За майже рік від початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія не домоглася жодного видимого результату, який могла б видати росіянам за перемогу. Тому найближчим часом Росія, ймовірно, готується до нового наступу в Україні.
Ознаки такої підготовки вже помітні. Секретар РНБО України Олексій Данілов припускає, що російські окупанти можуть піти в нову атаку до 24 лютого – "річниці" повномасштабного нападу. На Заході такої можливості теж не виключають – зокрема, про ймовірність сценарію широкомасштабного наступу РФ вже заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.
"Ми бачимо, що вони готуються до нового наступу, що вони мобілізують більше солдатів, понад 200 000 осіб, а можливо навіть більше. Що вони активно нарощують озброєння і боєприпаси", – сказав Столтенберг.
В інтерв'ю Главреду військовослужбовець ЗСУ, журналіст, політолог Кирило Сазонов розповів про те, чому Росії важливо піти в наступ до весни, чи є в планах РФ нова атака на Київ, чи готова Росія задіяти білоруську армію і чи може новий наступ запустити внутрішні процеси в Росії.
Секретар РНБО Данілов заявляв, що Росія може піти в новий наступ до 24 лютого, до річниці повномасштабного вторгнення. Як ви оцінюєте таку перспективу – коли це реально може статися?
Я не впевнений в тому, що це буде саме 24 лютого. Ми всі знаємо любов Росії до символічних дат. Але минулого року ми вже не вгадали ні з 9 травня, ні зі 100-річчям створення Радянського Союзу (30 грудня. – Главред), так що навряд чи новий наступ буде настільки прив'язано до дати.
Насправді, наступ РФ неминучий і абсолютно логічний. Про це ще місяць тому в своєму інтерв'ю говорив головнокомандувач Валерій Залужний (в його компетентності сумніватися не доводиться). Про це минулого тижня говорив і президент Володимир Зеленський – він говорив, що ми не знаємо, з якого боку, але Росія може завдати удару.
Ми бачимо, що, з одного боку, Росія не досягла жодної з цілей так званої спецоперації, а за великим рахунком – збройної агресії проти України. Не взято Київ, як планував Путін, не призначено маріонетковий уряд, не взято пів України, Запорізьку і Херсонську області. Більше того, за шматочок Луганської області тривають безперервні бої, і повністю "звільнити" Донецьку область росіяни не можуть. Вони взагалі нічого не можуть – ні "демілітаризації", ні "денацифікації", ні "десатанізації". З іншого боку, у РФ ще вистачає снарядів і техніки, проведена велика мобілізація. Тобто ресурси у росіян є, бажання хоч чогось досягти теж, результатів немає.
Їх підганяє те, що вони хотіли б отримати хоч якийсь результат до того, як Україна отримає те, що було їй обіцяно до і під час "Рамштайна", а також танки, на яких зійшлися пізніше. Самі собою танки – це важливо, плюс бронетехніка (наприклад, Bradley) і те, що дають без танків – це вже три з хвостиком повноцінних механізованих бригади. Плюс артилерія, ракети і все інше... Росія розуміє, що через кілька місяців, коли все обіцяне вже буде тут, ЗСУ стануть набагато сильнішими. Тому логічно завдати удару до того, як Україна отримає озброєння.
Чи правильно я розумію, що до 24 лютого росіяни намагатимуться всіма силами показати який-небудь результат?
Вони можуть це зробити до 24 лютого, 1 березня, 8 березня (щоб зробити Путіну приємне до міжнародного жіночого дня) – коли завгодно, я б не прив'язувався до дати. Для них критично встигнути до того, як Україна отримає нову техніку, до середини-кінця весни. І Буданов говорив про те саме, що навесні буде наступ Росії, який ми відіб'ємо, перейдемо до контрнаступу, і вже на початку літа будемо говорити про якісь українські результати. І, швидше за все, сценарій розвиватиметься саме так.
Але справа в тому, що росіяни і зараз не сидять в окопах і не покурюють. На Бахмуті вони кидаються постійно – напевно, щогодини-дві йдуть обстріли. Окупанти лізуть невеликими групами в обхід, через приватний сектор: спочатку – не дуже досвідчені мобілізовані, а потім по можливості, підходять більш грамотні диверсанти. Тому атаки і на Вугледар, і на Бахмут тривають постійно, але поки що це не широкомасштабний наступ. Однак ресурси РФ стягує.
Хотіла б уточнити. Данілов також говорив, що Росія в новому наступі зосередиться на виході на кордони Донецької та Луганської областей...
Це – їхня мінімальна мета. Як кажуть російські пропагандисти: "Повністю звільнити території Донецької та Луганської республік, які тепер приєднані до Росії". Нам, в принципі, глибоко плювати на їхню пропаганду, тому що вони точно так само говорили і про Запорізьку, Херсонську області та Херсон.
Крім донецького і луганського напрямків, які ще у РФ є варіанти для наступу?
Росіяни промацують Запоріжжя, у них пристойні резерви в Криму. Але за реальними штурмовиками, десантурою більш-менш виразними "вагнерівцями", технікою, артилерією і кількістю особового складу Росія все-таки зосереджена на сході. Там їм простіше з логістикою (бо можна просто гнати склади залізницею на Іловайськ і Дебальцеве), з поповненням особового складу. У мене таке відчуття, що на Донбасі зараз зосереджено все, що вони можуть, по максимуму. І навіть з Білорусі туди перекидають стрілецьку бригаду. Але і ми тут теж зібралися битися – втомилися ловити один одного по всій лінії зіткнення і ось, вирішили зустрітися в Бахмуті і остаточно розібратися.
Як, на вашу думку, варто трактувати заяви в росЗМІ про підготовку шкіл під Брянськом для розміщення військових? Росія готує там резерв, або ж мова йде про ймовірний наступ з півночі?
Можливо, росіяни готуються розміщувати там поповнення, або військові частини в разі відступу. Але не варто забувати, що війна – це мистецтво обману, і, можливо, це така інформаційна операція по введенню ЗСУ в оману. Стежимо за руками, за тим, що відбувається на фронті, за перекиданням техніки та особового складу. А заяви в ЗМІ вже на другому плані, ними занадто легко маніпулювати.
Якщо говорити про другу спробу наступу на Київ, наскільки такий варіант можливий з урахуванням того, що РФ, як ви сказали, сконцентрувалася на східному напрямку?
Київ залишається метою Росії, як і вся Україна. Але зараз ми сильніші, ніж були у лютому 2022 року, а росіяни – ні. Тому що весь цей призов, включно з тими, кого вже встигли навчити, це все-таки необстріляні солдати, без бойового досвіду. Минулого разу РФ заходила на Київ з контрактниками, технікою, все було серйозніше. І це в той час, коли хлопці, які пішли в тероборону в лютому-березні минулого року, вже стали справжніми бійцями.
Відповідно, залучати білоруську армію Росії зараз немає особливого сенсу?
У Білорусі зовсім невелика армія – серйозно варто сприймати близько 3,5 тисяч осіб професійного армійського спецназу в Мар'їній Гірці. Залучати ОМОН несерйозно, тому як вони звикли ганяти кийками беззбройних людей. А з українською армією такі речі не проходять, бо з цими кийками вони і залишаться у своїх же траншеях. Крім того, у Білорусі немає мотивації воювати, тому не дуже віриться в їх участь. Звичайно, Росія намагається використовувати будь-який резерв, але білоруси – це не той вантаж, який схилить чашу терезів.
Як може виглядати вторгнення цього разу? Адже росіяни вже, ймовірно, розуміють, що застати зненацька ЗСУ, як рік тому, їм вже не вдасться.
Росіяни вже намагаються йти в наступ, просто ЗСУ не дають їм цього зробити. Якщо ми відійдемо з Бахмута, наступ почнеться відразу. Потужного прориву ми поки не бачимо, але спроби штурму українських позицій вони роблять по 8-10 в день, а вночі частіше.
Тобто росіяни більше намагаються наступати невеликими групами…
Вони перейняли українську тактику. Тому що коли вони пруть великою кількістю, з технікою, наша артилерія облизується, відкладає усі цікаві справи і протягом 15 хвилин знищує всю цю масу. Тому росіяни і намагаються діяти малими групами, щоб їх складніше було накрити.
Якщо росіяни все ж зроблять цю другу спробу великого наступу, вони ж розуміють ризик і те, що зараз їх чекають, звідки б вони не пішли…
Вони будуть йти в лоб, в обхід – як завгодно. У них немає варіантів, адже мета "СВО" не досягнута, а ресурси ще є. Так, ми сильніші і готові, але якщо росіяни раніше йшли за допомогою "вогняного валу" (артилерії), то зараз за допомогою, як ми його називаємо, "м'ясного валу", закидаючи ЗСУ живою силою.
Як, на вашу думку, найближчими місяцями може розвиватися ситуація, якщо Росія наважиться на новий наступ?
Прогнози на війні – справа невдячна, і найбільш бездоганний план бою має сенс до першого пропущеного удару. У загальних рисах, ймовірно, події будуть розвиватися так, як ми говорили – буде наступ Росії, ми їх зупинимо, і на їх спинах поїдемо до наших кордонів 1991 року. Ми звільнимо Донбас, підемо в наступ на Херсонському напрямку, дійдемо до кордону Криму і, наскільки будуть сили, будемо його звільняти. А росіяни нехай біжать, поки Кримський міст цілий.
Не секрет, що в Бахмут не так давно приїжджав командувач Сухопутних військ Сирський. А ми його знаємо за дуже нестандартними ходами – мобільною обороною, рейдами в тил противника. І може виявитися так, як із Харківщиною, коли ніхто не знав, що така кількість десанту може зайти в тил до ворога, через що окупантам довелося терміново здійснювати "жести доброї волі". І цілком можливо, що росіяни будуть намагатися тиснути на Бахмут, а до них з боку Кремінної вийдуть хлопці, відріжуть шлях до Лисичанська, і їм доведеться бігти на південь, щоб з боку Донецька йти назад в РФ.
А ракетні удари Росія теж продовжить здійснювати?
Росія робитиме всі бридкості, на які здатна. Тобто вона не припинить обстріли. Хоча вони не дають РФ очікуваного ефекту – ППО України збиває більшу частину ракет, а ми стаємо тільки злішими. Але від такої тактики у Кремлі не відмовляться.
Наскільки ймовірний, на ваш погляд, варіант створення так званої буферної зони на лівобережжі – зокрема, крім захоплення підконтрольних Україні Луганської та Донецької областей, чи може РФ захопити також частини Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей?
Звичайно. РФ дійде рівно туди, куди ми їй дозволимо. Тому на Бахмуті базуються не тільки місцеві жителі – там купа киян, хлопців з Івано-Франківська, Закарпаття. Тому що всі прекрасно розуміють, що Путін зупиниться там, де йому дадуть по зубах. Якщо відійти і віддати йому шматочок землі, він не зупиниться ніколи. Тобто якщо віддати Путіну Донбас, він полізе на Запоріжжя і Дніпро, а після і на Київ. Пізніше він долізе і до Львова, тому зупиняти його потрібно тут і зараз.
Росіяни мріють про повне захоплення хоча б Донецької області, але це всього лише їхні мрії. Точно такі ж, як і про взяття Києва та ліквідацію України як держави.
Тієї кількості техніки, яку нам обіцяють і яку вже отримуємо, чи вистачить для того, щоб відбити новий наступ РФ?
Це – війна, і жоден військовий про техніку або боєкомплект ніколи не скаже: "Достатньо". Снарядів ніколи не буває достатньо, їх завжди хочеться більше, щоб була більшою щільність вогню і була можливість частіше наступати. У Росії вже немає тієї переваги, що був у неї навесні. Умовно, тоді був 1:20, зараз 1:5, і, дасть бог, на лютий-березень ми вийдемо на 1:1. І це вже відчувається – власне, ще в червні було видно, що "відповіді" полетіли, як слід.
Якщо Росії не вдасться здійснити її план, то чи може ще одна поразка запустити незворотні процеси в російській владі?
Для будь-якого диктаторського режиму поразка у війні, як правило, означає крах. На прикладі Росії ми бачили це і в 1917 році. Та й розвал СРСР, хоч і з застереженнями, але можна пов'язати з його поразкою в Афганістані. Тому я сподіваюся, що після поразки у війні з Україною в Росії почнуть рвати один одного.
Ми зараз бачимо жорсткий конфлікт між Стрєлковим і тими, хто за ним стоїть, між Пригожиним і військовими, створення різних приватних армій ("вагнерівці" просто найвідоміші з них). Створюються "ополчення" – добровольчі формування з місцевих жителів в регіонах, тобто місцеві еліти теж створюють свої армії. Тому що коли в Росії все посиплеться, там не буде позачергових виборів, як в Україні, там будуть рвати один одного зубами, зброєю. І той, хто виявиться сильнішим, зжере інших, а потім розповість народу, чому вибрали його. Тож військова поразка спричинить певну депресію. Ні в якому разі не революцію, тому що росіяни на неї не здатні – у них не ті дух і ментальність. Але гризню серед еліт, мовляв, ватажок вже не той, це викличе. Тобто назріває жорсткий конфлікт, аж до того, що буде відколюватися і Кавказ, і Татарстан.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
