Лукашенко здійснив акт піратства, тепер слово за Європою

Захоплення повітряного судна під загрозою його знищення і викрадення людини з території іноземної держави (нагадаю, що літак вважається територією тієї держави, якій належить авіакомпанія), словом, те, що зробив Лукашенко, є актом піратства, що стоїть в одному ряду з неподобствами біля берегів Сомалі. Різниця в тому, що тут піратом виступає людина, яка хоч і незаконно, але фактично, контролює цілу країну. І володіє вона не великокаліберними кулеметами і моторними човнами, як сомалійці, а військовими літаками і ресурсами цілої держави.

Лукашенку дуже хотілося захопити людину, яку він вважає своїм особистим ворогом. Моральних обмежень у нього немає, поваги до закону теж. Але його не зупиняє те, що пригальмовує багатьох бандитів – страх. Він переконаний у своїй безкарності.

читайте такожБорт йшов від погоні: експерт оцінив дивні маневри рейсу Ryanair з ПротасевичемПо-перше, він не вірить у здатність Заходу відповісти жорстко і консолідовано – він зневажає демократії і переконаний, що всі міркування про права і процедури – від слабкості. А значить, треба вести себе нахабно і вони злякаються, вирішать не зв'язуватися.

По-друге, його, очевидно, підтримує старший брат. Пєсков-Захарова поки мовчать, але вже висловили своє захоплення пропагандисти, а всім же, і Лукашенку теж, зрозуміло, що вони не від себе говорять. Та й як не захоплюватися – багато хто взагалі вважає, що це була спільна акція братніх спецслужб.

І тепер не тільки життя Романа Протасевича, але і майбутнє світу і Європи залежить від того, чи знайдуть європейці в собі сили відповісти на акт піратства так, як відповідали на нього в колишні часи. З поправкою на час, звичайно. Колись просто вішали на реї - зараз, зрозуміло, все має бути за законом. Піратам повинні бути надані адвокати, утримувати їх повинні в гідних для людини умовах, а смертна кара в Європі давно скасована. Але якщо Європа це проковтне, то її просто не стане. А буде та дикість, яку символізують сьогодні два братські режими.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред