Кремлівські еліти домовились усунути Путіна від влади - Георгій Тука

В інтервʼю Главреду ексзаступник глави МінТОТ, колишній голова Луганської ВЦА Георгій Тука розповів, чому насправді Путін захотів зробити санітарну зону в Україні, як російський диктатор проміняв росіян на воєнкорів та для чого Росія поспішає визнати Керченську протоку своєю.
На зустрічі з російськими військовими кореспондентами Путін заявив про створення "санітарної зони" в Україні. Що мається на увазі?

У нас із Путіним діаметрально протилежні погляди на розуміння того, що вважати "санітарної зони". Бо сьогодні його "жалкое подобие левой руки", Дмитро Медвєдєв, уже пояснив, що він повністю підтримує президента РФ, який "переміг НАТО", і санітарна зона проходитиме біля Львова. Що саме мав на увазі Путін — важко сказати, бо ця теза суттєво відрізняється від загального контексту тієї маячні, яку він наговорив у своєму звичному контексті. В принципі, нічого сенсаційного для себе я там не почув — для мене це виявилось зразком того, як завдяки медіа будується світ паралельної реальності в російському інформаційному просторі, та у Росії як такій. Тобто те, як вдається реальні поразки подавати як перемоги. Наприклад, Путін повідомив, що практично завершив процес "освобождения Донецкой народной республики". Це при тому, що сьогодні окупанти контролюють лише 40 відсотків території Донеччини. Але у Путіна цей процес "практически завершен".

Мені дуже сподобалась і його відповідь щодо цілей так званої СВО, коли він торкнувся питання демілітаризації, відповідь була просто фантасмагоричною — мовляв, Україна вже не виробляє танків, а "Леопарди" та уся інша зброя у них західна, тому "демілітаризація" реалізована. Ось такими тезами Путін практично будував (і продовжує це робити) паралельну реальність, бо за півгодини після цього інтервʼю усі центральні медіа РФ почали розбирати його на цитати.

Пара з голови просто розриває кришку, і все це впливає на так званий глибинний народ, який, навіть не знаючи що таке унітаз в оселі, вважає, що він - представник "великого русского народа, которая должна всех победить и обязательно победит".

Дивіться відео інтервʼю Георгія Туки про настрої у Кремлі для Главреду:

Так а все-таки, що саме в розумінні Путіна означає ця "санітарна зона"?

Я дам дуже обережне трактування, бо ця теза мене теж здивувала. Воно діаметрально протилежне трактування Мєдвєдєва, і на жодну санітарну зону на території України ніхто ніколи не погодиться. Але сам факт того, що Путін заговорив про певну демілітаризовану зону, так звану санітарну — це свідчення того, що він починає готуватися до ймовірних переговорів. Наприклад, можуть бути ідеї (це виключно моє припущення) про заморозку війни у поточному вигляді і те, щоб запропонувати "третій варіант Мінських домовленостей": припинення вогню, створення демілітаризованої зони, тощо. Усе це ми вже неодноразово проходили, і знаємо, чим це завершується. Але мені здається, що така теза від Путіна, яка пролунала вперше — це натяк на те, що Росія готова до чергового раунду переговорів. Можливо, це було не для внутрішнього споживання, а більше спрямовано назовні, таким персонажам, як товариш Сі або Ердоган, які намагаються відігравати якусь незрозумілу роль у, так би мовити, миротворчому процесі.

Путін таким чином закидає сигнал про те, що з ним можна домовлятися. Він вже не наголошує категорично на "Новоросії" та "Києві за три дні", а хоче говорити про санітарну зону.

Де теоретично може проходити ця санітарна зона у розумінні Путіна — там, як про це каже Мєдвєдєв, чи там, де Росія ще може контролювати територію?

Звісно, про ту територію, яку сьогодні контролює РФ. Між іншим, приблизно останніх пʼять днів не дуже настирливо, але постійно, з певною періодичністю на федеральних помийних каналах РФ, у Соловйова, Попова та Скабєєвої зʼявляється теза про необхідність зупинити військові дії на поточному етапі. Мовляв, головне для Росії — не втратити завойовані території. Про це казав і легендарний персонаж "Йося", він же Євген Пригожин, який теж вкидав тезу про зупинку "СВО", бо для Росії зараз головне — не втратити території, які вони окупували.

Бачила думку, що під санітарною зоною може матися на увазі захоплення північної частини Чернігівщини, Харківщини та Сумщини. Медвєдев взагалі почав мріяти про таку санітарну зону до Львова. Чого Путін хоче цим досягти - для чого йому це потрібно, окрім заморозки війни — чи може тут бути якась додаткова мета?

З моєї точки зору, зараз генеральна лінія путінської команди полягає в наступному. По-перше, треба зафіксувати "досягнуті успіхи", бо ситуація для російських збройних сил виглядає доволі, як каже Скабєєва, тривожною. По-друге, треба домогтися припинення вогню і початку абсолютно невизначених гумових переговорів, які можуть тривати роками. По-третє, треба ці досягнення ще й вдало продати "глубинному русскому народу. Ці три тези фактично і відповідають вкиду, який зробив Путін про створення демілітаризованої зони. Але зрозуміло, що за поточних обставин Україна ніколи не погодиться на те, щоб така зона була створена на її території. Я сподіваюся, що і вище політичне керівництво України це розуміє. Але тут Кремлем можуть бути застосовані важелі впливу на своїх, так би мовити, союзників — керівництво Туреччини, Бразилії, Китаю, до певної міри Індії, Римо-католицької церкви, Індонезії, тобто тих людей, які намагаються таким чином відігравати роль зовнішніх "миротворців" відносно позицій колективного Заходу, який підтримує Україну в прагненні одностороннього поновлення контролю над своєю територією. Саме для них і висловлювлюється така позиція Росії — мовляв, дивіться, Путін готовий до переговорів, війну треба зупинити за будь-яку ціну.

А якщо Захід на ці вмовляння Путіна не піде, чи може він тоді задіяти сценарій з повторним наступом на Київ? Адже росіяни намагаються посилюватися і в Брянську, і до Лукашенка перекидають техніку та він вихваляється тим, що до нього перекидають ядерну зброю. Чи може Путін зайти з того боку, якщо до нього не дослухаються?

Коли я дивлюся лукашенківські ідіотські тези про атомні бомби, про які він "не просто мечтал, а требовал", у мене одразу перед очима виникає відома ілюстрація до барона Мюнхгаузена, де він летить на ядрі. Це приблизно те саме, що верзе Лукашенко про "великие и спасительные атомные бомбы". Цей "голова колгоспу" не може не розуміти, що хоч ця зброя розташована на його території, це не є свідченням того, що він нею володіє та розпоряджається. Це лише додаткова небезпека для самої Білорусі, бо в разі чого удар буде завдано саме по місцях розташування цієї зброї, причому ядерною зброєю. Але бог з ним, із тим придурком.

Що стосується нашого північного кордону, то тут я буду доволі обережним. У мене є певна інформація, що на території Білорусі здійснено накопичення воєнної техніки у великій кількості. За моїми даними, воно загальною кількістю відповідає двом кадровим дивізіям, але без особового складу. В принципі, для задіяння цих поки що металевих підрозділів для активних бойових дій, достатньо його лише за кілька годин наповнити особовим складом. Чи здатна Росія це здійснити швидко? Так, здатна, на це не треба закривати очі. Ця інформація відома і нашому Генштабу, і ГУР, тож я сподіваюся, що певні заходи безпеки нами на кордонах з Білоруссю вжиті. Тому треба пильнувати, але якихось панічних настроїв щодо того, що завтра з Півночі можуть вдарити, немає.

Коли Путін гіпотетично міг би до цього вдатися? Якщо він, наприклад, бачить, що український контрнаступ досягає мети і в нього усе сиплеться, чи може він тоді це зробити?

Мені важко передбачити дії такої неврівноваженої та погано поінформованої персони, як Путін, адже, наприклад, його свідчення про майже "звільнення ДНР" — це показник того, що він не володіє обʼєктивною інформацією. Бо робити такі заяви публічно лише за 40 відсотків контролю території — це повна маячня. Але він це робить, і очікувати якихось логічних дій від цієї людини мені важко. Бо доволі часто ми робимо помилку, намагаючись надати логічні пояснення діям Росії. У величезній кількості випадків ці дії обумовлені рефлексією, а не здоровим глуздом чи якоюсь логікою поведінки. Чи здатен він на це? Так, здатен. Так само як і в разі загрози значних втрат з боку російської регулярної армії, наприклад, на сході України, чи виникнення там "котлів", він здатен піти на підрив Запорізької АЕС. І до цієї думки мене підводять дії, які вчинили росіяни щодо Каховської ГЕС. З моєї точки зору це була та межа, яка зтерла будь-які гальма, які ми уявляли собі відносно ворога. Бо начебто здавалося, що вони — нелюди, людожери, але ж в них мало б щось бути, на що вони не здатні, бо вони ж ніби люди. А виявляється, що нічого такого немає — вони здатні на все. Тому потрібно готуватися до будь-яких вчинків цих нелюдей і бути до них готовими.

До речі, ми з вами на початку говорили про вихід Путіна до челяді. Для чого він був потрібен через півтора року після вторгнення — яка мета?

Путін скасовує доволі популярний у РФ захід — пряма лінія з народом. Замість цього він запрошує воєнкорів з реально величезною аудиторією. Я вранці подивився дані про аудиторію найбільш популярних персонажів, у трьох з яких по мільйону, у одного — три мільйони підписників. Тобто це дійсно люди, інформація яких споживається.

Для чого він це робить? Абсолютно тверезо треба розуміти, що тим людям, які повернулися два-три години тому з "нуля", розповідати про те, що відбувається на фронті — це повна маячня. Це вони Путіну можуть розповісти, що там відбувається, а не навпаки. А замість цього Путін їм це розповідає і те, як треба висвітлювати події на фронті з точки зору глобальної кремлівської політики.

В принципі, фактично цим одноосібним виступом, бо інтервʼю це не можна назвати. Це була більше лекція "для мальчиков и девочек", які були заздалегідь підготовлені до цього шоу і тому не ставили жодних незручних запитань. І через них, фактично, відбулася потужна ретрансляція думки першої особи РФ, яку громадяни не чули від початку війни. Таким чином, використовуючи цих блогерів, кореспондентів (називайте їх, як хочете) була зроблена підміна понять від відкритого спілкування з "глубинным русским народом".

Тобто з цього можна зробити висновок, що Путін реально його боїться?

Так. Між іншим, цікаво ззовні спостерігати, як зараз відбуваються події всередині оточення Путіна. Я маю на увазі поєднання зусиль, з одного боку, Пригожина, який приблизно два-три тижні тому принципово змінив свою риторику. Він же вне хаїть конкретно Шойгу чи Герасимова, а збройні сили РФ взагалі. І це почалося з випадку, коли він почав хаїти 72 бригаду, яка відступила з околиць Бахмута, і цей тренд залишається у нього незмінним. Остання його теза про те, що з двох тисяч російських генералів має залишитися 180-200, а з решти треба створити генеральський полк та кинути на "нуль". Таким чином він впливає на свою аудиторію, яку можна назвати терміном "Z-патріотів", тобто абсолютно зашарених людей з інтелектом на рівні відсутнього туалету. За різними оцінками, кількість таких "клієнтів Пригожина" доволі суттєва, до 15 відсотків у Росії. Паралельно з цим відбувся доволі неочікуваний виступ Затуліна. Нагадаю, це депутат Держдуми, заступник секретаря комітету країн СНД. Цей персонаж багато років очолював інститут країн СНД, і це людина, яка з перших днів розпаду СРСР робила усе можливе, аби зруйнувати державність України, Грузії, Молдови та інших колишніх республік СРСР, не визнаючи їхнього права на існування як незалежних держав. І Затулін під час конференції "Какая Украина нам нужна?" (хоча хто їх взагалі питає) доволі різко обірвав усіх присутніх, які намагалися його зупинити, і поставив риторичне запитання: які цілі ставила влада Росії, а саме Путін під час оголошення "СВО"?

Треба розуміти розклад сил всередині самої Росії. Якщо аудиторія Пригожина — це люди з IQ на рівні плінтусу, то у Затуліна це в переважній більшості професійні бюрократи. Це та сіра маса, на якій тримається влада. І якщо така медійна людина, як Затулін, починає вкидати подібні тези, то з моєї точки зору це — свідчення того, що паралельно з пригожинською аудиторією завдають удару і по провладній бюрократії. Це два паралельні треки, які, фактично, бʼють в одну ціль, але розраховані на різну аудиторію, аби донести цю точку зору. Тому я із задоволенням спостерігаю за розвитком подій. Сюди можна додавати дуель між Пригожиним та Кадировим, яка лежить у цьому ж контексті, а також наказ Шойгу про вступ добровольчих підрозділів до лав збройних сил РФ, на що Пригожин дав властиву йому відповідь.

Тому усі ці події зовнішньому спостерігачу були б дуже цікаві, якби не війна. Але зараз ця цікавість у першу чергу обумовлена діями російської армії. І усі ці події, які я перелічив, дуже суттєво бʼють по боєздатності армії РФ. Мається на увазі не озброєння, а здатність людського ресурсу витримувати те навантаження, яке витримує будь-який військовослужбовець у зоні бойових дій. Тому ми зараз і спостерігаємо збільшення потрапляння в полон російських військовослужбовців до ЗСУ. І я хотів би, щоб цей процес продовжувався, бо чим більше, тим краще для нас.

А кому, до речі, може бути вигідно вкидання таких тез у публічний простір РФ? Бо вони усі проти Путіна.

Якщо узагальнити, це може бути вигідно тим високопосадовцям (я припускаю, що імена цих людей дуже відомі), які стоять просто за спиною Путіна. Але їхня теза полягає в наступному — Путін веде країну до прірви, і треба зупинитися, бо інакше Росії може бути труба. Яким чином можна зараз зупинитись? Виключно замороженням конфлікту. У цьому зараз і полягає ідея, яку Пригожин прямо озвучив, коли заявив про необхідність завершення "СВО", а Затулін плавно підвів до того, що жодної з оголошених цілей ми не досягли, тому не треба дути в сурми. Тому мені здається, що є якась кількість людей. Ніхто не знає їхньої точної кількості, хоча судячи з тез, які дозволено озвучувати Пригожину та зі сміливості Затуліна, ці люди дуже впливові. Бо якщо їм дозволяється це робити, і жодного покарання вони за це досі не понесли, відповідно, вони мають кураторів, які гарантують їм безпеку. Попри те, що деякі тези абсолютно суперечать тезам Путіна.

Тобто це така мовчазна згода на те, що Путіна час усувати з посади?

Так, це певні ознаки того, що в Росії існує так звана третя сила. Це не ліберальні демократи, не якісь там "Z-патріоти". Умовно кажучи, це третя сила, яка є доволі потужною, яка представлена у владних колах, фінансових колах. І вона зацікавлена в тому, аби зупинити божевілля, яке розпочав Путін. Разом із тим, треба розуміти, що вести з цією третьою силою розмови про повернення суверенітету для усієї території України, відшкодування і репарації, визнання воєнних злочинів РФ безглуздо. Вони на це не підуть. Але ця сила виступає за сценарій заморозки конфлікту.

Напередодні у Росії заявили про денонсацію угоди щодо Азовського моря та Керченської протоки. Чи свідчить це про те, що РФ на папері намагається зробити з цих водойм внутрішні - для чого їй це?

Так воно і є, тут немає чого гадати. Адже до Конституції РФ були внесені зміни, згідно яких фактично все узбережжя Азовського моря — це територія Росії, як вони їх називають "вновь приобретенные территории". Відповідно, якщо подивитись на географічну карту з тими мареннями очільників Кремля, то відбувається те, що Азовське море — це внутрішнє море РФ, а Керченська протока взагалі їхня приватна власність. Якимось чином реагувати на це не має жодного сенсу, бо це просто продовження тієї політики, яку демонструє Росія з першого дня повномасштабного вторгнення.

Рекомендуємо:

Війна затягнеться ще на два роки, Путін хоче стати автором Третьої світової – Морозов

Останнє, що хотіла уточнити про Пригожина. Чи йдеться про те, що Кремль намагається його якимось чином усунути з публічного простору та дискредитувати?

Ми доволі часто припускаємося великої помилки, коли вважаємо, що Кремль — це щось єдине і монолітне. Недарма існує вислів про "башти Кремля". Повірте, я цим питанням займаюся з 2015 року, і це не якісь вигадки чи легенди — існують величезні постійні протиріччя і протистояння. Наприклад, між ФСБ та головним управлінням Генштабу. Пригожин на початку бойових дій отримав потужного ляпаса від головного управління Генштабу РФ, коли його з "вагнерівцями" усунули від бойових дій. І протягом тривалого терміну його не було ніде. Більше того, Пригожин скаржився: "Ну возьмите нас, мы тоже хотим". Але після того, як новостворений підрозділ ГШ замість Пригожина під назвою "Редут", завданням якого було здійснення терористичних актів у Києві (навіть кажуть, що саме бійцям цього "Редуту" було доручено фізичне знищення політичного керівництва України на чолі з президентом) отримали тут повний провал та на 95 відсотків були фізично знищені, вони були змушені знову повернутися до постаті Пригожина. Було абсолютно зрозуміло, що це подобається далеко не всім. І коли через доволі короткий проміжок часу Пригожин почав у публічному просторі поводитися неочікувано незалежно, це ще більше налаштувало проти нього керівництво російської армії. Тому загострення протистояння між різними групами впливу, як і існування тактичних союзів у короткому проміжку часу абсолютно нормальне для цього кубла гадюк, яке називається "Кремль". Насправді там, як у вислові: "Каждый друг прокусить готов спасательный круг".

Рекомендуємо:

У Росії вже з’явилися передумови для громадянської війни - Фесенко

Якщо говорити про ті розбірки між "баштами Кремля", коли, зважаючи на ситуацію з контрнаступом та провалами РФ на фронті, усе може вийти з-під контролю і перерости у щось серйозне?

По-перше, я абсолютно переконаний у тому, що від самого початку існує непублічний діалог між умовно керівниками колективного Заходу, у першу чергу, з представниками спецслужб США, але так само це може відбуватися із керівниками провідних європейських держав за економічною спроможністю — Францією та Німеччиною з боку фінансових ворогів Росії (олігархами) . У цьому немає нічого дивного, бо безпосередньо ці персони першими зазнали удару від колективного Заходу за дії Путіна. Будь-яка людина, яких би поглядів вона не дотримувалася, дуже болісно реагуватиме на подібні удари. Тим більше, що вона сама себе може навіть і не ототожнювати з діями власного патрона. За деякими перехопленнями телефонних розмов ми вже бачили, що далеко не всі "гаманці" РФ погоджуються з такими діями Путіна та їх підтримують.

Думаю, такий діалог між Заходом та впливовими людьми триває за лаштунками та утаєимничено, бо цілком можу припустити, що в разі розголосу потужні фінансові персони можуть бути миттєво знищені Росією, бо вони надто багато знають. Разом з тим, наскільки це [втрата контролю] швидко може статися, говорити важко. Поки що я не бачу обʼєктивних причин до того, щоб опимістично стверджувати про можливість успішного антикремлівського заколоту. Що стосується можливості народної революції, то це взагалі з моєї точки зору маячня. На це росіяни абсолютно не здатні. Недарма один з "правильных" росіян на зауваження співрозмовника про те, що після падіння рубля, провалу бюджету і тоді народ вийде, сказав, що нікуди він не вийде. Виходять в Україні, Грузії, а в часи кризи єдине, на що здатен народ России — на увеличение потребления водки. Тому очікувати на якісь дії від росіян — марно, а от щодо переворотів усередині еліт сподівання є, але наскільки вони реалістичні та за яких обставин можуть бути реалізовані, у мене такої інформації немає.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред