Китай після початку великої війни Росії проти України не засудив російську військову агресію і розглядає битву з погляду своїх складних відносин із Заходом. Пекін декларує нейтралітет, але все більше посилює економічне співробітництво з Москвою і намагається використовувати ситуацію для отримання геополітичних преференцій.
США підозрюють Китай у перемовинах з Росією щодо надання Москві летальної зброї. У Вашингтоні вважають, що Пекін розглядає таку можливість, проте остаточного рішення ще не ухвалив. Штати застерігають КНР від перетину "червоної лінії" і попереджають китайську державу про наслідки.
В інтерв'ю Главреду політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розповів, чому Китай не постачатиме зброю Росії, пояснив, навіщо Пекін представив свою декларацію про війну в Україні, змоделював подальшу політику Китаю щодо Росії і зробив прогноз про розпад РФ.
До річниці війни Росії проти України на Заході занепокоїлися тим, що КНР розмірковує над постачанням зброї Москві. Пекін відреагував жорстко і "дорікнув" США у військовій допомозі Києву. Як ви вважаєте, чи може Китай реально передати зброю росіянам і якими можуть бути наслідки такого кроку?
Я не виключаю можливих постачань Росії від Китаю товарів подвійного призначення, які можна використовувати для створення ракет, боєприпасів та інших озброєнь. Однак якщо Китай піде на такий крок, то зробить вибір на користь санкцій, які неминуче ляжуть на китайську економіку.
Китай набагато більше інтегрований у міжнародний розподіл праці, ніж Росія. Він залежний від технологій і ринків Заходу. Тому Пекіну навряд чи хотілося б підвести свою економіку під санкційні обмеження.
Китай може зважитися на подібні дії тільки внаслідок певних геополітичних змін, коли різноманітні способи взаємодії із Заходом будуть вичерпані. В такому випадку Китай може за необхідності врятувати рядового Путіна від розвалу країни, серйозної поразки на фронті, занурення у внутрішньополітичну або громадянську війну. Тоді такий сценарій можливий, але це малоймовірно.
Китаю вигідна ситуація, коли ослаблена Росія може протистояти Заходу, але водночас не є рівним партнером для Пекіна. Вона більше клієнт, ніж партнер. Тому росіянам даватимуть рівно стільки, щоб вони животіли.
Китай навіть таємно не піде на постачання летальної зброї Росії?
Я не вірю, що Китай постачатиме Росії зброю. Можливо, існують якісь схеми передачі китайської зброї третіми країнами контрабандним шляхом. Однак йтиметься лише про невеликі партії озброєнь. Причому вкрай сумнівно, чи буде це працювати. Наприклад, можуть бути спроби постачань озброєнь або боєприпасів до Росії з КНДР. Китай би тут відігравав роль політичного партнера. Але безпосередньо Пекін постачати зброю Москві не буде.
Отже, у нас немає підстав побоюватися того, що Китай міг би надати суттєву військову допомогу Росії, через що виникли б ризики негативного перелому ситуації на фронті?
Китай дотримується позиції, згідно з якою постачання зброї контрпродуктивні для вирішення криз і висуває інші ініціативи. Пекін навряд чи керуватиметься подвійними стандартами. Якщо так було сказано, постачати зброю вони не будуть. Тому я вкрай сумніваюся в подібних перспективах.
Китай оприлюднив документ, який у пресі назвали "мирним планом". Пекін виклав свою позицію щодо війни Росії проти України в 12 пунктах. Загалом, ми очікувано не побачили там якоїсь критики Росії. Наскільки я розумію, найвагомішими можна назвати пункти про заклики до перемовин, "припинення односторонніх санкцій" і щодо незастосування ядерної зброї. Втім, механізму реалізації цих пунктів Китай не запропонував. Що хотів показати Пекін таким документом?
Документ Китаю - це візія, а не план. План передбачає певний дедлайн виконання, відповідальність сторін, логіку і алгоритм взаємодії для досягнення його результатів і цілей. Пекін опублікував декларативний документ - він більше схожий на візію, погляд на конфлікт з китайської сторони.
Однак певна є логіка. Китай зафіксував позиції третьої сторони, під яку Пекін спробує зібрати голоси інших країн. Китай пропонує країнам, що коливаються, виступають за медіацію і не підтримують ту чи іншу сторону в цьому конфлікті, приєднатися до нейтралітету.
