Завтра Зе ощасливить народ і депутатів своїм посланням до Верховної Ради.
Взагалі його поява в Раді з різними посилами і посланнями загрожує сюрпризами. Вперше, в інавгураційній промові - "послав" попередній склад Ради. Цієї весни – "послав" Льошу-самоката і його молоду команду.
Чи "пошле" когось цього разу - завтра побачимо.
Зі своїм посланням гарант обіцяв з'явиться ще в лютому. Але після проколу з "оманскими канікулами" і непростого розлучення з Богданом, мабуть, вирішив перечекати. Політтехнологічно -вчинив грамотно (ну за умови, якби далі було без зальотів). Етично - як завжди.
Чи варто нам очікувати чогось важливого? Навряд
По-перше, з посланням він запізнився як мінімум на півтора року. Тоді, в травні 2019 країна прагнула почути від нового, молодого, енергійного Президента "новий курс", новий вектор розвитку країни, майстер-план перетворення загрузлої в болоті корупції, економічного і соціального занепаду держави в перлинку Східної Європи. Народ, що видав безпрецедентний кредит довіри, готовий був би допомогти реалізувати все, що прозвучало б тоді.
Тепер змарновано вже півтора року, кредит довіри на нулі, більшість населення вже плюс-мінус розуміє, що нікуди ми не рвонемо, не злетимо, що президент безвільний, вже злегка зацькований, розгублений і втомившийся. Що оточення мало того що безграмотне, але ще і сильно злодійкувате, не краще попередників.
По-друге, суспільство очікує вже не плани і прожекти, а звіт про результати роботи. А звітувати особливо нема про що. Рік "продавали" перемогу на виборах і обмін полоненими. А зараз? Ну не згадувати ж знову про те, що скасував шкільну форму, обов'язкові запаси фуражу і відкрив вулицю Банкову для проходу людей.
Жодне з ключових для людей питань не вирішене.
Не настав мир.
Не закінчилася 21 квітня епоха бідності.
Як і раніше для молоді перспектива - робота в Польщі, оскільки в Україні її немає. Бабусі не дочекалася "гідної " пенсії, але продовжують справно отримувати інфаркт від комуналки.
Підставою для призначення на посади стали не обіцяні "розум, освіта, талант і совість", а причетність до "кварталу", бізнес-зв'язки і кумівство – а інші посади просто продаються.
Як і раніше немає доріг, є перериті маршрути Великого будівництва. А дурні не тільки є, але і прекрасно себе почувають, притому в ключових кабінетах країни.
Через півтора року після приходу Зе обіцяне народовладдя перетворюють на фарс.
Україна Зеленського виявилася країною, де органи правопорядку продовжують топтати бізнес. Де бюджет країни – не обіцяна "народна скарбниця", а общак для влади та її бізнес-партнерів. Де основним акціонером України як і раніше є не українці, а добре відомі в народі персонажі. Де корупціонери, яким були обіцяні посадки, отримали в реалі... тільки рядок в опитувальнику.
Нам півтора роки тому обіцяли, що професія вчителя і лікаря стане престижною і високооплачуваною, а лікарні і школи отримають сучасне обладнання. Де все це? А нема. Зараз нам "продають" Ковід, з обличчям спантеличеним і драматичним.
Але до Ковіда у гаранта було 10 місяців, щоб якщо не виконати хоча б частину своїх обіцянок, але показати рух по їх реалізації або хоча б волю до руху. Але не було навіть цього.
Кращим посланням в такій ситуації стали б всього пара фраз: "Я не туди потрапив. Вкрав у країни півтора року. Я йду. Пробачте"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред