Кілька важливих моментів, які варто виділити у зв'язку з ситуацією в Білорусі через 2 тижні протестів. Мені здається, вони важливі з точки зору інтересів і позиції України.
1. Опозиція почала оформлятися в якості політичного суб'єкта, а влада перегрупувалися і реорганізувалась під затяжне протистояння.
Створення Координаційної ради, спроба об'єднання всіх опозиційних груп, політичне самоусунення Тихановської, душевні метання з приводу генерування смислів і політичних ідей - все це свідчить про те, що опозиція все-таки почала формуватися як суб'єкт для майбутніх політичних переговорів.
Проблемними питаннями залишаються пошук лідерів, оформлення своєї програми та об'єднання в рамках єдиної платформи.
читайте такожБілорусь Лукашенка вже закінчиласяВлада, зі свого боку, нарешті перегрупувалася, відійшла від панічної розгубленості і почала змінювати підходи і тактику, готуючись до довгострокового позиціювання в надії виграти час - в цьому буде полягати головна мета Лукашенка.
2. Протести в Білорусі не є анти-російським бунтом і не спрямовані проти РФ.
Росія в подіях в Білорусі не є очевидним і само собою зрозумілим антагоністом. Та вона і не повинна таким бути, оскільки суть демонстрацій і логіка їх появи не пов'язані з якоюсь "російською проблемою".
Протести є анти-лукашенківськими з зовнішнім розхитування на тлі найсильнішої анти-елітарної протестної хвилі, яка накрила світ з новою силою з появою коронавіруса.
Персональна автократія в Білорусі з'явилася задовго до путінської Росії, і не асоціюється з ним, а значить і до РФ ставлення нейтрально-позитивне.
Безумовно, це може змінитися, особливо якщо Росія раптом вирішить втрутитися в ситуацію силовим шляхом. Але саме через відсутність анти-російського фактора в протестах, Москва поводиться стримано, розуміючи, що їх головний союзник в Білорусі - це значна частина населення, а не президент і його команда.
3. Події в Білорусі - це не про вибір між Заходом і Росією.
Події в Білорусі не відображають жодних "цивілізаційних" виборів між Заходом і РФ, як багато хто в Україні намагається це трактувати, проводячи паралелі з Майданом.
Ця з'ясовування стосунків суто між суспільством і тією частиною еліт, до якої у них накопичилися претензії. Враховуючи наповненість вимог протестувальників, тут не може бути й мови про якийсь фундаментальний вибір зовнішньополітичного вектора. Ці демонстрації просто не про це.
читайте такожЧому Лукашенко не йдеВідповідно, спроби в Україні натягнути ситуацію в Білорусі на наш досвід є передчасними і наївними. Сам факт сильної присутності РФ як чинника в обох випадках не ототожнює ідеологічну та етичну спрямованість протестів в Україні та Білорусі. Це все таки різні історії.
4. Захід не наважився піднімати ставки, і залишився на своїх стартових, лайтових позиціях.
ЄС ввів персональні, косметичні санкції проти чиновників і силовиків, причетних до розгону протестів, і на цьому зупинився. Через свої внутрішні причини, через відсутність сильної єдності, через нерішучість щодо "російського фактора" - можна пояснити це по-різному.
Факт залишається фактом - для більшості країн ЄС ситуація в Білорусі не має шанс на вирішення без РФ, яку все ще визнають домінуючою силою у своїй "ближній периферії", куди входить і Білорусь.
І саме через призму своїх відносин з РФ деякі європейські країни і оцінюють події в Мінську і свої подальші кроки.
США обмежились політичними заявами, санкцій не вводили, і лише активізувалися на переговорному фронті, поки що. Явно демонструється інтерес до досягнення регіонального договорняка, як це любить Дональд Трамп, тим більше напередодні виборів. З цією метою і запустили дипмісію Стівена Бігена, який полетить до Вільнюса і Москви.
5. У Росії визначилися з позицією щодо протестів і Олександра Лукашенка, але тільки в короткостроковій перспективі.
У Москві вирішили дати Олександру Лукашенку шанс залишитися на посаді ще на якийсь час в надії загасити протести, і допомогти йому провести керований транзит влади, але за участю російських представників.
У короткостроковій перспективі в РФ вирішили, що білоруська опозиція поки що відстає, і забіг програє, а тому краще залишатися на боці Лукашенка.
читайте такожЛукашенко готує Білорусі долю КНДРУ середньостроковій перспективі я не думаю, що Кремль буде зі шкіри лізти заради порятунку Лукашенка, швидше навіть навпаки: простіше домовитися з новою опозиційною фігурою, якщо ситуація вийде з-під контролю або влада в Мінську зробить ряд критичних помилок.
Потрібно пам'ятати ключове - Росія грає в дві руки, і їй можуть бути вигідні набагато більше сценаріїв розвитку ситуації, ніж ми думаємо.
В цілому, з моєї точки зору, Україна продовжує притримуватись анти-лукашенківської позиції в лайт-версії з постійною оглядкою на захід і без якогось розуміння свого функціоналу в майбутніх розкладах.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
