Завдяки ATACMS Україна може знищити Керченський міст і чимало живої сили РФ - Мельник

Після декількох місяців обговорень Україна нарешті отримала від США ракети ATACMS. І одразу ж продемонструвала їх у дії, коли завдала ними успішні удари по аеродромах з російською технікою в окупованих Луганську та Бердянську.

В інтервʼю Главреду співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник розповів, чи може Україна отримати масові поставки ATACMS, які цілі зможе вражати Україна та чи має Росія протидію ударам американських ракет.

США та Україна офіційно підтвердили передачу ракет ATACMS після ударів по аеродромах Луганська та Бердянська. Наскільки отримання цих ракет покращить ситуацію на полі бою на користь України?

Ми вже бачили перші результати ефективного застосування цих ракет, і зараз питання лише в тому, яка кількість цих ракет вже була передана, або в які терміни потенційно може бути передана Україні. Якщо була б можливість повторювати ці атаки регулярно протягом певного періоду часу, то я впевнений, що це мало б вплив на стратегічну ситуацію по всій лінії фронту. Тобто це дало б змогу для знищення складів противника в глибокому тилу, аеродромів з авіаційною технікою, командних пунктів. І все це мало б негайний позитивний ефект для України.

У відкритих джерелах йдеться про передачу щонайменше 20 таких ракет. Чи може Україна розраховувати на постійну передачу такої зброї? Скільки нам потрібно таких ракет, щоб ми могли побачити якісь видимі результати?

З відкритих джерел відомо, що у Сполучених Штатах є доволі суттєві запаси цих ракет. На кадрах, які публікували ворожі пабліки з місця прильоту, зафіксовано рік випуску ракет, 1996-й. Це свідчить про те, що певна частина цих ракет є доволі застарілими,а будь-яка техніка, в тому числі складні озброєння, мають певний життєвий цикл та певний термін придатності, але ми бачимо, що при цьому ракета робить свою справу. Сполучені Штати, по ідеї, можуть вирішити дві проблеми одночасно: надання допомоги Україні в наближенні перемоги, і утилізація цих ракет. Бо якщо ракета чи будь-який інший боєприпас не використано, його потрібно утилізувати, що в більшості випадків збитково. Тому як за політичними, так і за економічними розрахунками, США мали б бути зацікавлені у передачі якомога більшої кількості ракет з тих запасів, в яких спливає термін зберігання.

При цьому наразі немає ознак того, що керівництво Сполучених Штатів відмовилося від політики "менеджменту ескалації". Чи вони ще, як і раніше, бояться, що Путін вдасться до радикальних дій включно із застосуванням ядерної зброї, чи вони вже зрозуміли, що Путіна більше провокує слабкість і затягування конфлікту. Наразі чіткої відповіді на це питання немає. Але саме політичний фактор тут залишається домінуючим.

А що може змінити цю ситуацію? Що може вплинути на те, щоб США та й загалом союзники (оскільки йдеться не тільки про ATACMS, а й про Taurus від Німеччини) передали нам ці ракети?

Лише ставлення адміністрації Білого дому. На жаль, можливості України тут обмежені. Однак Україна може впливати на надання підтримки загалом. Але це питання, насамперед, до уряду, президента України (я маю на увазі той лист, який був у публічному просторі про умови надання підтримки від США з переліком реформ та термінами досягнення результатів). Також важливо наголосити, що це не перелік, який просто хтось у Білому домі написав, а зобов'язання, які українська влада взяла на себе в різних форматах – чи то європейської, чи то євроатлантичної інтеграції.

Ракети, які отримала Україна, за попередніми даними мають відносно обмежений радіус дії у 165 км, але при цьому містять бойову частину більше ніж 500 кг. Які цілі ми можемо ними вражати, щоб завдати Росії максимальних збитків?

Тут, знову-таки, питання довіри. До цього моменту Україна демонструвала надійність в плані дотримання обіцянок застосування ракет в межах території України, окупованої Росією. Тому тут начебто не має бути сумнівів у наших партнерів, оскільки навіть якщо дальність ракет буде 300 км, тоді просто будуть створені кращі, більш безпечні умови для пускових установок. Тому що не обов'язково буде їх підвозити близько до лінії фронту, де вони самі можуть стати цілями для ворожих ударів.

З того, що ми зараз бачимо з відкритих джерел, йдеться про передачу касетних боєприпасів. Якщо заглиблюватися в деталі, вони можуть вражати легку броньовану техніку, а це означає, що під удар потрапляють особовий склад, матеріальні засоби, та, як ми вже бачили, авіаційна техніка. Якщо говорити про інші варіанти спорядження цих ракет, як електромобільні, наразі я не пригадаю стаціонарних бункерів, які росіяни будували на захоплених територіях, для яких були б потрібні ракети такого класу. Але, звичайно, кожного разу, коли планується застосування ракет, оцінюється тип боєприпасу та кількість, у якій вони потрібні. А це не є складним завданням для наших військових.

