Інтереси Росії в Україні нікуди не зникли і відведення російських військ від кордону не означає, що все закінчилося. У РФ сидять грамотні люди, які зараз, ймовірно вважають, що поки ситуація не дозріла до того, щоб вони могли активно застосовувати військову силу. Поки тих передумов, до яких вони звикли, немає. Але це не означає, що вони не можуть з'явитися, тому що ми летимо в економічну кризу, пов'язану з бездарним керівництвом.
Тому вони будуть просто вичікувати. Не виключено, що РФ може повернутися до практики просування своїх інтересів через сателітів в Україні або вдатися до вкиду компромату проти Зеленського та української влади, щоб дестабілізувати ситуацію. А враховуючи, як керує українська влада, причин для того, щоб ворог добре себе почував в Україні, предостатньо.
Пряме вторгнення без причини - це занадто навіть для Російської Федерації.
відео дня
Взяти до прикладу 2014 рік, коли Янукович перебуває втік і запрошує російську армію для так званого захисту. Тому що Росія завжди намагається представляти свою участь не як пряме вторгнення, а як ніби її хтось про це попросив. Те ж саме було і з Кримом, де був проведений псевдореферендум, і так само було і в Сирії, де Росія воює не сама по собі, а на запрошення президента Асада. В Україні ж зараз немає юридичних рамок, які дозволили б їй показувати, в першу чергу, своїм європейським побратимам, що вони нібито там не воюють.
читайте такожНе такий страшний чорт: чому Путін не здатний захопити УкраїнуЩе одна причина зміни планів Росії полягає в тому, що незважаючи на шалену пропаганду на російському телебаченні, ідея про війну з Україною не викликала захоплення у росіян. Це вони чітко відстежили по соціології і розуміли, що при перших же гробах з'являться ризики для Російської Федерації як для держави. Наприклад, за 10 років війни з Афганістаном, коли була тільки офіційна позиція держави і участь у війні вважалася почесним інтернаціональним обов'язком, втрати СРСР були неприйнятні і не додавали популярності владі. До слова, тоді у війні загинули 15 тисяч осіб. А зараз, за різними оцінками, у разі прямого вторгнення, втрати РФ можуть бути навіть перевищувати цю цифру, враховуючи опір української армії. Тому що для захоплення і утримання такої території, як в Україні, за оцінками російських аналітиків, їм знадобиться контингент в 50 000 осіб, а втрати, щоб пробити коридор з Маріуполя до Криму, можуть бути не меншими, ніж 10 тисяч осіб. І це неприйнятні втрати для РФ.
Також зіграв фактор того, що американські друзі України прокинулися і почали діяти. Пан Байден почав підбиратися до суверенного боргу рубля. А це важливо, бо на ринку ОВДП РФ знаходиться близько 20% іноземних інвесторів. І якщо вони почнуть йти з ринку, то цим вони дестабілізують російську фінансову систему. Крім цього, Росія побоюється і ембарго на постачання нафти і відключення від SWIFT, оскільки тоді це означатиме крах Російської економіки без зволікань.
Не кажучи вже про те, що й українці не злякалися. Тому що Росія сподівалася на те, що в Україні побачать війська і почнеться паніка. Але не вийшло. Росіяни також зметикували, що буде бійня. Українці ж після 2014 року все зрозуміли і стали швидко озброюватися і запаслися із зони АТО не короткоствольною зброєю, а цілими арсеналами – кулеметами, РПГ та іншим важким озброєнням.
Але розслаблятися поки рано. Тому що війна на Донбасі нікуди не поділася. Тим більше, що ми ще не знаємо, що обіцяно зовні. І це стане зрозуміло найближчим часом, в першу чергу, з боку європейських союзників – швидше за все, це можуть бути вимоги за Мінськими угодами або інші плюшки. Не виключено, що буде підніматися питання подачі води в Крим в обмін на кредити. Однозначно такі домовленості були, інакше б Росія так швидко просто не пішла.
Крім того, могла бути і домовленість по Північному потоку-2. Його, швидше за все, добудують, але тут все буде залежати від позиції США, тобто від того, чи захоче Байден сваритися з Німеччиною, де Ангела Меркель грудьми стоїть за будівництво. Поки великого бажання зупиняти будівництво у США не видно, що, з одного боку, створює величезні ризики для нас, а з іншого – дасть владі протверезіння, щоб ті менше займалися євроромантизмом і нарешті зрозуміли, що кожен захищає свої інтереси.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
