Росія стягує війська до кордону з Україною – такого роду повідомлення з'являються ледь не щодня з різних джерел уже кілька тижнів поспіль. Наприкінці березня Головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак заявив, що під виглядом підготовки до майбутніх військових навчань "Захід 2021" РФ стягує війська в Брянську і Воронезьку області, а також в окупований Крим. В результаті, за його словами, станом на 30 березня вздовж російсько-українського кордону і на окупованих територіях Донбасу й Криму знаходилося 28 батальйонних тактичних груп противника. При цьому українське командування очікувало, що незабаром біля українського кордону і в Криму Росія збере ще до 25 таких груп.
Також днями Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ опублікувала у звіті факти грубих порушень із боку російських збройних формувань поблизу лінії розмежування на Донбасі, зокрема, спостерігачі зафіксували танки, гаубиці та "Гради" гібридних військ РФ.
Крім того, група незалежних розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) повідомила, що Росія стягує до кордонів артилерію, посилаючись на відео, які підтверджують, що РФ перекидає на кордон з Україною військову техніку, при цьому маскуючи її номери.
Переміщення російських військ поблизу українського кордону викликають все більше критики в міжнародному співтоваристві. У НАТО назвали ці маневри РФ "дестабілізуючими діями", що підривають усі зусилля з деескалації напруженості на Донбасі. У Державному департаменті США також висловили стурбованість у зв'язку з інформацією про стягування Росією військ до українського кордону і запевнили, що підтримують Україну перед залякуваннями Кремля.
Головред звернувся до російських і українських експертів, щоб з'ясувати, до чого все-таки готується Росія, чим обумовлені її маневри біля кордону з Україною, а також наскільки ймовірна ескалація ситуації на Донбасі та відновлення активних бойових дій.
Стягування Росією військ до українського кордону саме по собі не нове. Їх угруповання чисельністю 40 тисяч з 2014 року постійно знаходиться там. Чим є нинішні маневри Кремля, ще доведеться розібратися: чи то це блеф Москви, покликаний натиснути на Київ, чи то підготовка до реальної операції. Швидше за все, Кремль таким чином хоче змусити Зеленського скоріше підписати все, що потрібно Москві: "Мінськ" у більш вигідному для неї формулюванні або легалізувати своїх "миротворців" на Донбасі, в тому числі через Радбез ООН. Якщо це не спрацює, то подальші дії РФ будуть залежати від ситуації в світі. Росія бачить, що європейські країни готові забути Україну. Кремль могло надихнути і обговорення питання Донбасу без України, в якому брали участь тільки Меркель, Макрон і Путін – завдяки такій практиці Москва може відчути, що їй "прощають" Донбас і розв'язують руки.
Так чи інакше певна ймовірність розвитку ситуації військовим шляхом існує. Однак поки що спостерігається пасивний опір "керівників" "Л/ НР" військовому сценарію: вони, звичайно, спустили наказ про мобілізацію, але населення не горить бажанням воювати, як і самі "лідери" (їх і так все влаштовує: вони "пиляють" Донбас і допомогу РФ, мляво лають Україну – у них і так все добре, а загострення може похитнути їхню владу).
Якби Росія могла, вона б уже давно воювала. А так вона розуміє, що це неминуче призведе до додаткових санкцій. "Больові точки", по яких може вдарити Захід: обмеження суверенного боргу, відключення від системи SWIFT, ембарго на постачання російської нафти. Тож імовірність активізації боїв виключати не можна. Але поки що все більше схоже на страшилки.
Ескалація на Донбасі обумовлена трьома причинами.
- Путін не може зупинитися і законсервувати ситуацію, оскільки його режим не здатний існувати в мирній і спокійній обстановці, оскільки російська влада одразу різко втрачає популярність.
- Україна для Путіна – це ідея фікс. Без України Російська імперія не може бути повноцінною, тому Путін так прагне зробити її або васалом Росії, як Білорусь, або розколоти українську державу, щоб потім приєднати до себе значну її частину.
- Путін хоче продемонструвати Байдену свою крутизну, а також, вважаючи Зеленського слабким президентом, "наїхати" на нього, змусивши дати задній хід у протидії російській агентурі, а також змусити його розірвати українсько-американський альянс, що посилюється.
Однак "великої війни" не буде. Ескалація продовжиться в області психологічного тиску і пропаганди. Росія просто не потягне велику війну. Адже українська армія вже набагато сильніша, ніж у 2014 році, і може дати реальну відсіч російському агресору. Крім того, США при Байдені готові до радикальних санкцій проти Росії, які можуть болісно вдарити по російській економіці. Зокрема, після нових санкцій почнеться різке падіння курсу рубля, відбудеться остаточний відтік іноземних інвестицій з Росії тощо.