Гіпотетично серед цих цілей може опинитися Керченський міст як одна з магістралей для доставки боєприпасів та техніки до окупованого Криму?

Це абсолютно легітимна військова ціль. Якщо спробувати спрогнозувати потенційні цілі, то Керченський міст, безумовно, є однією з пріоритетних. Більше того, потужність цієї ракети, якщо вона буде в бетонобійному спорядженні, може завдати шкоди не лише дорожньому полотну, але одній чи кільком опорам, пошкодження яких фактично унеможливить відновлення цього моста на дуже тривалий період.

А є необхідність завдати ударів по Керченському мосту найближчим часом?

Ця необхідність ніколи не зникала, тому удари можливі, щойно така можливість з'явиться, адже зараз росіяни вжили різноманітних заходів для захисту цього мосту від надводних, повітряних дронів та від ракет. Відсутність ударів по мосту до певної міри зумовлена також і тим, що потрібні більш надійні засоби і більше ретельне планування майбутньої операції. Але Керченський міст залишається однією з пріоритетних цілей.

Рекомендуємо:

Розкрито потужні втрати РФ унаслідок ударів ATACMS по аеродрому в Луганську

Чи має Росія реальні можливості для збиття цих ракет? Бо Путін хвалився тим, що Росія буде збивати ATACMS. На прикладах Луганська і Бердянська ми побачили, як це виглядає на практиці. Це в них буде поширена практика, чи росіяни просто не очікували таких ударів?

Під час оцінки можливостей є кілька аспектів. Перший – практико-технічні характеристики тих засобів, які можуть вражати потрібні цілі. Знов-таки, за повідомленнями російських джерел, ЗРК С-400 має доволі широке застосування, в тому числі може збивати балістичні ракети. Але у росіян немає настільки багато таких комплексів, щоб ними надійно прикрити усю територію бойових дій та всі обʼєкти. Більше того, ми бачили, як комплекс С-400 був вражений на території Криму. Тобто навіть якщо є технічні можливості такого збиття ще є питання, чи є достатня кількість комплексів. Ще одне питання – якщо сам комплекс, який створений для захисту інші цілі і сам себе не може захистити, то це, скоріше за все, питання або до того, наскільки його заявлені характеристики відповідають дійсності, або ж наскільки навчені екіпажі, що їх обслуговують.

Тому що окрім технічних характеристик близько 50 відсотків успіху залежить від розрахунків, які сидять на всіх елементах, починаючи від РЛС, які можуть виявити цю ціль, закінчуючи тим, хто тисне на кнопку пуску. Якщо ви запитали б мене про аналоги цих комплексів, то Росія має багато комплексів "земля-земля" на кшталт "Іскандерів".

Відповідно, як Росія може діяти тепер, зважаючи на те, що вона і до того вже обстрілювала Україну "Іскандерами"? Чи може вона посилити удари саме балістичними ракетами, і що може робити у відповідь?

Тут є кілька моментів. Зазвичай Росія намагається виставити свої дії як відплату. Тобто нав'язати наратив про те, що Україна нібито провокує Росію на більш жорсткі дії.

Та якщо Росія говорить про відплату, це не має пов'язуватися принаймні з тим, що роблять українські сили оборони. Росія все одно це робитиме, і їй не потрібні жодні провокації. Ці меседжі більше для внутрішнього російського суспільства.

Другий момент – можливі сценарії. Росія сьогодні вже продемонструвала практично все, на що здатна. Починаючи від масових обстрілів безпілотниками, балістичними та крилатими ракетами і закінчуючи звірствами, які вчиняють окупанти. Якщо оцінювати перспективу ескалаціїʼ, то вона можлива, але це не можна вважати відповіддю на отримання ATACMS. Зараз доволі тривожна ситуація, бо певний час зберігається затишшя від ракетних ударів, що, скоріше за все, є ознакою накопичення Росією ракет та дронів, щоб зробити наступні удари більш масовими і частішими.

Хотілося б помилятися, але, ймовірно, це те, до чого варто готуватися. Бо, скоріше за все, Росія прагне накопичити певний запас саме на той критичний осінньо-зимовий період, коли атаки на критичну інфраструктуру найбільш небезпечні.

А патрулювання МіГ-31К в Чорному морі, про яке також заявив Путін, може бути пов'язано з передачею ATACMS?

Для нас немає великої різниці в тому, чи літаки літали на території Білорусі, де кожен зліт цього літака – потенційна загроза ракетного удару, чи вони будуть літати над Чорним морем. Однак тепер екіпаж цих літаків почуватиметься в меншій безпеці, тому що Україна з певних міркувань не завдавала ударів по російських цілях на території Білорусі або у її повітряному просторі щоб не дати Лукашенку привід втягнути його у війну. У нейтральних водах один з цих політичних бар'єрів знімається, і ці літаки можуть стати потенційною ціллю.

Чи стало нам легше від того, що Ту-95 передислокувалися з одного російського аеродрому на інший? Ні, бо вони все одно виходять на ту саму дальність пуску і стріляють по Україні.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред