Росія взимку піде в новий наступ, якщо допомога США скоротиться - Золотарьов

Днями Палата представників США вперше в історії відправила у відставку спікера-республіканця Кевіна Маккарті, що посилило розкол всередині Республіканської партії на тлі скандального голосування за оборонний бюджет США, який включає в себе і підтримку України.

В інтерв'ю Главреду політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов розповів, як політична криза в США вплине на хід війни в Україні, чому Путін розраховує на Трампа в Білому домі та до чого тут Ілон Маск, а також чим Україні загрожує скорочення допомоги від Заходу.

У чому реальна причина відставки спікера Палати представників, яку ініціювали республіканці, і чим ця ситуація небезпечна для України?

У Сполучених Штатах частіше президенти йдуть по імпічменту, ніж спікери втрачають своє крісло. В останній раз спікера спробували змістити (але безуспішно) ще в 1910 році, і нинішня ситуація дійсно безпрецедентна. Зараз, фактично, ми можемо говорити про те, що в Штатах вже немає двопартійної системи, а Сполучені Штати по суті стикнулися з ситуацією великого політичного землетрусу. І його наслідки не обмежуються лише тим, що частина республіканців звинуватила Маккарті в тому, що він "знюхався" з демократами. Це публічна причина, але це пряма вказівка на те, що майбутня президентська кампанія буде безпрецедентно жорсткою, і з наслідками, яких ми досі не можемо прорахувати.

У цій ситуації питання України може піти з першого плану. Для нас це найнебезпечніше, оскільки домовленості Байдена і Маккарті щодо того, що законопроект про допомогу Україні оформлять окремо, фактично обнулені. Подобається це комусь чи ні, але це нова політична реальність, з якою нам доводиться мати справу, і вона може дуже болісно відбитися на масштабах військової, і, перш за все, економічної допомоги. Щодо військової допомоги ще працюють програми, і в найближчі місяці вона не буде згорнута, як деякі побоюються, хоча і має тенденцію до скорочення. Однак це стосується не лише Сполучених Штатів, а й решти наших партнерів. А ось економічна допомога може радикально зменшитися. Деякий час тому ми чули мало не про 26 млрд бюджетної підтримки України, а тепер це під великим питанням.

У цій ситуації, швидше за все, Байден вийде зі зверненням про необхідність підтримки України. Адже якщо брати до уваги соціологію, то вона показує скорочення кількості американців, які виступають за військову допомогу Україні. І з громадською думкою, особливо напередодні праймеріз, не рахуватися не можна. Тому Байден спробує переконати американців.

Ясно інше - військова допомога скоротиться, і немає уявлення про те, якою буде економічна фінансова допомога. Адже по суті власними доходами держбюджету ми покриваємо тільки половину трьохтрильйонних витрат. Досі, за рахунок тих грошей, які виділяють Сполучені Штати Америки та інші наші партнери, вдавалося фінансувати бюджетну сферу, а тепер це під питанням. А оскільки гривню відпустили у вільне плавання, це вкрай тривожний сигнал. І це якщо не згадувати про такі банальності, як підвищення тарифів на газ і електроенергію, яких від нас вимагають партнери, що явно дуже боляче може вдарити по кишенях українців.

Тому ситуація в Сполучених Штатах для нас вкрай тривожна. Великий Захід, тобто Сполучені Штати, Велика Британія та інші країни Європейського Союзу – фактично стратегічний тил України. І в цьому тилу спостерігаються проблеми.

У самих Сполучених Штатах вистачає проблем, починаючи від расових, соціальних до економічних – це далеко не Земля обітована. Достатньо від'їхати від Нью-Йорка на 80 км, до міста Трентон, яке колись було розвиненим індустріальним центром, а сьогодні це абсолютно депресивне місто з населенням в 100 000 осіб. Деіндустріалізація дуже боляче вдарила по США, і в глибинці, де мешкають реднеки, класичні американці, важко працюють, платять високі податки за відносно невисоких зарплат. І гасло трампістів "Make America great again" про економічний націоналізм, який має визначати політику держави, впаде на благодатний грунт. А це нам нічого доброго не обіцяє.

А наскільки ймовірний сценарій, що республіканцям вдасться надовго заморозити допомогу Україні?Адже нинішній бюджет розрахований максимум на півроку.

Поки в Білому домі команда Байдена, допомога не буде згорнута. Можливості для надання допомоги Україні, так чи інакше, є, але ця допомога буде мати чітку тенденцію до скорочення. Нещодавня заява Байдена про те, що він дав все, що просив Зеленський, насторожує. Я дуже розраховував на те, що все-таки буде прийнятий законопроект про підтримку України, підтриманий обома палатами Конгресу США ще на початку року, але про нього вже якось і не чутно. І саме питання про підтримку України може стати одним з ключових питань в інформаційному порядку денному майбутньої виборчої кампанії.

Не думаю, що і республіканці теж повністю згорнуть підтримку, адже це реноме і престиж Америки, але якщо переможуть республіканці, то фінансова і військова допомога матиме дуже обмежений характер.

Рекомендуємо:

США та Європа шукають спосіб передати Україні $ 300 млрд російських активів - Блінкен

Як може виглядати ця обмежена допомога?

Як до війни, коли ЗСУ давали по суті зброю, яка в кращому випадку стала б у нагоді для партизанської, диверсійної війни. Можливо, все повернеться до постачання запчастин для тих же Bradley, Abrams, артилерійських знарядь, боєприпасів. Але про те, що американці переозброять українське ППО і ВВС, якщо переможуть республіканці, не варто навіть і мріяти. На жаль, такі республіканці, як сенатор Маккейн, залишилися в минулому.

Як у цій ситуації можна розцінювати заяву Джона Кірбі про результати ВСУ протягом 6-8 тижнів? Адже допомога і результати – це взаємопов'язані речі.

Логіка американців була такою: ви просите танки, бронетехніку, ми вам це дамо, але розраховуємо, що до осені ви зможете говорити з росіянами на набагато кращих переговорних позиціях. Радник з національної безпеки Джейк Салліван ще рік тому говорив про те, що Київ має ставити більш реалістичні цілі у війні. Його, звичайно, за подібні заяви на "Миротворець" не внесли, але на них варто було звертати увагу.

За великим рахунком, Сполучені Штати в значній мірі своїх цілей домоглися. Вони згуртували своїх союзників, фактично перезавантажили і на роки вперед забезпечили ВПК Штатів замовленнями, а також завдали колосального за потужністю удару по позиціях Росії на енергоринку Європи. Тому, в принципі, контрольований конфлікт середньої інтенсивності цілком влаштовує Вашингтон. Питання в іншому - я завжди говорив, що нам давали рівно стільки зброї, щоб протриматися, але не перемогти на полі бою. Тому ми критично залежимо від доброї волі наших партнерів – на жаль, за півтора року було зроблено занадто мало для того, щоб замістити озброєнням українського виробництва якісь види озброєнь, які ми отримували від наших партнерів. Можна скільки завгодно мріяти про виробництво засобів ППО, але будь-яка ідея має стояти обома ногами на твердому ґрунті. А у нас досі дефіцит мінометів, тобто найпримітивнішого артилерійського озброєння. І якщо Захід почне скорочувати військову допомогу, це поставить нас перед необхідністю заморожувати війну.

Тобто таким чином нас будуть намагатися дотиснути до якогось "похабного мира", оскільки будь-яке заморожування війни може виявитися на користь Росії. Власне, як це вже було в першу чеченську війну, коли після захоплення Грозного чеченськими загонами були змушені підписати хасавюртські угоди, але через кілька років, зібравшись з силами, росіяни повернулися і почалася Друга чеченська війна, де розклад вийшов дещо інакший. Тому в наших реаліях замороження війни - це по суті приречення себе на продовження війни. Тому тут можна зрозуміти позицію президента Зеленського, який різко негативно ставиться до цієї ідеї.

Для нас нинішня ситуація є дуже небезпечною ще й тому, що союзники дивляться на Сполучені Штати. Якщо Сполучені Штати почнуть згортати підтримку, навіть не припиняти, те саме будуть робити і в Європі.

І коли я говорив про проблеми Сполучених Штатів, то аналогічні проблеми є і в ЄС. А політики там дуже сильно залежать від громадської думки. Поки що кількість тих, хто підтримує надання військової допомоги Україні в США і на Заході вище, але кількість прихильників знижується. Республіканці, враховуючи те, яким яскравим популістом є Трамп, грають на суспільних настроях, продаючи прості рішення складних проблем. Але на тлі загальних витрат Штатів (американці тільки на обслуговування держборгу США щорічно витрачають близько трильйона доларів) допомога Україні не є чимось обтяжливим.