Кремль не збирається воювати, а маневрами хоче продемонструвати Німеччині, як одному з головних спонсорів Мінських угод, що Москву не влаштовує хід подій і те, як ці домовленості реалізуються, а Україні – готовність до силових дій.
Щодо України розрахунок досить підступний, тому що подібні маневри створять напруженість в українському суспільстві, що в будь-якому випадку буде вигідним Росії. При цьому Москва орієнтується на те, що найближчим часом її відносини із Заходом можуть загостритися. І Путін зараз готується до набагато масштабнішої війни, ніж до війни безпосередньо за Донбас.
У Росії є невелика група людей, які вважають, що потрібно захопити Маріуполь для забезпечення поставок води в Крим, а також захопити решту частини Донецької та Луганської областей до їхнього адміністративного кордону. Однак ці голоси належать не тим людям, які в даний момент визначають порядок денний Кремля. Кремлівські аналітики добре розуміють, що населення сходу України вже не підтримає просування ні російських проксі, ні російських військ, як у 2014 році.
При цьому Кремль відмовляється, незважаючи на вимогу значної частини російської громадськості, приєднувати Донбас до РФ. А це означає, що йому вигідні військові маневри, а не сама війна.
Росія стягує військову техніку до кордону з Україною на тлі істерії, що розгорнулася в російських ЗМІ. Вже два-три місяці в Росії популярний тренд про те, що для захисту гуманітарних потреб населення Криму у зв'язку зі зневодненням окупованого півострова РФ потрібно вирішити питання забезпечення Криму питною водою. У Москві кричать про необхідність прийняти поправку до конституції, в якій би говорилося, що Росія залишає за собою право взяти під контроль будь-які джерела питної води з метою порятунку населення Криму, де б ці джерела не знаходилися. Постійно підкреслюється, що необхідно з'єднати "ДНР" з "російським Кримом", створивши сухопутний коридор.
Щоправда, поки що немає підстав стверджувати, що Росія готова хоч завтра почати повномасштабний наступ на Україну. Маневри техніки – це одне, концентрація техніки в певних місцях – це інше, проте є ще один важливий компонент військової справи – забезпечення тилу. Необхідні досить великі запаси боєприпасів, палива тощо. Поки що даних про те, що спостерігається концентрація тилових служб забезпечення, а також розгортання польових госпіталів, немає.
Якщо Росія почне прокладати сухопутний коридор в Крим, хотілося б вірити, що західні партнери України нададуть нашій країні підтримку не тільки на словах.
Російське керівництво стягує до українських кордонів військових і техніку з трьох причин:
- Путін не вирішив стратегічні завдання: не домігся виконання Україною політичної частини "Мінська" і Паризьких домовленостей, а також легітимації лідерів "ЛНР" і "ДНР";
- Путін не міг залишити без відповіді наступ української влади не просто на проросійську "п'яту колону" в Україні, а на його кума;
- Путін вивчає нове керівництво США, щоб зрозуміти, чого чекати від команди Байдена.
Щоб почати широкомасштабну війну проти України, Росії потрібно близько 240-250 тисяч осіб, але поки що угруповання такої чисельності немає. Завдання Кремля – стягнути максимальну кількість військової сили, щоб мати можливість реалізувати якусь операцію. Далі Росія дивитиметься, як себе поведе Україна, а також як відреагують союзники Києва. Потім Москва має намір із більш вигідних позицій почати переговори з сильними світу цього, щоб перерозподілити світовий вплив. У російську історію Путін уже увійшов, тепер його мета – увійти в світову історію в інтересах Росії, а також увічнити себе великого.
Будь-які військові операції завжди супроводжуються легендуванням. Легендування Москви полягає в тому, щоб звинуватити Україну в зриві перемир'я. Так, наприклад, на східному напрямку обстріляли цивільне село, що знаходиться на непідконтрольній Києву території, звинувативши в цьому, звісно, українську армію. Далі противник діятиме нібито у відповідь, щоб захистити вже не просто російськомовне населення, а громадян РФ (вже понад 400 тисяч мешканців Доннбасу отримали російське громадянство). Для дій із кримського напрямку приводом стануть спільні навчання України і НАТО.
У Росії настають думські вибори, а, значить, Путіну потрібна маленька переможна війна. Тому зараз він промацує ґрунт і перевіряє різні напрямки.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
