Кандидата від Демократичної партії Джозефа Байдена оголосили переможцем президентських виборів у США. Байден добре знайомий із Україною, і Україна – з ним. Тому можна очікувати заходу на нове коло відносин між ними. Хоча, з іншого боку, і глобальний світовий контекст, і внутрішньо американський контекст, і навіть внутрішньо український контекст серйозно змінилися за той період, поки при владі в Сполучених Штатах перебував Дональд Трамп.
Я – обережний оптиміст у прогнозах щодо того, як складуться американсько-українські відносини за президентства Байдена. Враховуючи наявність певних особистих історій, пов'язаних у Джозефа Байдена з Україною, думаю, наша країна не зникне з радарів американської зовнішньої політики. Більше того, новий президент США і його адміністрація приділятимуть Україні значно більше уваги, ніж це було за Трампа, який нашу державу фактично ігнорував. Трамп через своє ігнорування не надто проявлявся всередині нашої країни, не було з його боку і особливих зусиль, щоб змінити Україну шляхом реформ, боротьби з корупцією тощо.
Тепер же, за президентства Байдена, буде друга спроба запустити в Україні хвилю реформ і внутрішніх перетворень. В ідеалі, це мало б закінчитися стратегічним партнерством України та США.
читайте такожУкраїна під рукою у США вигідна будь-якому американському президентуЗокрема, якщо говорити про співпрацю у безпековій сфері, то до моменту готовності НАТО надати Україні перспективу членства, США могли би надати їй перспективу співробітництва, аж навіть до питання надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО. Такий статус передбачає наявність прямих двосторонніх договорів американців із тими державами, які не входять до НАТО, перш за все, з географічних причин (наприклад, Південна Корея, Японія, Австралія). У випадку України можна було б застосувати цей статус із формулюванням "до моменту вступу України до НАТО" та використати його для посиленого військово-безпекового співробітництва.
Однак для отримання такого статусу Україні потрібно буде здійснити великі внутрішні перетворення, провести реформи, аби зміцнити саму українську державність. А це неможливо без суттєвого посилення української правлячої верстви, тобто політичних еліт. Для проведення такої політики в Україні потрібні такі фігури, які були б спроможні реалізувати ці перетворення – нехай за 5-10 років, але реалізувати. І саме з цим у адміністрації Байдена можуть виникнути проблеми.
Враховуючи наявність у Байдена попереднього досвіду складних стосунків із Україною, звісно, у нього залишився тяжкий осад. Тому не варто ідеалізувати нового американського лідера – ми маємо сприймати його таким, яким він є, а не безгрішним лідером демократичного світу.
Очевидно, що у Байдена будуть серйозні претензії до президента Зеленського, але це не означатиме, що він махне рукою на Україну і намагатиметься триматися від неї подалі, як це зробив Трамп.
Навпаки, Байден намагатиметься залучатися в українську ситуацію і впливати на неї – можливо, через інших політичних гравців і політичних суб'єктів, можливо, взагалі через інше політичне покоління, яке вийшло на сцену в Україні.
Одним словом, я думаю, що Байден намагатиметься змінювати Україну зсередини – через вплив на українські політичні еліти, перш за все.
Існує думка, що з приходом до влади в США Байдена можуть посилитися і позиції Петра Порошенка в Україні, мовляв, що Порошенко стане ледь не представником Байдена в Україні, а тому Зеленський буде змушений радитися із Петром Олексійовичем. Виходячи з тої політичної матриці, яку ми маємо в Україні, такі висновки напрошуються самі по собі. Гіпотетично це можливо, але є нюанси.
читайте такожЧому українцям не варто радіти перемозі БайденаВідносини Байдена з Порошенком перевірені часом, але Порошенко не має монополії на відносини з Байденом. Насправді політичним фаворитом Джозефа Байдена, а точніше адміністрації Обами, був від початку Арсеній Яценюк. США робили ставку саме на Яценюка, і фактично завдяки впливу Штатів Яценюк і став прем'єр-міністром одразу після Революції Гідності. Потім американські політики підтримували із ним дуже тісні та довірливі відносини.
А Порошенко прийшов на пізнішій хвилі і вже мав потужного конкурента в особі Яценюка для вибудовування відносин із американською адміністрацією. Як ми бачимо, встановити тісні й довірливі відносини із Бараком Обамою Порошенку так і не вдалося. Натомість йому вдалося це зробити із Байденом та Меркель.
Зараз Порошенко – у кращій ситуації, ніж Яценюк, тому що він є лідером парламентської фракції і володіє великими інформаційними можливостями в Україні. Звичайно, він пропонуватиме своє партнерство Джозефу Байдену, але, думаю, що американська адміністрація дивитиметься ширше. Вона не відкидатиме Порошенка, працюватимуть і через нього, але водночас вона шукатиме альтернативи і створюватиме певну внутрішню конкуренцію в українському політичному таборі за право співробітництва з адміністрацією Байдена. Тут знову з'явиться і Яценюк, бо в нього будуть шанси на посилення своїх позицій (особливо якщо відбудуться дострокові парламентські вибори, і він зможе в них взяти участь). Думаю, звернуть увагу і на фігуру Віталія Кличка: ця політична фігура достатньо перспективна і електорабельна, якщо дивитися із перспективою на президентські вибори.
Припускаю, що будуватиметься коаліція за участі Кличка, Порошенка та, можливо, суто ліберального крила, яким може бути партія Голос. Так, згодом Кличка можна буде просувати в президенти як електорабельну фігуру із найменшим негативом, Порошенка – у прем'єр-міністри, Яценюка – на посаду голови НБУ або міністра фінансів, а Притулу можна зробити спікером парламенту (принаймні говорить він весело).
Із Володимиром Зеленським у адміністрації Байдена довіри вже точно не буде. Бо на таку фігуру, як Зеленський, не можна робити політичну чи геополітичну ставку. Адже він виглядає надто ненадійним для зарубіжних партнерів. Із двох причин: по-перше, через особисту професійну кваліфікацію – не можна непрофесіоналу довіряти професійні речі, а, по-друге, через велику залежність Зеленського від олігархату – якщо розірвати цей зв'язок Зеленського з олігархами, він просто не втримається в своєму кріслі. Тому, думаю, президент Зеленський є перехідною і недовговічною фігурою в Україні.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
