Україні не варто сподіватися на Навального і зміни в політиці РФ

Про протести в Росії. Мої висновки:

1. Інформаційна повістка протестної хвилі програла владі. Протести виглядали безладними, не дуже організованими і, найголовніше, розгубленими і не зовсім переконливими. Ніби як вийшли за Навального, а начебто проти корупції. І що далі? До чого це мало привести, окрім як зухвало самовиразитися, вийшовши на несанкціоновану акцію? Відповідей не було.

2. Керівництво РФ діяло явно краще, ніж в 2017 або 2019 роках. Вони не стали гнати на всіх підряд, ображати народ або розкручувати тезу про кольорові революції. Головний посил звучав так: це все нерозумні, молоді люди, яких ввели в оману всякі провокатори. Ними легко маніпулювати, тому що вони молоді, недосвідчені і не знають по-справжньому "неясних часів" в 90-х. На федеральних каналах навіть допустили критику на адресу влади за те, що вони не працюють з молоддю і відстали від її трендів.

3. Демонстрації були більше, ніж в 2017 і 2019 роках, але при цьому їх повістка залишилася вузькою, і не вийшла за рамки єдиного меседжа "корупція і злодійство - це погано". Мало хто з цим сперечається в Росії. Такий порядок денний не підходить для політичної боротьби, і його легко купірувати в країні, де корупція - це суспільна норма і частина соціально-політичного консенсусу (як і у нас, до речі).

4. Реакція країн Заходу була не стільки слабкою, скільки занадто нав'язливою і відсталою. Використовувалися ті ж ліберальні кліше, що і 20 років тому, які вже не працюють. Після штурму Капітолію 6 січня, гнівні пости посольства США і Держдепу сприймалися вже зовсім не так. Більш того, надмірна увага до протестів і публікація їх маршрутів на сайті посольств ще до початку демонстрацій зіграли тільки проти самого Заходу, і дали владі привід говорити про прямий зв'язок Навального з західними спецслужбами. Мовляв, бачите, як злагоджено постять у соцмережах?

читайте такожЧотири причини, чому Навальний не повторить успіх українських майданівЗагалом реакція Заходу нікого особливо не здивувала, пробитися до росіян не змогла, і била по легітимності самого Навального.

5. Протести показали, що в Росії соціальне невдоволення є і воно зростає. Вони дадуть привід уряду посилити контроль держави над тими сферами, де вони поки що програють (соцмережі і месенджери), переінакшити свою комунікацію з молоддю і провести політичний транзит так, щоб все виглядало, ніби життя змінюється, може бути навіть із залученням деяких опозиціонерів і самого Навального, який, на мою думку, і так пов'язаний з частиною російських еліт.

Не знаю, чи вийде у них щось поміняти. Враховуючи закостенілість деяких державних інститутів і архаїчність взаємин влади і суспільства, може бути, не вийде. Але це вже інша історія.

Хоча протести були масовими і зібрали багато людей (якщо порівнювати з попередніми), Україні не варто сподіватися на Навального і фундаментальні зміни зовнішньої політики РФ. Навіть якщо він стане президентом, нічого не зміниться. Він діятиме так, як хочуть більшість росіян і правлячі еліти, які можуть допомогти його кооптувати у владу.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред