Думки про локдаун виникають від бездіяльності влади

3 грудня 2020, 09:50
Самого по собі карантину без відстеження ланцюжків захворюваності недостатньо.
Непідкорення місцевої влади у питаннях карантину - поганий знак / Фото Reuters
Непідкорення місцевої влади у питаннях карантину - поганий знак / Фото Reuters

Ситуація з коронавірусом загострюється. Осіннє загострення вже відбулося, адже в середньому в світі щоденно починають хворіти близько 500 тисяч осіб. Це набагато більше, ніж навесні.

Якщо є загострення, то повинні бути якісь заходи. Але як боротися з коронавірусом, поки що не знає жодна країна. І тому методом проб і помилок кожна з них намагається обмежити поширення хвороби.

Звісно, певна кількість рішень буде неправильною. Так, наприклад, було навесні із забороною в Україні ходити в парки і лісосмуги. Адже, як виявилось, коронавірус поширюється у закритих приміщеннях, а перебування на свіжому повітрі, навпаки, корисне.

відео дня

Багато країн вдаються до посилення карантинних заходів, так званих локдаунів, які не тільки обмежують пересування і спілкування, але і б’ють по економіці. В Україні ситуація така, що про економіку тільки говорять, але реально у нас держава, яка спрямована лише на захист олігархату. Тому у цьому плані занепокоєння може бути і у представників бізнесу, який є найбільш вразливим, так і у місцевих еліт, які отримують надходження до бюджету саме від місцевого бізнесу.

читайте такожЧому мери наплювали на вимоги ЗеленськогоУ кожного з міських голів своя ситуація — з одного боку, вони зараз підперті народним вибором і очікуваннями, відповідно, ми розуміємо, що є непопулярність повноцінного локдауну серед населення. Тому їх непокора - це боротьба за популярність, яка підточує державність.

Та занепокоєння — це одне, його українці можуть скільки завгодно демонструвати у вигляді мітингів, а от непідкорення місцевої влади рішенням державної влади — це розбалансування держави.

Бо сьогодні це може бути непідкорення по питаннях карантину, завтра — по питаннях мови, післязавтра — по питанню ЄС чи НАТО. Тобто це не дуже безпечна практика і з нею треба бути обережніше.

Самого по собі карантину без відстеження ланцюжків захворюваності недостатньо. Якби держава це відстежувала, то взагалі можна було обійтися і без локдауну. Як, наприклад, без нього обходяться у Південній Кореї.

Набагато результативніше було б саджати на карантин коло спілкування захворілих, а не всю Україну одразу. Тоді можна зупинити процес зараження. Всім цим потрібно займатися і, якщо цього не робити, тоді і виникають думки про повний локдаун.

Тобто усе це - від бездіяльності. Потрібно просто докладати зусиль до зупинки захворюваності інфікованими особами і для цього необов’язково потрібен повний карантин.

Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання "Остання барикада", спеціально для Главреду

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти