У Зеленодольську Дніпропетровської області 3 вересня російські окупанти вбили 9-річного Дениса. Росіяни відкрили вогонь, коли хлопчик грався у місцевому сквері разом з братиком-близнюком Русланом.
Як пише Оbozrevatel, усе сталося за лічені секунди. Анастасія Колчіна, мама Дениса та Руслана, не бачила, як вдалині бігли військові, тільки почула їхній крик: "Лягай! Лягай!". А за ними вже була червона заграва. Вибуховою хвилею всіх кинуло на землю.
"Мене ніби прибило до асфальту, здавалося, що каміння почало падати з неба. Ми лежали всі в купі – я, мама, Іра (подруга Анастасії – ред.). Хлопчики встигли тільки сісти. Я пам'ятаю, що моя рука лежала на голові – і я не могла її відірвати. Все навколо вибухало, снаряди падали в шаховому порядку, стояли дим і пилюка. Я чула Руслана, але не бачила, де Деня. Стала кликати: "Де мій Деня?!" - згадує Анастасія.
Коли жінка зняла руку з голови, вона почала мацати землю навколо, намагаючись знайти сина. Коли намацала, то поповзла до нього. Навколо кричали: "Не вставайте! Не вставайте!". Снаряди продовжували хаотично падати.
Коли Анастасії вдалося підповзти до сина, вона побачила, що він лежав на боці, а на шортиках була кров. Очі Дениса були напіврозплющеними, але він на слова мами не реагував. Військові надали першу допомогу дитині, заткнули рани серветками та повезли до лікарні в Апостоловому.
"Лікарі заспокоювали, говорили, що все буде добре. У мене й думки не було, що Денис може не вижити... Ми сиділи внизу, потім вирішили піднятися нагору, дізнатися, що із сином. Лікарі сказали, що він зараз відійде від наркозу, і нас повезуть до Кривого Рогу, до дитячої хірургії, тому що тут немає дитячого лікаря", - крізь сльози пригадує жінка.
У лікарню їх везли реанімобілем більш як годину. З моменту, коли все сталося і коли вони нарешті дісталися лікарні, минуло приблизно три години. Анастасія лише встигла поцілувати Дениса, коли на каталці його повезли до реанімації. За 40 хвилин її попросили зайти до кабінету, Руслана не пустили.
"Я не пам'ятаю, що мені сказали. Руслан каже, що почув тільки, як я кричала. Він теж вбіг у кабінет, вчепився руками в плечі лікарки і почав говорити: "Ви не розумієте, мій брат не може померти. Таких як він більше немає". Потім він впав на підлогу й почав цілувати їй ноги і говорити: "Я вас благаю, врятуйте мого брата Деню, з ким я буду гуляти, з ким я відзначатиму дні народження? "Я теж впала на підлогу. Руслан побіг по палатах, став відчиняти двері та шукати Дениса. Нас уже на вулицю вивели, сказали, що ми перелякаємо всіх людей", - плаче Анастасія.
Жінка думала, що синові робили операцію, і щось пішло не так. Але, як пояснив лікар, вони не могли оперувати, бо минуло занадто багато часу, і дитина втратила майже всю кров.
Нагадаємо, що в результаті російського ракетного удару по Запоріжжю у жовтні загинула сім'я Іванових – 12-річний Тимофій, 26-річна Ксенія та їхні батьки - мама Юлія і батько Дмитро. РФ випустила по місту шість ракет. Одна з них вдарила по житловому будинку в самому центрі Запоріжжя. В результаті вибуху впала середина будівлі, поховавши під собою мешканців декількох поверхів.
Раніше Главред повідомляв, що у селі Федорівка Лозівської громади Харківської області в результаті вибуху фрагмента російської ракети загинули подружжя з дитиною - 47-річний Олександр, його 35-річна вагітна дружина Юлія і 4-річна дочка Варвара.
Більше новин про злочини РФ:
- Були єдиними синами у батьків: двох рідних братів з Черкащини вбив ворожий артобстріл
- Росіяни вбили відомого українського тренера-реабілітолога
- Їхала з нареченим за подарунками: перед Новим роком у Хмельницькому російська ракета вбила 22-річну дівчину
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