Сьогодні існує політичний маніфест, інтерес до якого проявляють країни, які не визначилися зі своєю позицією. Тому Китаю відразу вдалося знайти підтримку своєї ініціативи глобальної безпеки. Пекін знайшов голоси серед Індії, Ірану, Південної Африки та інших країн, які раніше так само виступали з точки зору нейтралітету. Так званий мирний план Пекіна - відповідь на цей запит.
Ключовим для нас пунктом документа є незастосування ядерної зброї. Китай зайняв досить жорстку позицію щодо цього питання, яка не передбачає подвійного трактування. Все інше або неприйнятно, або неможливо реалізувати навіть в перспективі. Як з точки зору стратегічних цілей України, так і Росії. Сторони конфлікту не зацікавлені в обговоренні та реалізації цього плану.
Підкреслю, що ініціатива Китаю щодо війни - декларативний документ, завданням якого є фіксація позиції нейтралітету і формування точки тяжіння для інших країн. Документ не для України та українців, його цільова аудиторія в Південній Африці, Латинській Америці та Південно-Східній Азії.
Китай прагне до консолідації цих країн навколо Пекіна?
Так. Це питання санкцій і протистояння глобального Заходу і глобального Півдня. Китай висловлює позицію руху неприєднання і всіляко підгортає нішу, щоб транслювати точку зору країн, які коливаються зі своїм вибором. Документом щодо України та ініціативою глобальної безпеки Пекін застовпив за собою таку роль.
Можливий візит Сі Цзіньпіна до Москви пов'язаний, скоріше, з якимись економічними заходами, а не з військовими планами?
На зустрічі в РФ буде обговорюватися, яку роль бачить перед собою Москва в післявоєнному світі, яке майбутнє вона будує, чи є у держави потенціал для реалізації планів на майбутнє, як довго Росія чинитиме опір Заходу і на який період часу вистачить її можливостей для забезпечення роботи моделі ізоляції, в якій вона опинилася.
Крім того, буде проведена оцінка готовності Росії бути спонсором безпеки для країн Центральної Азії та Євразійського регіону (включаючи Південний Кавказ), здатності військ утримати фронт, контролювати ситуацію і відповідати на виклики, пов'язані, наприклад, з наступом українських військ безпосередньо на територію так званої історичної Росії.
Це питання, які Сі Цзіньпін буде вирішувати в Москві. В цілому, це весь комплекс питань безпеки та економіки. Обговорювати "мирний план" щодо України не стануть. Якщо про це почнуть говорити, то виключно для протоколу.
Як ви думаєте, в якому сценарії зацікавлений Китай у війні Росії проти України?
В безкінечному жаху. Китай зацікавлений у тривалому збройному конфлікті малої інтенсивності, під час якого жодна зі сторін не отримала б максимальної стратегічної переваги.
В інтересах Пекіна конфлікт низької інтенсивності, що передбачає знекровлення Росії і Заходу. Китаю потрібно, щоб Захід був більш поступливим в контексті інтересів Пекіна, а Росія йшла на великі поступки в якості його сателіта і попутника.
Очевидно, Китай ніколи не буде розглядати Росію в якості рівного партнера. Невже вони не думають про те, що домовленості з Пекіном призведуть в результаті до відторгнення територій?
Декілька років тому в Росії говорили про те, що Китай розглядає Росію виключно як попутника, а будь-яке стратегічне партнерство Пекіна і Москви не є можливим через занадто нерівний економічний потенціал, а також різне військово-політичне і стратегічне значення двох країн. У Росії стверджували, що асиметрія буде затягувати її, як до чорної діри, в інтереси Китаю, підсаджуючи на голку технологій, енергетики та інших можливостей. І з часом Росія повинна втратити свою суб'єктність.
Однак якщо раніше це були розмови в контексті теоретичних роздумів і концентрації на фобіях, пов'язаних з Китаєм, то зараз у Росії немає іншого виходу. Вона змушена ставати попутником, молодшим партнером або навіть клієнтом Піднебесної, і входити до цієї чорної діри, про яку раніше говорили як один з негативних сценаріїв для країни.
Росія вже опинилася в такому становищі. Вона рухається до того, щоб перетворитися на провінцію Китаю в економічному і політичному плані. Згодом навіть Сі Цзіньпін не стане приїжджати до Москви - відправлятимуть якогось члена політбюро для донесення позицій Пекіна щодо тих чи інших питань. Директива стане обов'язковою до виконання.
У майбутньому Китай або поглине Росію, або буде відторгати її території?
Я б не описував відносини між Китаєм і Росією в категоріях ХІХ століття. У тому плані, що буде перекроюватися карта, в результаті чого щось дістанеться КНР, а щось залишиться РФ. Такого не буде. Як і правового поглинання Росії Китаєм.
Стратегія Китаю передбачає збереження ілюзії суверенності Росії - "держави" і території, яка опиниться під максимальним впливом і домінуванням китайської політики, економіки та її міжнародного порядку денного.
Якщо відбудеться розпад Росії, який передбачає відділення суб'єктів від федерального центру, Китай може проявити політичну волю. Пекін може підтримати створення і формування дружніх незалежних держав біля своїх кордонів. Наприклад, Приамурську Федерацію або Далекосхідну Республіку. Втім, на деяких територіях китайська армія може провести роботу зі стабілізації ситуації, недопущення збройних конфліктів і гуманітарних катастроф. Можливе і силове втручання там, де Пекін побачить формування антикитайських режимів.
Не виключаю, що деякі регіони відійдуть Китаю як раніше втрачені території, від яких Пекін ніколи не відмовлявся, навіть незважаючи на угоди про мир і кордони. Китай пам'ятає, що минуле століття почалося з інтервенції Росії до Манчжурії.
Китай нічого не забув – північні варвари залишаються північними варварами. Чи будуть варвари суб'єктами, залежить від здатності Москви контролювати безпеку на місцях. Коли ослаблення федерального центру стане загрозою безпеці Китаю, Пекін докладе зусиль, щоб встановити свій контроль над територіями або створить для цього режими.
В які терміни можлива реалізація таких сценаріїв?
Міркування про точку суперкрихкості Росії з позиції термінів не мають сенсу. Точка потрясіння може бути досягнута в будь-який момент, тригером може стати та чи інша подія.
Це може статися протягом 2 або 5 років. Розвал Росії може відбутися як в короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Як тільки центр припинить контролювати регіони, виникнуть конфлікти, які неможливо буде врегулювати шляхом договору між Кремлем і регіональними елітами. Регіони зрозуміють, що вони здатні вести самостійну гру і почнеться розповзання Росії на незалежні держави.
Процес розпаду не зупиниться на суб'єктах РФ. Швидше за все, ми побачимо, як відбудеться їх дроблення на різноманітні анклави, які контролюватимуться приватними військовими компаніями або корпораціями, які раніше створили ПВК.
Тригером подій стане поразка Росії у війні з Україною?
Очевидна поразка Росії не обов'язково стане тригером розпаду країни.
Може бути сценарій болота. Війна не закінчена, продовжують гинути люди, і для російського суспільства її результати не очевидні. У такій ситуації з часом аргументи, які наводить державна пропаганда, припиняють спрацьовувати. Пропаганда стає смішною, втрачається ідеологічна скріпа. Після цього починається розвал держави.
Лідер Китаю Сі Цзіньпін може виступити із заявою про війну в Україні. Оскільки Китай цікавить не Україна, а інші питання, виходить, Цзіньпін навряд чи скаже щось, що безпосередньо відноситься до військових дій?
Я думаю, питання України в порядку денному Китаю не займає лідируючих позицій. Якщо Україна входить в 20-ку позиційних пропозицій Пекіна, це вже дуже добре.
Китаю набагато важливіші питання глобальної безпеки, стратегічного стримування і ядерних паритетів, зміни клімату, біополітики, економічних воєн і безпеки в Тихому океані. От, що в пріоритеті у Пекіна.
А чи може Китай запропонувати будь-які ініціативи щодо перемовин України і Росії або це залишиться лише пунктом декларації?
Я думаю, що Китай зробить спробу обговорити цю декларацію з українським керівництвом. Не виключаю запрошення України на глобальні форуми за участю Пекіна, в рамках яких китайська сторона спробує обговорити з представниками Києва певний план дій щодо реалізації пунктів документа.
Однак Китай не буде рішуче наполягати на реалізації документа. У Пекіні розуміють, що для його запуску потрібна політична воля сторін конфлікту. Навряд чи вона з'явиться у Києва або Москви. Тому що позиція, яка викладена в документі Китаю, не відповідає стратегічним інтересам України. Більш того, будь-яка спроба України увійти в такий дискурс загрожує нам негативними наслідками - взятими на себе неприйнятними зобов'язаннями, які ми виконувати не можемо.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
