І в театр, і за стіл в шапці: чому в СРСР жінки не знімали головний убір

28 жовтня 2024, 14:26

4859

Не кожен міг собі дозволити таку покупку, тому такі шапки стали символом престижу, предметом гордості та навіть заздрощів.

Посилання скопійоване

Про що в матеріалі:

Звідки взялась мода на хутряні шапки
Чому носіння шапок з хутра було таким популярним

Як можна було сидіти в театрі або ресторані в теплому головному уборі? Виявляється, у радянські часи це було зовсім звичним, і ніхто не дивувався цьому. Чи не могли вони позбутися шапки через холод? Або це залишки давніх звичаїв, коли жінка завжди мала прикривати голову? Насправді, справа зовсім не в цьому, пояснюють експерти ТСН.

До речі, Главред також розповідав, звідки взявся вислів "на злодієві шапка горить" і що він означає.

відео дня

Історія моди на хутряні шапки

На багатьох фотографіях, зроблених в епоху пізнього СРСР і в 1990-х роках, часто можна побачити жінок, що сидять у приміщеннях без верхнього одягу, але в великих шапках.

Модний тренд на хутряні шапки серед чоловіків і жінок зародився разом з ерою кінематографу, коли глядачі бачили улюблених героїв у таких головних уборах і намагалися їх наслідувати.

У 1950–60-х роках фільм "Дівчата" зробив популярними шапки з хутра оленя – їх шили зі шкур північних оленів, і вони коштували чимало.

Це було лише початком. У 1970-х роках модними стали об’ємні шапки з лисиці та песця, схожі на ті, що носила Барбара Брильська у фільмі "Іронія долі, або З легким паром".

Наслідували не лише стиль, але й поведінку героїнь: якщо жінка у фільмі не знімала шапку за столом, то і глядачі так робили.

Що за фільм "Іро́нія до́лі, або́ З легко́ю па́рою!"?

"Іро́нія до́лі, або́ З легко́ю па́рою!" — російський радянський двосерійний художній фільм 1975 року. Поєднує елементи ексцентричної кінокомедії та романтичної драми. Прем'єра відбулася 1 січня 1976 року по Центральному телебаченню.

Згодом показ фільму 31 грудня по телебаченню став традицією, пише Вікіпедія.

Шапки, як доказ заможності та статусності

Хутряні шапки також стали символом соціального статусу та заможності. У радянські часи їх носили не лише для тепла, а й для того, щоб показати себе. Як зараз молодь готова стояти в чергах за новими смартфонами, так тоді стояли за рідкісними норковими чи лисячими шапками. Однак існували й більш доступні варіанти – з кролика або штучного хутра.

Шапки могли стати знахідкою для крадіїв

Шапки були настільки цінними, що залишити їх у гардеробі театру чи кіно мало хто ризикував. Там зазвичай висіли оголошення, що гардероб не несе відповідальності за збереження речей, тому жінки забирали шапки з собою, щоб уникнути втрати. Для багатьох це був також шанс показати свою модну й дорогу річ на публіці, адже етикет дозволяв жінкам залишатися в головних уборах у приміщеннях.

Крім того, дорога шапка нерідко ставала метою крадіїв, тому жінки часто пришивали до них гумки, щоб надійно зафіксувати на підборідді. А дорогі речі, як шапки, пальта чи зимове взуття, купувалися не на один сезон, а на десятиліття, тому берегли їх ретельно. Зберігати їх найкраще було на голові або на банці.

Шапки, як атрибут краси

Ще однією причиною, чому шапки не знімали в приміщенні, було те, що під ними псувався об’єм зачіски – популярні начоси і кучері втрачали форму, волосся швидше бруднилося, і без шапки виглядало вже не так свіжо.

А іноді шапка просто приховувала не дуже чисте волосся.

На додаток, приклад носіння хутряних шапок подавали іноземні зірки, такі як Елізабет Тейлор, які показували, що такий головний убір можна носити повсюди.