи України на 2022 рік вичерпуються.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
