Інформаційна війна - удар по гаманцю

Кожен з нас бачить ситуацію по-своєму, ми не будемо вдаватися в політику їй і так перенасичено інформаційний простір.

Але які результати дій українських "партнерів", які щодня вкидають нові інфоприводи для ЗМІ про нові дати початку війни?

Корпорація Dubaev Product найбільший виробник круп і бобових в Україні, ми більше 10 років на ринку, але в такій ситуації вперше – відзначає співзасновник корпорації Dubaev Product Халідов Алавді.

Втрата довіри зарубіжних інвесторів - це просто і логічно, люди звикли інвестувати для отримання прибутку, багаті хочуть бути ще багатшими, всі ми знаємо цю просту істину. У зв'язку з тим, що ситуація в нашій країні нестабільна, інвестиції зупинені до стабілізації воєнного стану.

Немає довгих і дешевих грошей, які наші банки, відповідно до своєї політики, не можуть надати виробникам. Немає розвитку, а стагнація веде до підвищення ціни, оскільки кожен з виробників хоче бути застрахованим на випадок девальвації.

Втрата довіри від міжнародних постачальників - величезний ризик для кожного імпортера, а імпортна сировина - це левова частка з усіх продуктів, які ми бачимо на полицях торгових мереж наших супермаркетів.

Від хліба до гречки й напоїв...

Для хліба необхідне борошно, борошно купують в Туреччині, яке роблять з української пшениці, яку продали туди кілька місяців тому, як би смішно це не звучало – це гірка правда українського ринку...

Гречка - це Казахстан, для соків і напоїв використовують – китайську сировину...

І так куди не глянь, майже кожен продукт...

Ризик полягає в тому, що раніше ми купували сировину, воно прибувало в Україну, виробник дивився якість і тільки потім здійснював оплату. Зараз же повинні оплатити відразу, а тільки потім його відправлять в нашу державу. Але це ще не все: великі судноплавні компанії настільки підвищили ціни на логістику в Україну, що стає страшно. Це ризики непостачання якісної сировини, а не поставки взагалі. А поки буде розгляд на міжнародному рівні, штрафи за недопоставку від мереж можуть збанкрутувати навіть найбільші компанії.

А швидкі гроші завжди дорожче, ніж довгі. Варто тільки поглянути на рівень інфляції в США: він досягає 8% на рік (всі міжнародні угоди йдуть в доларах). В Україні - понад 12%, оскільки всі продажі йдуть в гривні, і виробник не зможе покрити своїх витрат на той же товар, тому для своєї страховки підвищує ціну. В кінцевому підсумку страждають споживачі.

Щорічне підвищення цін на продукти від 10 до 25% це вже не страшилка, а реальність, в якій ми живемо кілька років. Кожен з нас може зайти в будь-який супермаркет і побачити гречку по 50 грн, побачити хліб по 20 грн. Нерозуміння, як виживають наші пенсіонери, закінчилося кілька років тому, тепер виникає питання як виживаємо ми всі, враховуючи комунальні платежі на рівні провідних європейських країн, такі ціни на продукти, а ось доходи у нас залишилися на рівні України.

Крайніх і винних шукати пізно, потрібно діяти.

Потрібні державні заходи з страховки виробничих компаній.

Якщо виробничі компанії будуть відчувати державну підтримку, і розуміти свою безпеку, це знизить для них економічні ризики, що відразу опустить ціну на всі продукти на 20-30% і приведе їх в норму.

У випадку, якщо компанії будуть відчувати свою безпеку, вони будуть шукати можливості для масштабування і розвитку, що створить додаткові робочі місця.

Цей шлях обрали країни Східної Європи десятиліття тому, а зараз ми можемо спостерігати, як безліч талановитих і креативних молодих людей їдуть саме туди, щоб працювати й розвивати економіку європейських держав, а не України, тому що ми стаємо неконкурентні на ринку оплати праці.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред