На околиці Лондона в хорошій єврейській родині живе дівчина Емі (Маріса Абела). Поки численні родичі, хрумтячи мацою, співають клезмерські пісні, вона запиває пиво горілкою, прикурює одну цигарку за іншою, забиває тіло татуюваннями та безперестанку слухає старі джаз і соул-композиції. Ну і співає вона зовсім не як юна біла дівчина, а як зріла чорна матрона. Чим і користуються цинічні ділки з музичної індустрії, беручи її в оборот. Та ще під руку потрапляє харизматичний покидьок і любитель наркотиків Блейк (Джек О'Коннелл), в якого та моментально закохується. Але попереду - нічого хорошого.
Навряд чи в музиці XXI століття поки знайдеться артистка, яка б втілила стару максиму рок-н-ролу: "Живи швидко - помри молодим" так яскраво і виразно, як Емі Вайнгаус (при тому, що музику вона робила кардинально іншу). Спалахнула яскраво, домоглася успіху ретростильними й пекуче чесними піснями про проблеми, залежності та нещасливе кохання, а потім померла, намагаючись спиртним заглушити наркотичну ломку - у ті самі фатальні 27 років, коли не стало Кобейна, Хендрікса, Джоплін.
Тобто перед творцями байопіка матеріал був дуже в кінематографічному сенсі благодатний і яскравий. На жаль, режисерка Сем Тейлор-Джонсон (зараз її знають як авторку екранізації популярної еротичної казки "50 відтінків сірого", але в кіно вона ввійшла після того, як зняла біографічну казку про Джона Леннона "Хлопчик з нізвідки") здебільшого обмежується старанним переказом біографії співачки. І всі доволі непривабливі епізоди саморуйнування Вайнгаус хоч і показані, загалом, докладно, але глянцево.
Серіальна акторка Абела грає добре і старанно, але в більшості сцен, не пов'язаних зі співом або алкоголізмом, її забивають досвідченіші партнери (крім О'Коннела, тут ще яскраво грає батька співачки ветеран Едді Марсан). Музика зроблена досить старанно (саундтреком займалися монстри - Нік Кейв і Воррен Елліс) - але, знову ж таки, за межами хітів Вайнгауз особливо не запам'ятовується.
Загалом, результат вийшов дещо двояким - з одного боку, для фанатів Емі Вайнгауз у фільмі не буде, мабуть, жодних відкриттів, з іншого - біографію її екранізовано прискіпливо і дохідливо. І, думається, для українського глядача, який у масі своїй поняття ніякого не має про творчість Вайнхаус (і про ту музичну культуру, яку вона собою втілювала) глянути цей фільм точно буде цікаво.
Дивіться на відео трейлер фільму "Емі Вайнгауз: back to black":
Інші матеріали:
- Британія ніколи не конфіскує активи Росії: у Politico розкрили справжні причини
- Не прислухалася до США: Україна збільшила удари по НПЗ Росії вдвічі - WP
- Нова армія може з'явитися на фронті за 2 тижні: полковник - про наступ на Харків
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