А заяви Ілона Маска про Зеленського та Україну - це теж підігравання республіканцям, чи він вже сам готується до участі в майбутніх виборах?

Маск народився в ПАР і стати президентом США, не змінюючи законодавчу базу, він не може. Ілон Маск - це ЛОМ (лідер громадської думки. - Главред) світового масштабу. Як і багато геніальних людей, він по життю фрік, і від того, що в Україні його підданий анафемі, йому ні холодно ні жарко. Але для світу його думка це - показник. Порядок денний став більш радикальним по відношенню до України та її політичного керівництва. І це задає тренд. А оскільки для України питання корупції стало інструментом управління, то напевно, враховуючи факт наближення виборчої кампанії в США, питання української корупції буде кидати тінь на демократів. Звичайно, Маск може надавати республіканцям підтримку, в тому числі як трендмейкер – це йому під силу. І його остання активність в медіа ллє воду на млин Трампа.

А Росія може мати до цього відношення?

Росія може підливати масла у вогонь, тиражувати ті чи інші меседжі. Не будемо забувати про те, що пропагандистська мережа Росії виходить далеко за її межі, тому вона може розганяти вигідні їй тези, коригувати порядок денний. І не секрет, що Путін робить ставку на прихід Трампа до влади – він думає, що з мінімумом підтримки це дозволить йому продиктувати свої умови Україні.

Путіну це вдасться, або все-таки Трамп, якщо прийде в Білий дім, може змінити свою думку, як це було минулого разу?

Цілком можливо, що Трамп змінить свою думку, оскільки ми забуваємо про такий фактор, як глибинна держава. У США існує дуже багато запобіжників від ініціативних дурнів. Тому я сподіваюся, що радикально питання підтримки України не вирішиться. Але тренд на скорочення військової та фінансової допомоги Україні вже зараз проглядається цілком виразно.

Як у контексті скорочення допомоги можна розцінювати заяву держсекретаря Блінкена про пошук шляхів передачі конфіскованих російських активів Україні? Чи може це статися найближчим часом, і які можуть бути варіанти передачі цих коштів, якщо за півтора року цього не зробили?

Блінкен - політик. І якби його позиція підтримувалася провідними адвокатами, фінансовими експертами, то це могло б стати реальністю. Поки що експертна думка говорить про те, що в кращому випадку Україна може отримати відсотки від використання заморожених активів. І, власне, обсяг цих активів останнім часом скоротився, і сума під санкціями вже значно менша. Тому поки що це чисто політична заява. Адже заявляти про скорочення підтримки України через виборчу кампанію в США ні Блінкен, ні Байден не стануть.

Якщо США на тлі виборів скоротять допомогу, наскільки сильно це може розтягнути війну в часі?

Перш за все, це поставить ЗСУ в дуже важку ситуацію, оскільки значна частина техніки, артилерії поставлена західними партнерами. Росія спробує використати цей шанс і вирішити все на полі бою. Тому я не виключаю, що на тлі таких новин Росією буде зроблена ще одна спроба великого наступу.

Що б там не говорили, але можливості накопичити резерви у РФ ще зберігаються – їхній ВПК ще зле-бідно, але виробляє 2 мільйони снарядів на рік. Та й, врешті-решт, 200 танків, хоч це і не порівняти з обсягами, які були у СРСР 80 років тому, коли Челябінський тракторний завод шльопав по 25 Т-34 на добу, але РФ ще робить. Крім того, вони розконсервують старі радянські танки і доводять їх до відносно боєздатного стану. Але танк, навіть якщо він старий – це все одно танк, і не дай бог зустрітися з ним в полі.

Новини про послаблення допомоги Україні лише підігрівають завзяття Росії "дотиснути" Україну. Тому спроба наступу - це цілком очікуваний сценарій цієї зими. А навесні буде вже інша реальність.

Чи правильно я розумію, що якщо зараз почнеться скорочення підтримки, то це можна вважати показником настрою Заходу на спробу посадити Україну за стіл переговорів з Росією?

Так. Форма "мир в обмін на території" улюблена у деяких європейських та американських політиками, але щодо того, що це угода з дияволом, ніхто, на жаль, не рефлексує. А приклад Вірменії наочно показує, що надія на "доброго дядька", не важливо, з Кремля він або з Вашингтона, обертається великою трагедією.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред